Оформлення звіту

Звіт про виконану роботу на стандартних аркушах паперу. В звіті коротко викласти мету роботи, таблицю, на контурній основі складену схему нафтогазоносних басейнів Північно-Льодовитого океану. Короткий опис нафтогазоносних територій Північно-Льодовитого океану згідно наступної схеми: тип нафтогазоносної провінції; географічне і адміністративне положення; геотектонічне положення; основні геоструктурні елементи; літолого-стратиграфічна характеристика осадового чохла; нафтогазогеологічне районування; типи і характеристика покладів за характером пастки.

Графічну модель родовища Прадхо-Бей згідно наступної схеми: адміністративне положення; геотектонічне положення; рік відкриття і вводу в розробку; сучасний етап родовища; геологічна будова; тип покладів та продуктивних горизонтів, порід покришок; запаси і видобуток; інші відомості. Навести необхідні схематичні зарисовки.

Запитання

1. Назвіть головні нафтогазоносні басейни Північно-Льодовитого океану.

2. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність Аляскінського басейну.

3. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність дельти р. Маккензі - моря Бофорта.

4. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність Свердрупського басейну.

5. Назвіть основні родовища нафти і газу Північно-Льодовитого океану

6. Наведіть основну характеристику родовища Прадхо-Бей.

Лабораторна робота №5 характеристика і нафтогазоносність атлантичного океану

Мета роботи: вивчення студентами нафтогазоносних басейнів Атлантичного океану, його основних родовищ.

Завдання: Скласти таблицю нафтогазоносних басейнів, на контурній основі зобразити схему нафтогазоносних басейнів Атлантичного океану. Охарактеризувати нафтогазоносні території Атлантичного океану згідно наступної схеми: тип нафтогазоносної провінції; географічне і адміністративне положення; геотектонічне положення; основні геоструктурні елементи; літолого-стратиграфічна характеристика осадового чохла; нафтогазогеологічне районування; типи і характеристика покладів за характером пастки. На контурній основі скласти схему нафтогазоносних басейнів Атлантичного океану. Навести графічну модель та описати родовища Іст-Техас, Болівар, Нафтові Камені, згідно наступної схеми: адміністративне положення; геотектонічне положення; рік відкриття і вводу в розробку; сучасний етап родовища; геологічна будова; тип покладів та продуктивних горизонтів, порід покришок; запаси і видобуток; інші відомості.

Загальні теоретичні положення

Північна Атлантика розташовується між континентами Північна Америка і Європа приблизно до паралелі 20. На півночі обмежена по меридіану східних островів архіпелагу Шпіцберген. Ширина Північної Атлантики коливається від 3500 до 6400 км. До Північної Атлантики відносять Середземне море і умовно Чорне, Азовське і Каспійське моря. У тектонічному відношенні Північна Атлантика представлена підводною околицею материків, океанічним ложем і срединно-океанічним хребтом. Нафтогазоносність пов'язана з першою геотектурою океанічного дна.

Нафтогазоносні басейни Північної Атлантики розташовуються в межах підводних околиць Європейського і Американського материків, а також у внутрішніх морях типу Середземного і Чорного. До найбільш великих нафтогазоносних басейнів відносяться: Норвезький, Північноморський, Південно-Західної Європи, Лабрадорський, Мексіканський, Карібський, Середземноморський, Адріатичний, Східносередземноморський і Південно-Каспійський.

Норвезький нафтогазоносний басейн розташований вздовж північно-західного побережжя Скандинавського півострова (Норвезьке море). Фундамент каледонського віку, осадовий чохол складений теригенними породами з прослоями кам’яної солі тріасового віку.

В Норвезькому жолобі на кордоні з Північним морем при глибині води 340 м відкрите газове родовище Тролл. Поклади знаходяться в добре проникних пісковиках юрського віку. Освоєння родовища оцінюється в 10 млрд. дол. Його детальна характеристика буде приведена пізніше.

В північних районах Норвезького басейну (південь Баренцева моря) встановлені газові поклади в тріасових і юрських пісковиках, залягаючих на глибині 2,5 км, на площах Тромсе і Хейдрун (банка Хальтен). На першій з них дебіти газу склали до 1 млн. м³ і конденсату до 30 м³ в добу.

Північноморский нафтогазоносний басейн площею 660 тис. км² охоплює велику частину акваторій Північного моря.

В Північному морі відкрито більше за 100 нафтових і біля 80 газових родовищ, з яких видобувається 24 % нафти і 30 % газу від загальносвітового морського нафто- і газовидобутку. Сумарні видобувні запаси вуглеводнів оцінюються в 7,5 млрд. т, з яких більше за 4 млрд. т доводиться на частку нафти. Основна частина запасів (90 % нафти і 34 % газу) тяжіє до Північноморської рифтової системи, що складається з декількох грабенів (Центральний грабен, або Экофіск, Фортіз, Вікінг, Північно-Нідерландський).

Загальний вуглеводневий потенціал Північного моря з прилеглою сушею оцінюється в 13,5 млрд. т вуглеводнів (в тому числі 6 млрд. т нафти). З них безпосередньо на частку акваторій доводиться більше за 10 млрд. т вуглеводнів (5,5 млрд. т на акваторії Великобританії і 4 млрд. т на акваторії Норвегії).

Нафтогазоносний басейн Південно-Західної Європи охоплює підводну її околицю. Це епігерцинська платформа, осадовий чохол якої складений переважно теригенною товщею мезо-кайнозою. У складі підводної околиці виділяють південно-західний шельф Франції в Біськайській затоці (Армориканський шельф), шельф Піренейського півострова (Іспанський шельф) і Португальський шельф. Шельфові зони вузькі (до 160 км), обриваються крутим континентальним схилом. Протяжність шельфів більше за 2500 км.

Потенційні ресурси шельфу Південно-Західної Європи оцінюються невисоко: 0,3-0,6 млрд. т нафти і 0,1-0,3 трлн м³ газу. Невеликі родовища вуглеводнів відкриті на шельфі Ірландського моря, зокрема, газове родовище Кінсеїл-Хед із запасами 40 млрд. м³ і родовище нафти із запасами 40 млн. т (рифтова западина Порк’юпайн).

Лабрадорський нафтогазоносний басейн займає північно-східну частину атлантичної околиці Північної Америки. Фундамент - від докембрійського до герцинського. Чохол складений піщано-глинистими і карбонатними відкладами верхнього палеозою, мезозою і кайнозою.

У складі Лабрадорського нафтогазоносного басейну можна виділити декілька нафтогазоносних областей (суббасейнів), з яких найбільш значні Балтімор-Каньйон, Новошотландська, Великої Ньюфаундлендської банки і Лабрадорська.

Нафтогазоносна область Балтімор-Каньйон пов’язана з грабеноподібною западиною розміром 300x150 км, виповненої осадками тріасу-неогену потужністю до 14 км. У процесі буріння отримані притоки газу з верхньоюрських пісковиків дебітом до 155 тис. м³/доб і легкої нафти (787 кг/м³) дебітом до 108 м³/доб. Потенційні ресурси області оцінюються в 81 млн. т нафт і 116 млрд. м³ газу.

Новошотланська нафтогазоносна область розташована в районі о-ва Сейбл. Тут пробурено біля 150 свердловин і відкрито декілька дрібних покладів нафти і газу в пісковиках верхньої крейди і неогену. Запаси газу найбільш великого родовища Тебо 13,5 млрд. м³, родовище Венчур оцінюється в 47,6 млрд. м³ газу і 2 млн. т конденсату.

Нафтогазоносна область Великої Ньюфаундлендської банки являє собою вузький рифтогенний трог потужністю до 12 км. Найбільш велике родовище нафти Хибернія. Воно пов’язане з соляним куполом, поклади знаходяться в крейдяних породах. Родовище розташоване в 310 км від берега, де глибина моря 80-90 м. Нафтові поклади знаходяться в інтервалі глибин 2164-4465 м, в пісковиках крейдяного і пізньоюрського віку. Дебіти свердловин 100-280 т/доб. Запаси родовища оцінюються біля 90 млн. т нафти. У межах банки вже виявлено 15 газових і нафтових родовищ (Терра-Нова, Бен-Невіс, Хеброн, Південний Темніє і інші), сумарні запаси яких оцінюють в 177 млн. тон нафти і 150 млрд. м³ газу. У 1979 р. в цьому районі була пробурена свердловина на глибину 6103 м при глибині води 1480 м.

Лабрадорська нафтогазоносна область пов’язана з рифтогенним трогом Наїн. Потужність чохла досягає 9 км, складений він піщано-глинистим відкладами кайнозою (2 км), сланцями і вапняками верхньої крейди і пісковиками нижньої крейди. В неокомі є базальтові траппи. У області відкритий ряд газових і газоконденсатних родовищ Б’ярні, Гудріч, Сноррі і Хопдайл; поклади пов’язані з породами нижньої крейди, палеоцена, а також з кам’яновугольним і ордовикським доломітом. У свердловині Норт-Лейф отримано приток нафти щільністю 0,86 г/см³. Видобувні запаси області оцінюються в 1,4 млрд. м³ газу і 600 млн. т нафти.

Мексіканський нафтогазоносний басейн в тектонічному відношенні відповідає однойменній синеклізі розміром 2000^х1500 км, площа його майже 2 млн. км². Це найбільша область тривалого і стійкого прогинання земної кори. Фундамент складений щільними метаморфізованими і дислокованими породами палеозою і докембрію. На фундаменті залягає товща осадків потужністю більше за 20 км. Родовища нафти і газу зосереджені по всьому розрізу осадочного чохла.

На північному шельфі Мексіканської затоки в 200 км від берега відкрито більше за 130 нафтових і 410 газових родовищ з початковими запасами, що витягуються більше за 1 млрд. т нафти і 2,33 трлн м³ газу; в сумі майже 3 млрд. т вуглеводнів. Потужність осадового чохла досягає тут 17 км, в тому числі 12 км доводиться на дельтові піщано-глинисті відклади кайнозою. Усього в межах Галф-Коста (спільно з прилеглою сушею) відкрито більше за 1500 родовищ із видобувними запасами нафти 7,7 млрд. т і газу - 4,3 трлн м³.

Загальні початкові видобувні потенційні ресурси Мексиканської затоки оцінюються в 6,3 млрд. т нафти і 4,8 трлн м³ газу. У перерахунку на нафту це складе більше за 10 млрд. т вуглеводнів, в тому числі 4,5 млрд. т в акваторій США і 5,6 млрд. т в акваторій Мексики.

У межах Карібсього нафтогазоносного басейну найбільші концентрації вуглеводнів відомі в затоці (лагуні) Маракайбо (Маракайбський нафтогазоносний суббасейн). Затока Маракайбо приурочена до однойменної міжгірської западини, оточеної гірськими хребтами Анд. Западина має форму трикутника площею 30 тис. км². З боку Карібського моря через вузьку протоку морські води вторгаються в межі суші, утворюючи морську лагуну-озеро з максимальною глибиною дна 250 м. Площа її 11,2 тис. км², що приблизно становить 1/3 площі всієї западини. Фундамент заглиблений тут на глибину до 10 км і перекритий товщею мезо-кайнозою. Найбільш прогнута частина западини перекрита водами лагуни.

У надрах Маракайбського суббасейна поки виявлені лише поклади нафти. Регіон характеризується видобувними запасами нафти більше за 7 млрд. т, причому майже 2/3 їх (від 3,12 до 4,5 млрд. т) концентруються в надрах нафтового гіганта - родовища Болівар Прибережний (Болівар-Кост). Останнє розташовується вздовж східного берега Маракайбського озера, частково захоплюючи і прилеглу сушу. До складу гігантського родовища входить декілька самостійних родовищ: Тіа-Хуана, Лагу-нілас, Бачакуер, Міні Грандові, об'єднаних єдиним контуром нафтогазоносності. Водами лагуни перекрито 4/5 площі родовища, розробка якого здійснюється за допомогою 4500 свердловин. Початкові потенційні ресурси нафти екваторіальної частини суббасейна оцінюють в 1,1 млрд. т вуглеводнів.

Середземноморські нафтогазоносні басейни розташовуються в західній і східній частинах Середземного моря, загальна площа якого 2,5 млн. км². З них 529 тис. км² доводиться на шельф (до 200 м), 531 тис. км² на континентальний схил (від 200 до 1000 м) і 1440 тис. км² - на глибоководні області.

У Середземноморському нафтогазоносному басейні родовища вуглеводнів виявлені тільки на шельфі Іспанії - в Валенсийському рифті шириною до 10 км. Тут встановлено вісім нафтових родовищ в карбонатных породах пізньотріасового-ранньокрейдового віку, перекритих глинистими породами палеоцена. Родовища порівняно дрібні; запаси їх в межах перших десятків мільярдів тонн. У цей час розробляють п'ять родовищ: Ампоста-Маріно, Касабланка, Кастелон, Дорадо і Таррако з початковими запасами біля 70 млн. т нафти і 20 млрд. м³ газу. Більше за половину поточного видобутку нафти доводиться на родовище Касабланка із запасами 11,5 млн. т.

Адріатичний нафтогазоносний басейн охоплює однойменне море і являє собою передовий прогин в системі альпійських складчастих споруд. Потужність мезо-кайнозойського осадового комплексу досягає тут 12 км. Перші газові родовища відкриті на початку 60-х років поблизу м. Равенна (Равенна-Маре, Равенна-Маре-Зюд, Порто-Корсіні-Маре і Чезатіно-Маре). Запаси родовищ 20-30 млрд. м³. Пізніше виявлені дрібні нафтові родовища. Усього на адріатичному шельфі Італії відкрито понад 40 газових родовищ з початковими доведеними запасами більше за 160 млрд. м³.

На адріатичному шельфі Югославії виявлено три газових родовища. Поклади знаходяться в пісковиках пліоцену на глибині 1-1,5 км.

Східносередземноморський (Сіцілійсько-Туніський) нафтогазоно­сний басейн розташований на Мальтійської плиті древньої Африканської платформи і обмежений альпійськими складчастими спорудами. Осадовий чохол складений палеозойськими, мезозойськими і кайнозойскими комплексами загальною потужністю до 13 км.

На шельфі Сицилії виявлено декілька родовищ нафти: Джела, Перла, Міла, Вега, Нілде. Поклади пов'язані з доломітом і вапняками тріасу і міоцену. Дебіти нафти до 570 т/доб, щільність 0,828-0,96 г/см³. Глибина залягання від 1524 м до 3980 м при глибині моря більше за 200 м. На шельфі Туніса виявлено декілька родовищ нафти і газу. Поклади пов’язані, в основному, з карбонатними відкладами крейди. Найбільш велике родовище Ашмардіт має запаси нафти 103 млн. т (щільність 0,882 г/см³) і газу 31 млрд. м³.Усього в середземному морі виявлено понад 40 нафтових і 60 газових родовищ з розвіданими видобувними запасами 500 млн. т нафти і більше за 400 млрд. м³ газу. Загальний початковий вуглеводневий потенціал Середземного моря оцінюється в 1,5 млрд. т нафти і 1 трлн м³ газу, або біля 2,5 млрд. т вуглеводневої сировини.

Південно - Каспійський нафтогазоносний басейн охоплює південну частину Каспію і пов'язаний з величезною депресією земної кори, що протяглася від східних відрогів Кавказу до Копетдагу на відстань 1100 км при максимальній ширині 350 км. Загальна площа провінції - 250 тис. км², з них 145 тис. км² приховані під водами Південного Каспію.

Родовища нафти і газу відкриті як на Апшеронському, так і на Туркменському шельфах. Більшість продуктивних структур приурочена до єдиної зони антиклінальних піднять, що простяглися від Апшеронського півострова до п-ва Челекен. Усього в басейні відкрито більше за 50 нафтогазових і понад 20 газових і газоконденсатних родовищ при глибині води до 120 м.

Розробку морських родовищ на Апшеронськом шельфі ведуть зі свайних основ з 1923 р. Зараз тут пробурено понад 2 тис. морських свердловин. Найбільш відомий морський промисел - Нафтові камені.

Нафтогазоносність пов’язана з континентальними околицями Південної Америки і Африки, переважно з їх шельфовими зонами. Максимальна глибина шельфу на континентальній околиці Африки - 200 м, біля Південної Америки - 700 м (плато Мальвінас). У межах континентальних околиць можна виділити декілька нафтогазоносних і можливо нафтогазоносних басейнів, з яких найбільший інтерес представляють наступні: Гвінейський, або Нігерійський (Африканський шельф), Амазонський і Реконкаво-Кампус (Південноамериканський шельф).

Гвінейський (Конго - Нігерійський) нафтогазоносний басейн пов’язаний з Приатлантичною зоною периокеанічних опускань, що виникли з середини мезозою і утворили пасивну континентальну околицю Африканського континенту. У тектонічному відношенні - це серія грабенів і півграбенів, ступінчасто опущені у бік океану. У складі Гвінейського нафтогазоносного басейну виділяють декілька суббасейнів: Абіджанський, Бенінський, Нігерійський, Камерунський, Габонський, Кабінда (Конголезький) і Кванза.

Абіджанський нафтогазоносний суббасейн розташовується на шельфі Кіт-д’Івуар і Гани. Тут виявлене декілька нафтових і газових родовищ, найбільш великі з яких Бельер і Еспуар. Запаси нафти, відповідно, рівні 87 і 100-136 млн. т. Поклади приурочені до вапняків і пісковиків крейдяного віку в інтервалі глибин 2000-3350 м.

Того-Бенінський нафтогазоносний суббасейн пов’язаний з шельфом Беніна, де відкрите нафтове родовище Семе.

У Нігерійському суббасейні відкрито понад 230 родовищ вуглеводнів, в тому числі 70 на шельфі. З них добувається в рік 25 млн. т нафти і 3,5-4 млрд. м³ газу. Початкові видобувні запаси суббасейна оцінюються в 3,4 млрд. т нафті і 1,4 трлн м³ газу, в тому числі на шельфі 650 млн. т нафти і більше за 130 млрд. м³ газу. Більшість родовищ (70 % запасів) знаходяться на морському продовженні рифта Бенуе, вздовж якого тече р. Нігер. Тут відкриті найбільш великі родовища нафти: Мерен, Окан, Дельта, Дельта Південь, Форкадос-Естуар із запасами 60-80 млн. т кожне. Дебіти свердловин досягають 900 т/доб.

Камерунський нафтогазоносний суббасейн пов’язаний з шельфом Камеруну. Тут в пісковиках міоцена і крейди відкрито 16 нафтових і 10 газових родовищ. Найбільш значні родовища Кола із запасами нафти 20 млн. т і Південна Санга із запасами газу 28-56 млрд. м³ і конденсату 1,2-2,4 млн. т.

Габонський нафтогазоносний суббасейн пов’язаний в основному з дельтою р. Огове. Тут відкрито 48 нафтових і 2 газових родовища, з яких 32 родовища розташовані на шельфі. Найбільш велике родовище Гронден має запаси 70 млн. т нафти. Усього на шельфі Габона розвідані запаси становлять 150 млн. т нафти і 40 млрд. м³ попутних газів.

Нафтогазоносний суббасейн Кабінда (Конголезський) розташований на шельфах півдня Габона, Конго, Анголи і Заїра. Виявлене 39 родовищ вуглеводнів із запасами 310 млн. т нафти, що витягуються і 70 млрд. м³ газу. Запаси оцінюються в 100 млн. т нафті. У цій же зоні розташовується група родовищ Малонго із запасами нафти 152 млн. т. Нафта зосереджена в надсолевих відкладах верхньої крейди на глибині 450-540 м і в базальних пісковиках нижньої крейди (альб) на глибині 1850-2670 м.

Загальні початкові потенційні запаси, що витягуються на атлантичному шельфі Африки оцінюються в 5,1 млрд. т вуглеводнів.

Амазонський нафтогазоносний басейн охоплює шельф в основному північно-східного побережжя Бразилії, а також шельфи Гвіани і Сурінама. Промислова нафтогазоносність встановлена на шельфі Бразилії, де виділяють наступні основні нафтогазоносні суббасейни: дельти р. Амазонки, Маражо-Баррейріньяс і Сеара-Потігур.

Нафтогазоносний суббасейн дельти р. Амазонки, дельта якої знаходяться в межах субширотного рифта. На суші в Амазонському рифті відкрито декілька родовищ вуглеводнів в теригенних відкладах палеозою. На шельфі перше газове родовище Пірапема в 250 км від берега при глибині моря 130 м. Запаси газу - 42,5 млрд. м³. У інших свердловинах, пробурених в цьому районі, встановлені тільки ознаки нафтогазоносності.

Нафтогазоносний суббасейн Маражо-Баррейріньяс практично не розвіданий. У двох свердловинах з глибини 4 км отримані притоки нафти з дебітом 80-127 т/доб.

Нафтогазоносний суббасейн Сеара-Потігур містить декілька дрібних нафтових і газових родовищ. Найбільш значні наступні родовища: Ксареу, Куріма, Убарана і Агулья. Доведені видобувні запаси суббасейна оцінюються в 12,1 млн. т нафти (з них 11 млн. т на родовищі Убарана) і 3,2 млрд. м³ газу.

Нафтогазоносний басейн Реконкаво-Кампус розташований на східному шельфі Бразілії, в його межах виділяють наступні суббасейни: Реконкаво (Байа), Сержіпі-Алагос, Еспіріту-Санту і Кампус.

Нафтогазоносний суббасейн Реконкаво розташований в основному на суші (його морське продовження називається Байа). Тут виявлено понад 60 родовищ вуглеводнів. Найбільш великі ВА-37 і ВА-38. Загальні запаси оцінюються в 67,5 млн. т нафти і 21 млрд. м³ газу.

Нафтогазоносний суббасейн Сержіпі-Алагос протягається вздовж побережжя на відстань 350 км при ширині шельфу до 30 км. У суббасейні відкрито біля 30 нафтових родовищ, з них 9 - на шельфі. Найбільш значні родовища Гуарісема і Кайоба, загальні запаси яких оцінюються в 31 млн. т нафти і 10 млрд. м³ газу.

Нафтогазоносний суббасейн Эспіріту-Санту являє собою рифт субмеридіонального простягання з потужністю осадів до 7 км. Виявлені дрібні родовища нафти. Найбільш велике – Касау.

Нафтогазоносний суббасейн Кампус також пов’язаний з рифтом шириною від 40 до 70 км. Потужність чохла до 9 км. Відкрито 14 нафтових і 1 газове родовище. Загальні розвідані запаси нафти цього суббасейна оцінюються в 100 млн. т нафти і 14 млрд. м³ газу.

Суббасейн Кампус - основний морський нафтогазодобувний район Бразилії. Потенційний нафтовидобуток складає біля 18 млн. т в рік.

Усього на Атлантичному шельфі Південної Америки відкрито біля 60 родовищ нафти і газу з початковими видобувними запасами більше за 250 млн. т нафти і біля 200 млрд. м³ газу. Невідкриті запаси оцінюються в 2,1 млрд. т нафти і 0,6 трлн м³ газу, 2,5 млрд. т вуглеводнів.