20. Семінар-бесіда (обмін думками)

Мт.'-" ■.,.,'.■,...;'..;■.'•

Семінарське заняття цього типу допомагає уточнити й поглибити знання, засвоєні на попередньому занятті.

До заняття такого виду викладач завчасно готує основні (ключові) питання для обміну думками студентів. При підготовці до заняття варто пам'ятати: питання для обговорення можуть буги прямі й непрямі, але не повинно бути риторичних питань.

На семінарі можуть висловлювати свої думки з приводу запропонова­них питань усі бажаючі. На такому занятті нема доповідачів. Викладач не викликає студентів для відповіді на питання. Він лише пропонує розглянути питання, висловити свої думки щодо нього, сформувати свою позицію. Студеній висловлюють свої думки стосовно основного питання, посилаючись як на наукові джерела, підручники, посібники, так і на власні спостереження, практичний досвід, відомі їм приклади тощо. У процесі обміну думками вони можуть висувати нові додаткові питання, пов'язані з ключовим, ставити їх для аудиторії чи до окремих своїх колег. У таких умовах часто виникають дискусійні питання й ситуації, що допомагає відшукувати правильний, найбільш точний варіант відповіді, формувати переконання, зміцнювати знання, а вже на цій основі стихійно формувати групи "прихильників" тієї чи іншої точки зору(малі групи).

Вимоги до організації й проведення семінару-бесіди:

• спокійна, невимушена обстановка;

• рівні для всіх студентів умови роботи, право на висловлювання власної думки;

• право студентів ставити додаткові питання й шукати відповіді;

• можливість студентів включати в обмін думками й викладача як свого партнера, члена групи;

• викладач не критикує відповіді студентів. Він активізує аудиторію до глибокоі'о аналізу поставленого питання.

Семінар-бесіда, як і інші семінарські заняття, проводиться як після засвоєння окремих тем, так і цілого розділу чи його частини.

Для психологів, наприклад, на семінарське заняття цього типу можна винести такі питання:

1. Для чого людині відчуття (сприймання, мислення, уява)? Яке їх практичне значення?

2. В чому подібні і чим відрізняються відчуття і сприймання, творче мислення і творча уява? ■ цщ

3. Як ви ставитесь до думки, що людина ніколи не перестає мислити?

4. Як ви вважаєте, чому процеси відчуття і сприймання називають "живим спогляданням"? Чим же вони відрізняються від інших пізнавальних процесів?

5. Як ви ставитесь до думки, що мимовільна увага лише заважає людині сприймати й розуміти навколишню дійсність?

6. Чи погоджуєтесь ви з думкою, що пам'ять - це дарунок природи, і її змінити не можна?

7. Чи погоджуєтесь ви з думкою про те, що нема поганої пам'яті? При яких умовах пам'ять "підводить" людину? Чи можна пам'ять зробити ліпшою?

8. Людина - вища за своєю організацією істота. А чи є в неї інстинкти, властиві тваринам? Доведіть справедливість своєї думки. Які вам відомі докази "за" і "проти" існування тваринних інстинктів у людини?

9. Розглядаючи сім'ю, поведінку дітей, ми часто чуємо вислів: "Яблуко від яблуні недалеко падає". Чим зумовлена така близькість -природою, вродженими механізмами чи якимись іншими факторами?

Уроки типу семінару - бесіди досить активно проходять і в школі.

Вони дають змогу вчителю виявити знання й позиції учнів щодо психології людини та її формування. Тим більше, що тепер у кожній школі є психолог, з яким підлітки й старшокласники можуть консуль­туватись і поповнювати обсяг своїх знань.

34

35

Критерії оцінювання знань студентів:

• глибина знань з теми чи розділу предмета;

• логічність міркувань, доказовість думок, наведення фактів, прикладів;

• активність в обміні думками, готовність висловити свою думку;

• 'Широта обйійу-знань, обізнаність, володіння інформацією з додаткових джерел^' -

- здатність пов'язати теоретичні положення з практичною діяльністю. Дю& оцінювання якості виступів студентів у відповідності з

вимогами та названими критеріями можна залучити експертну ірупу з добре підготовлених однокурсників, яка б слідкувала за виступами, активністю, а також могла при підведенні підсумків висловити свої думки з приводу висвітлення питання товаришами, доповнити їх, уточнити, поділитись новою інформацією. '■'

(ШшсИЧВу 4И$Шу виступам студентів, підготовки їх до семінар­ ського заняття висловлює викладач. '

21. Семінарське заняття з елементами самостійних досліджень

Такий вид семінарського заняття має тематичний характер, що дає" змогу викладачу на основі конкретного стимульного матеріалу навчити студентів - майбутніх фахівців використовувати конкретні методики для виявлення властивостей того чи іншого психічного явища і краще пізнавати себе, свої індивідуальні особливості.

На початку семінарського заняття необхідно актуалізувати знання студеяййі з теми, яка виноситься на заняття. Наприклад, з темнувата та її властивості" на повторення доцільно винести питання:

1. Дайте визначення уваги та доведіть, що увага - це прояв активності особистості.

2. Розкрийте значення уваги в житті й діяльності людини.

3. Визначте специфічні особливості різних видів уваги.

4. Наведіть приклади прояву властивостей уваги в навчальній діяльності.

5. Назвіть фактори, які сприяють підвищенню стійкості й',^!ІШй-' центрації уваги.

&.¹'^;#ЙиШ#Ь відмінності між обсягом уваги та її розподілом.

7. Назвіть умови, при яких можливі: а) розподіл уваги; Щ переключення уваги; в) відволікання уваги; г) розсіяність уваги.

Для вивчення 'зосередженості, стійкості, переключення й розподілу уваги в навчальній дальності викладач пропонує студентам послідовно три невеликі тексти з МоШ'Чи літератури, географії чи історії для виконання '"з^л

кожним з них певного завдання. Наприклад, у першому тексті досліджувані підкреслюють іменники одною рискою, прикметники двома рисками. Виконане Завдання відкладається вбік. У другому тексті завдання виконується спочатку так, як і попереднє, а з середини тексту вимоги змінюються: необхідно іменники підкреслювати двома рисками, а прикметники одною. Аркуш з виконаним завданням також відкладається. У третьому тексті іменники підкрес-щоються хвилястою лінією, прикметники двома рисками, дієслова- одною.

Студентів також попереджують, що за командою викладача вони повинні поставити рисочку в тому місці роботи над текстом, де застала їх команда. Така команда дається через кожні 5 хвилин. На виконання всього завдання відводиться ЗО хвилин. Викладач фіксує час вико­нання завдання кожним учасником експерименту.

Після виконання всіх завдань студенти перевіряють якість вико­нання, підраховують допущені помилки. Підраховується кількість помилок, допущених за кожні 5 хвилин за весь відведений час на виконання всіх трьох завдань і на цій основі робиться висновок про стійкість уваги. Розподіл уваги визначається шляхом співставлення кількості помилок, допущених при виконанні в кожному тексті. Чим менше допущено помилок у другому й особливо в третьому тексті, тим кращий розподіл уваги. Про переключення уваги можна судити на основі якісного й кількісного аналізу помилок, допущених студентами при переході від виконання одного завдання до другого, при роботі з другим текстом.

На основі проведеного експерименту студенти самостійно (або з допомогою викладача) роблять висновок про особливості власної уваги і пояснюють питання:

-А. Чому найбільш важливим є початок уроку в школі Чи першої пари у вузі?

2. Чому вчителю, викладачу не можна допускати тривалих пауз на занятті?

3. Чому питання на занятті необхідно адресувати всьому класу (групі студентів), а не окремим особам?

4. Чому необхідно урізноманітнювати види діяльності як на уроці у школі, так і на будь-яких видах занять у вузі?

5. Чому при підготовці домашніх завдань як учні, так і студенти не повинні обмежуватись одноразовим чиганням навчального матеріалу?

Семінарське заняття з елементами; досліджень вивчення власних індивідуальних особливостей психологічних явищ (пізнавальних

36

37

процесів, особистісних якостей, емоційно-вольової сфери студентів тощо) і оволодіння технологією використання методів психології та конкретних методик можна провести з будь-якої теми курсу психології. Цей вид семінарського заняття допомагає студентам краще пізнати себе, виявити властивості, які потребую 11, більшої уваги їх власників, зусиль для їх розвитку, вдосконалення, спрямовує інтерес на само­пізнання й самовиховання.