7. Семінар-обговорення конкретних педагогічних ситуацій

(життєво важливих вчинків конкретних людей)

Семінар цього типу застосовується з метою перевірки й закріплення теоретичних знань, виявлення умінь і навичок вирішувати практичні професійні завдання, приймати рішення, опираючись на власні знання з психології, а також з метою формування професійних інтересів, педагогічного мислення, професійно важливих якостей особистості тощо.

На попередньому занятті студентам дається завдання, окрім теоре­тичної підготовки за планом семінару (опрацювання літературних першоджерел), підібрати конкретні педагогічні ситуації з життя й діяльності шкільного (класного) колективу, вузу, академічної групи, поведінки окремої людини (учня, вчителя, батьків, викладача, методиста, інспекторів тощо) у певних ситуаціях, що складаються в навчально-виховному процесі.

Для обговорення пропонуються ситуацій підібрані як самими студентами, так і викладачем. Найчастіше на обговорення виносяться проблемні, конфліктні ситуації, які вимагають пошуку правильного рішення..

До найбільш благодатних для обговорення конкретних ситуацій з педагогічної психології, наприклад, можна віднести тему "Психо­логічні основи педагогічного такту", при вивченні якої обговорюються питання взаємовідносин у системах "учитель-учень", "викладач-студент". Студенти працюють над пошуком оптимального прийняття рішення учителем (викладачем, куратором) у конфліктній ситуації; аналізують ситуації; що виникають внаслідок порушення вимог, які висуваються до педагогічної культури та педагогічного спілкування; знаходять і розкривають причини виникнення конфліктів між дітьми й дорослими, особливо між підлітками та учителями, батьками; шукають та" обґрунтовують шляхи "зняття" конфліктних ситуацій, варіанти можливих варіантів вчинків учителів, викладачів, батьків, учнів, студентів, у процесі аналізу аргументують вибір найбільш опти­мального, на їхню думку, варіанта.

До кожної теми викладач може підібрати для аналізу на семі­нарському^ занятті певні педагогічні ситуації зі збірки педагогічних завдань, з ХУДОЖНЬОЇ літератури, реальні приклади з діяльності вчителя *Ш викладача вузу, в яких студенти відповідно проходять практику чи навчаються. З цією метою, наприклад, можна використати: З.Й.БелоуВйваі'В.Ф.Бойко, В.И.Приходько. Сім'я - Школа ^Конфликт. - Запорожье, 1995; Г.А.Засобина, С.Л.Кабыльницкая, Н.В.Савин. Практикум по педагогике. - М., 1986; Л.В.Кондрашова. Сборник педагогических задач. - М., 1987; Практикум по возрастной и педагогической психологи / Под ред. проф.А.И.Щербакова. - М., 1987; Практикум по педагогике / Под ред. проф. З.И.Васильевой. - М.,1988 4а ін. '

Обговорення певної (як і кожної наступної) педагогічної ситуації може відбуватись як усіма учасниками (академічною групою, класом), так і малими групами, які самостійно шукають шляхи її розв'язку, аргументуючи свої міркування. Таким же чином можна організовувати й підведення підсумків обговорення по окремій чи усіх опрацьованих на даному занятті ситуаціях: формулювання висновків, розроблення порад, пропозицій, програм превентивно-корекційної роботи тощо. За умови роботи малими групами оцінювання продуктивності аналізу педагогічної ситуації може здійснювати група журі як окремо створена група, або ж членами якої можуть стати представники від робочих груп.

Критерії оцінювання:

- розуміння педагогічної ситуації, уміння визначити проблему; ;й*"глй61кназнань(теоретична ґрунтовність і повнота відповіді);

-"'оперативність, рівень г^овності студента до обговорення, актййнсть;-''¹'

-' вільне володіння інформіацієїо, вміле застосування знань з різних галузей; ,„

• уміння переконувати, аргументувати свої позиції, міркування;

• підтвердження теоретичних міркувань прикладами з. жщтж, з професійної діяльності педагогів, психологів;

• уміння в процесі підготовки відповіді узагальнювати, залучати знання з інших навчальних дисциплін, власного досвіду та досвіду інших людей;

• уміння узагальнювати, формулювати висновки та пропозиції тощо.

8. Семінар - розв'язування проблемних задач і ситуацій

Відомо, що початковим моментом мислительного процесу є проблемна ситуація. Мислити людина починає, коли в неї з'являється потреба щось зрозуміти, в чомусь розібратись. Мислення, як правило, починається з проблеми чи питання, із здивування чи сумніву, із суперечності. Саме проблемна ситуація визначає включення людини в мислительний процес, який завжди спрямовується на розв'язання якоїсь задачі.

Проблемна ситуація - це особливий вид мислительної взаємодії викладача і студента, вчителя й учня, в процесі якої відбувається пошук нових, раніше невідомих студенту знань або способів дій, способів вирішення проблемної ситуації.

Такий тип семінарського заняття значно активізує: 1) формування у студентів необхідної системи знань, умінь і навичок; 2) досягнення високого рівня розумового розвитку учасників занять, розвитку здатності і схильності до самонавчання, самоосвіти, оскільки засвоєння навчального матеріалу відбувається в умовах активної пошукової, дослідницької діяльності студентів чи учнів у процесі розв'язання ними системи проблемно-пізнавальних задач.

При підготовці викладача до семінарського заняття цього типу необхідно пам'ятати , що проблемна ситуація виникає, коли: 1) пропонується задача, а сформовані раніше знання, відомі студентам (учням) способи їх дії з ними недостатні для їх розв'язання; 2) з багатьох варіантів способів розв'язання задачі обирається оптимальний; 3) ситуація вимагає реконструкції, переробки наявних знань, оскільки в тому вигляді, в якому вони існують, ними скористатися в даній ситуації неможливо; 4) наявна суперечність між теоретично можливим шляхом розв'язання задачі і практичною неможливістю це здійснити через відсутність певної ланки, умови:нема проекту, моделі, матеріалу чи якихось даних і т. ш.; 5) між засвоєними знаннями й новими фактами, з якими студенти (учні) стикаються в практичній діяльності, наявні розходження, суперечності (Кудрявцев Т.В. Психология технического мышления. - М.: Педагогика, 1975. - С. 261-274).

Семінарські заняття такого типу складаються з чотирьох етапів:

а) викладач створює проблемну ситуацію, на основі якої виникає сама проблема (формулює теоретичну умову чи описує політичну подію, наводить факти, що суперечать один одному, висловлює різні думки з цього приводу, альтернативні підходи до розв'язання проблеми тощо);

б) домагається глибокого усвідомлення, осмислення проблемної ситуації й проблеми, її "прийняття" учасниками семінару (студентами, учнями);

в) спрямовує мислительну активність аудиторії, організовує пошук відповідей, варіантів розв'язування проблеми: аналіз умов проблемної задачі, актуалізація наявних знань, умінь і навичок, висування гіпотези, аргументів "за" і "проти", їх обговорення;

г) відбір остаточного варіанта розв'язку проблеми чи задачі, його захист і оцінка.

Гака послідовність вирішення проблемної ситуації має низку позитивних якостей: кожне положення, що входить до проблемної ситуації, обов'язково доводиться, обґрунтовується, а відтак у студентів (учнів) формуються переконання у правильності чи помилковості міркувань, створюються умови для "здивування й вагання" (С.Л.Рубінштейн) - основи розумової активності, потреби в пошуковій, творчій діяльності ( пошук нової інформації, прикладів, методів, Доказів, способів дій і т. ін.; студенти (учні) усвідомлюють не обхід-ЇЙСть у нових знаннях, виникає потреба в їх розширенні, оновленні, набуванні з нових джерел.

Методичні вимоги до організації та проведення семінару -розв'язування проблемних задач і ситуацій:

• в основі створеної проблемної ситуації повинно бути закладено реальне протиріччя між наявними у слухачів (студентів, учнів) знаннями, вміннями й навичками і задачею, з якою вони раніше не стикалися;

• проблема, задача, що випливає із проблемної ситуації, повинна бути актуальною, значущою й цікавою для аудиторії;

• створюючи проблемну ситуацію, ставлячи задачу, викладач (учитель) зобов'язаний враховувати рівень підготовки аудиторії;

• організатор не втручається в дискусію між учасниками, а надає можливість висловити свої міркування всім бажаючим, аргументувати свій погляд;

• в аудиторії створюються умови для колективного пошуку правильного вирішення проблеми й підведення підсумків дискусії.

Формування у студентів (учнів) узагальнення алгоритмів чи методів дій проходить по-різному в залежності від рівня проблемного навчання.

Т.В.Кудрявцев (1975) виділяє кілька рівнів такого навчання.

Перший рівень - початкова стадія проблемного навчання. На цьому рівні повідомлення навчальної інформації має характер відтворення пошуку, висунення гіпотез, їх обгрунтування й перевірки, а також оцінки отриманих результатів.

Другий рівень: викладач (учитель) пропонує проблемну ситуацію, а сама проблема формулюється студентами (учнями) і за допомогою викладача розв'язується ними.

Третій рівень - високий: усі умови залишаються як і на поперед­ньому рівні, але проблемна ситуація повинна розв'язуватися самими студентами (учнями).

Четвертий - вищий рівень: викладач пропонує низку неупоряд-кованих даних, ставить задачу - побачити можливу проблему (чи проблеми) і самостійно її вирішити, тобто створюються умови для студентів (учнів) проявити свої творчі можливості. Задачі й ситуації проблемного характеру з психології та матеріал для ЇХ створення викладачі й студенти - майбутні спеціалісти - практичні психологи, соціальні педагоги, вчителі можуть знайти в посібниках і збірниках задач: Даниленко М.В., Даниленко Л.І. Педагогічні задачі. -К.: Вища школа, 1991. - 195 с; Козарновська Г.Б., Долинна О.П. Загальна, вікова і педагогічна психологія. Збірник завдань. - К.: Вища школа, 1990. - 142 с; М'ясоїд П.А. Задачі з курсу загальної психології. - К.: Вища школа, 2000. - 183 с; Педагогічні задачі і завдання для батьків / За ред. В.Г.Постового. - К.: Рад. школа, 1989, - 190 с; Практикум по общей психологии / Под ред. А.И.Щербакова. - М.: Просвещение, 1990. - 286 е.; Сапогова Е.Е. Задачи по общей психолойни. - М.: Аспект Пресс, 2001. - 447 с.

9. Семінар з елементами рольової гри

Для організації такого семінарського заняття підбирається низка ситуацій,' задач, які можна розв'язувати в рольовому виконанні. Для майбутніх практичних психологів, соціальних педагогів, учителів - це педагогічні та побутові ситуації, які відображають завдання, функції й поведінку керівника колективу (директора, його заступника, класного керівника), батьків, у яких проблеми з поведінкою дітей, порушення спілкування та взаємин у сім'ї, вчителя-предметника, практичного психолога, працівника соціальної служби тощо).

Композиційна структура семінарського заняття:

• повідомлення викладача про тип семінарського заняття, уточнення його плану;

• інструктаж студентів: визначення цілей та завдань гри, ознайомлення із сисймом й критеріями оцінок роботи учасників семінару;

•- спільне вироблення основних вимог до методики проведення зфнятгл; \

■;,"- ознайомлення з ситуацією, розподіл ролей, визначеній особливу вост^^_гк^нкре|них завдань кожного учасника; ;_5М!ї< _;

- Яідщров^а учасників/ (семінарського заняття до рольової взаємодії;

■ -програвання ситуацій,' які виникають у проц^еі п$оій?ДЄйня грЙ;

аналіз виконаних учасниками ролей, підведення підсумків і

оцінювання роботи учасників; зміна ролей для програвання нової ситуації.

Для підготовки до виконання власної ролі кожному учаснику надається право підібрати собі 1-2 консультантів, які б допомагали відпрацювати його поведінку, характер реакцій та взаємодії з іншими учасниками гри.

Завдання учасників рольової гри:

• осмислити зміст запропонованої ролі, увійти в неї;

• продумати особливості своєї рольової поведінки з метою найповнішої реалізації власних знань, індивідуальних особливостей і вмінь для ефективного розв'язку рольової задачі ("вчитель", "учень", "батько", "психолог", "класний керівник", "директор школи");

• взяти активну участь у рольовій взаємодії;

• для рецензентів: проаналізувати зміст і ефективність виконання ролей, оцінювання роботи кожного, а також усього заняття.

Критерії оцінювання виконання ролей учасниками семінару:

• осмислення повноти ролі, вміння увійти в неї;

• уміння враховувати психологічні (вікові, індивідуальні) властивості особистості, з якою згідно отриманої ролі необхідно взаємодіяти;

• уміння встановлювати психологічний контакт із співучасниками гри і постійно розвивати його;

• обсяг знань і вміння використати їх на практиці;

• уміння враховувати ситуацію й будувати спілкування на основі існуючих закономірностей, слухати, переконувати, формувати позитивні установки у співучасника тощо;

• прояв загальної й професійної культури, педагогічного такту, підбирати адекватний ситуації стиль спілкування і взаємодії чи який відповідає характеристикам партнера;

• досягнення поставленої мети.

Оцінювати роботу учасників може весь колектив групи або спеціально організована група експертів.

Студентам - майбутнім педагогам пропонується програти фрагменти уроку, класної години, проведення класних зборів, розібратися в причинах скоєного вчинку, бесіди з батьками; майбутнім психологам -провести індивідуальну чи групову бесіду з приводу розвитку здібностей, вольових якостей, впевненості/ невпевненості в собі тощо.

Семінар-співбесіда (колективне обговорення)

Це - одна і* найбільш складних форм роботи викладача (вчителя) з вихованцями. На співбесіду, як правило, виносяться найважливіші і складні питання після вивчення відповідного обсягу літератури, що дозволяє обговорити запропоновану тему.

Завдання семінару-співбесіди:

• найповніше включити студентів (учнів) у активний процес колективного обговорення й осмислення теми та її змісту;

• виявити знання, вміння їх інтегрувати й висловлювати власні міркування із складних питань проблеми;

• розвивати розумові здібності, здатність до пошукового мислення, вміння орієнтуватися в певних пита!гаях^дЙ8а1?и свої ОцШкй, робити правильні узагальнення й висновки;

• формувати вміння й навички аргументувати, відстоювати свої думки, переконання, позиції;

• розвивати вміння правильно формулювати й висловлювати свої думки, розвивати професійні стилі мовлення та його культуру;

• сприяти становленню професійної та громадянської позиції в баченні й сприйманні подій і вчинків. ...

Методичні вимоги щодо, організації і проведення ; семінару-співбесіди

• визначеність і чітка спрямованість колективного обговорення запропонованих питань;

• наявність зав'язків співбесіди: логічної (розвиток положень, зачеплених на гюпередньбму занятті); проблемны (виникнення проблеми на основі висловлюваних думок студентами (учнями); запропонованого конкретного фігюгіу, пддіг, вчинку для аналізу та ін.;

'"формулювання логічних суттєвих і досить складних, але посильних Для групи питайь з урахуванням активізуючих їх можливостей. Наприклад: "Чому?", "Що це означає?", "Як Ви це можете пояснити з тоуки зору психологічної науки,, побутової позиції?*, "Чим, на Вашу думку,, це зумощене?" та ін.; . - .створення невимушеної обстановки, умов, що сприяють активному вловлюваннюсвоїх міркувань;

_й висіока; культура спілкування, тактовність у взаєминах та втручанні викладача у хід дискусії, якщо вона виникає, яи яри потребі поставити нове запитання. ■Семінар-співбесіда завершується заключним словом організатора (викладача, вчителя), оцінкою активності студентів, їхніх знань, умінь будувати обмін думками, відомою їм інформацією, інтегрувати знання різних навчальних дисциплін та життєвого досвіду.

Семінар-співбесіда може проводитись і по типу "малих груп": кожна група висловлює свою думку з приводу обговорюваного питання і може пропонувати іншим групам свої питання, логічно пов'язані з обговорюваним, чи свою оригінальну (проблемну) точку зору для подальшого обговорення.

11. Семінар-групова дискусія (диспут)

Гостра дискусійна розмова - надзвичайно складна форма спілку­вання викладача (учителя) з аудиторією. У процесі проведення семінарського заняття можуть виникнути різні види дискусій:

1. дискусія без підготовки як ситуація, викликана широким світоглядом студентів (учнів), їхньою зацікавленістю проблемою чи неточністю, суперечливістю інформації, яку мають учасники, що готувались до семінарського заняття. Така дискусія не планується викладачем, не готується, але самі умови змушують його включитись у дискусію, відповідати на запитання, висловлювати свої міркування чи позицію, разом з аудиторією шукати вирішення проблеми;

2. дискусія як метод посилення інтересу до предмета обговорення, надання більшої гостроти проблемі. Викладач (учитель) сам нав'язує дискусію аудиторії, використовуючи суперечливі думки й ідеї відомих вчених з проблеми, результати досліджень, дискусійні питання, гострі ситуації і т. ін. До такої дискусії викладач сам готується, підбирає потрібний матеріал, продумує можливість його використання, щоб створити дискусійну ситуацію;

3) дискусія як спеціальна форма роботи з аудиторією. Вона завчасно планується, старанно готується, задовго (за 3-4 тижні) до семінарського заняття студенти (учні) отримують тему, орієнтовний план дискусії, список рекомендованої літератури.

Методичні вимоги до підготовки й проведення семінарського заняття^-дискусії:

• підбір актуальної теми для дискусії;

• визначення питань, підпитань, за якими буде вестись дискусія;

• підбір і рекомендація студентам (учням) необхідної літератури;

• забезпечення демократичних умов, які дозволяють прямо й відкрито висловлювати свої думки, судження, міркування, оцінки подій, вчинків, ідей, критичного аналізу тощо;

- схвалення, підтримка, стимулювання активності учасників, критичності й аргументованості виступів.

Управління ходом дискусії: необхідно визначити того, хто вестиме дискусію й повинен постійно слідкувати за обговоренням теми, ставити додаткові запитання, уважно слухати виступаючих, не допускати відхилення обговорення, міркувань від основного напрямку, слідкувати за тим, щоб не буде) підміни чи втрата тези, висунутої учасниками дискусії, щоб зберегти рівень загострення емоцій, інтересу

ДО Проблеми. ■:. у ,

Викладач також може брати участь у дискусії як рядовий учасник її, висловлювати своє бачення проблеми чи її розв'язку, погоджуватись чи не погоджуватись із певними позиціями і, користуючись своїм статусом рядового учасника, "підкидати" нові суперечливі ідеї чи міркування для активізації дискусії.

Для оцінювання активності й змістовності виступів учасників дискусії на семінарському занятті цього типу необхідно вибрати друпу експертів, яка підводить підсумки, характеризує окремі виступи, активність, ініціативність студентів, виставляє аргументовані оцінки як окремим учасникам, так і всій групі в цілому.

Критерії оцінки роботи студентів і групи в цілому: ' - обсяг, глибина й міцність знань з обговорюваних питань;

• логічність і аргументованість міркувань та висловлювань;

• сміливість висловлювань, уміння відстоювати й захищати свої знання, переконання, позиції;

- уміння дискутувати, витримуючи тактовність Та культуру спору. Викликають інтерес і формують професійні, якості практичного

Психолога, соціального, педагога, вчителя та вчать працювати з аудиторією, виробляють уміння дискутувати, шукати аргументацію своїх переконань такі теми: "Бути сучасним - що це значить?", "В чому сенс і ціль життя людини?", "Що значить будувати своє життя і "прибудовуватись" до життя?", "Як стати щасливим? Що для цього потрібно?", "Честь маю - це норма минулих часів чи й сучасності?", "Доброта, милосердя - де сила чи слабкість характеру?", "Сильна особистість' - яка вона? І? чому сила людини?", "Кого можна назвати яскравою (харизма^,гачною)| (.особистістю? Що людину робить яскравою?" та інші у контексті відповідного програмового курсу.

Особливу зацікавленість активізують проблеми кохання, сім'ї і сімейного ₍благополуччя, сімейних конфліктів і мозредивості їх уникнення щ вирішення в умовах сімейних стосунків, виховання дітей у сучасній сім'ї, причищ розлучень, лроблеми ( ситущиІ професійної відповідності та ін., .. ■... ..,,,<, ,..,:,;..