Оформлення звіту

Звіт про виконану роботу на стандартних аркушах паперу. В звіті коротко викласти мету роботи та знати методи та прилади вивчення рельєфу, речового складу поверхневих шарів та речового складу глибоких шарів глибоких шарів океанічної літосфери та методику проведення досліджень. Навести необхідні схематичні зарисовки.

Запитання

1. Яка суть методу ехолотування?

2. Суть методу безперервного сейсмічного профілювання.

3. Типи колонкових відбірників проб.

4. Типи бурових верстатів, що використовуються при дослідженні та використанні надр.

5. Чим пояснити сучасну зацікавленість у дослідженні надр морів та океанів?

6. Які періоди в дослідження Світового океану потрібно виділити?

7. Які технічні засоби використовуються при дослідженні Світового океану?

Лабораторна робота №3 характеристика і нафтогазоносність світового океану

Мета роботи: вивчення студентами основних нафтогазоносних провінцій Світового океану та їх основних родовищ.

Завдання: Скласти таблицю основних нафтогазоносних провінцій Світового океану, де вказати основні нафтогазоносні комплекси, основні закономірності розміщення і формування родовищ нафти і газу. На контурній карті схематично зобразити розміщення основних нафтогазоносних провінцій Світового океану та основних родовищ нафти і газу.

Загальні теоретичні положення:

У межах Світового океану встановлено біля 70 нафтогазоносних або потенційно нафтогазоносних басейнів. За географічною ознакою басейни згруповані в сім основних регіонів: Північний Льодовитий океан, Північна Атлантика, Південна Атлантика, західна частина Індійського океану, східна частина Індійського океану, західна частина Тихого океану, східна частина Тихого океану.

Розглянемо басейни з доведеною нафтогазоносністю та з виявленими великими родовищами вуглеводнів, в тому числі: в Північному Льодовитому - 3 басейни, в Атлантичному - 13, в Індійському - 5, в Тихому - 9 басейнів.

Під дном Світового океану (в основному підводних околиць континентів) зосереджена 1/2 світових запасів нафти і 2/3 запасів газу. Морські родовища характеризуються кращою насиченістю продуктом, ніж родовища континентів: середні запаси нафти в морських родовищах в два рази перевищують середні запаси родовищ континентів. Морські родовища високодебітні (в середньому 500 т/доб), що робить їх розробку рентабельною навіть при існуючих високих витратах на їх освоєння.

Дослідниками виділено три основні особливості в розміщенні морських покладів нафти і газу як в просторі, так і по розрізу: 1) зв’язок покладів з рифтами; 2) приуроченість більшості запасів вуглеводнів до пасивних околиць континентів; 3) концентрація основних ресурсів нафти у відкладенні верхньої юри і нижньої крейди, а газу - в породах пермського віку.

У межах Світового океану системи рифтів мають різний характер. Рифтова долина серединно-океанічних хребтів і зв'язані з нею трансформні розломи є молодими, сучасними швами нашої планети. У них осадовий покрив практично відсутній, але активним є базальтовий вулканізм. Все це не створює сприятливих передумов для формування тут скупчень нафти і газу. Рифтові системи шельфових зон континентальних околиць заповнені могутньою товщею осадків і характеризуються хорошої прогрітістю надр. Вони відрізняються, як правило, високою концентрацією запасів вуглеводнів.

Основні причини підвищеної нафтогазоносності рифтових систем, наступні: сприятливі умови седиментації, що забезпечують вивантаження великого об’єму осадків, в тому числі дельтових з розсіяною органікою, в порівняно невеликі по розмірах структури земної кори, і саме головне - високий ступінь прогрітості надр. Визначальний вплив температурного чинника на процеси перетворення органічної речовини в вуглеводні.

З пасивними околицями континентів пов’язано 7/8 всіх виявлених запасів нафти і газу, тільки 1/8 цих запасів доводиться на частку активних континентальних околиць.

Нафтогазоутворення в межах сучасних пасивних околиць континентів протікало в умовах рифтогенного режиму надр. Самі пасивні околиці формувалися внаслідок деструкції континентальної кори під впливом висхідних мантійних потоків. Спочатку відбувався розкол кори з утворенням системи внутріконтинентальних рифтів, надалі вони перероджувалися в морські міжматерикові рифти, які в процесі океаноутворення “розтягувалися” літосферними плитами, що розходяться. У результаті з одного і з іншого боку океану, що формується виникли пасивні околиці, що являють собою фрагменти початкових рифтових осадово-породних басейнів. Подальша еволюція пасивних околиць супроводиться опусканням їх фундаменту і додаткового осадконакопичення. З цього слідує, що пасивні околиці мають той же механізм нафтоутворення, що і рифти, а саме: лавинне осадконакопичення, в якому активно беруть участь річкові артерії; підвищений вміст у відкладах С_орг; висока прогрітість надр.

Концентрація основних ресурсів нафти в певних стратиграфичних інтервалах - ще одна важлива закономірність в розміщенні морських родовищ нафти і газу. Проведений А.А. Геодекяном, і А.І. Конюховим аналіз показав, що основні ресурси вуглеводнів зосереджені у відносно вузьких стратиграфічних інтервалах. Максимальна концентрація запасів приурочена до верхнеюрських (переважне оксфорд-кімерідж) і нижньокрейдових (апт-альб) відкладів. В перших вкладено майже 20, а у других - більше за 25 % всіх нафтових ресурсів, відкритих в океанських і морських басейнах. У основному вони пов’язані з пасивними околицями континентів. Ресурси вуглеводневого газу розподілені трохи інакше: майже половина запасів пов’язана з пермськими відкладами (14,4 млрд. м³), значні скупчення відмічені в нижньоюрських (1,4), апт-альбских (2,0), олігоцен-нижньоміоценових (2,6) і міоценових (3,6) породах. Таким чином, максимуми по нафті і газу співпадають тільки у відношенні апта-альба.