Оформлення звіту

Звіт про виконану роботу на стандартних аркушах паперу. В звіті коротко викласти мету роботи, таблицю нафтогазоносних територій Індійського океану. Короткий опис нафтогазоносних територій Індійського океану згідно наступної схеми: тип нафтогазоносної провінції; географічне і адміністративне положення; геотектонічне положення; основні геоструктурні елементи; літолого-стратиграфічна характеристика осадового чохла; нафтогазогеологічне районування; типи і характеристика покладів за характером пастки.

Графічну модель родовищ Белаїм-Море та Гудвін, згідно наступної схеми: адміністративне положення; геотектонічне положення; рік відкриття і вводу в розробку; сучасний етап родовища; геологічна будова; тип покладів та продуктивних горизонтів, порід покришок; запаси і видобуток; інші відомості. Навести необхідні схематичні зарисовки.

Запитання

1. Назвіть головні нафтогазоносні басейни Індійського океану.

2. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність Червоного моря.

3. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність Персидської затоки.

4. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність Бомбейського шельфу Індії.

5. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність шельфів Індії, Бангладешу і Бірми.

6. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність Яванський глибоководний жолобу.

7. Охарактеризуйте основні риси геологічної будови та нафтоносність Тиморського моря.

8. Назвіть основні родовища нафти і газу Індійського океану.

9. Наведіть основну характеристику родовищ Белаїм-Море, Гудвін.

Лабораторна робота №7 характеристика і нафтогазоносність тихого океану

Мета роботи: вивчення студентами нафтогазоносних територій Тихого океану.

Завдання: Скласти таблицю нафтогазоносних територій, на контурній основі зобразити схему нафтогазоносних басейнів Тихого океану. Охарактеризувати нафтогазоносні території Тихого океану згідно наступної схеми: тип нафтогазоносної провінції; географічне і адміністративне положення; геотектонічне положення; основні геоструктурні елементи; літолого-стратиграфічна характеристика осадового чохла; нафтогазогеологічне районування; типи і характеристика покладів за характером пастки.

Навести графічну модель родовищ Санта-Барбара та Барракута, згідно наступної схеми: адміністративне положення; геотектонічне положення; рік відкриття і вводу в розробку; сучасний етап родовища; геологічна будова; тип покладів та продуктивних горизонтів, порід покришок; запаси і видобуток; інші відомості.

Загальні теоретичні положення

Західна частина Тихого океану

Умовно підводні околиці Тихого океану можна розділити на західні і східні. До перших відносять Австралазійськую перехідну зону, що простяглася від Камчатки до Нової Зеландії. У її межах існують обширні западини околичних морів, які і утворюють нафтогазоносні басейни. Найбільш великі в нафтогазоносному відношенні басейни знаходяться в морях Південно-Східної Азії (Зондський шельф) Явано-Суматрінський, Південнокитайський, Калімантанський. З півдня до них примикає північний шельф Австралії, де найбільш значний нафтогазоносний басейн Папуа. У південно-західній частині Тихого океану є Зеландський нафтогазоносний басейн і басейн Гіпсленд.

Явано-Суматринський нафтогазоносний басейн охоплює острови Суматру, Яву і прилеглі акваторій Малакської протоки, морів Яванського, Балі і Банда. Басейн розпадається на два суббасейни: Суматринський і Яванський. У межах першого промислова нафтогазоносность встановлена тільки на дільниці однойменної острівної дуги. Тут відомі найбільші нафтові родовища Мінас (запаси 700 млн. т нафти) і Дуру (запаси 270 млн. т нафти). Морські родовища сконцентровані в Яванському нафтогазоносному суббасейні.

У Яванському нафтогазоносному суббасейні відкрито 67 морських родовищ, в тому числі 40 нафтових. Вони зосереджені в основному в північно-західній частині моря. Найбільш велике нафтогазове родовище Арджуна має запаси більше за 50 млн. т нафти. Інші родовища (Сінта, Рама, Селатан і інші) мають запаси нафти 20-25 млн. т.

Південнокитайський нафтогазоносний басейн розташований в межах однойменного моря, включаючи і Сіамську затока. У його межах можна виділити Сіамський, Саравакський, Тайваньський і Меконгський нафтогазоносні суббасейни.

Сіамський суббасейн пов’язаний з рифтогенним прогином в тілі Індосинійської древньої платформи. У його межах відкрито біля 60 родовищ вуглеводнів, в тому числі 37 в Сіамській затоці. Найбільше родовище Ераван з доведеними видобувними запасами газу 57 млрд. м³.

Саравакський (Калімантанський) нафтогазоносний суббасейн відповідає в тектонічному відношенні крайовому прогину в зоні підводного зчленування Індосинійської платформи і складчастих споруд Калімантана. У суббасейні відкрите 47 морських і прибережно-морських родовищ, в тому числі 26 нафтових. Найбільші родовища: Південно-Західна Ампа (297 млн. т нафти) і Серія (250 млн. т нафти). На північному заході басейну відомі великі нафтові родовища Тембунго (109 млн. т) і Самаранг (40 млн. т).

Тайваньський нафтогазоносний суббасейн охоплює шельф о. Тайвань. Тут виявлено вісім родовищ нафти і газу. Родовища дрібні, дебіти свердловин: нафти 36-85 т/доб., газу - 140 730 тис. м³, конденсату 25-73 т/доб.

Меконгський нафтогазоносний суббасейн розташований на Південному шельфі Соціалістичної Республіки В'єтнам. Запаси найбільш відомого тут родовища Білий Тигр порядку 100 млн. т нафти. У останні роки в межах суббасейну відкритий ряд нових родовищ газу і нафти: Дракон, Дайхунг і інші.

Усього в Південно-Китайському нафтогазоносному басейні виявлено 125 нафтових і газових родовищ з початковими розвіданими запасами біля 900 млн. т нафти і більше за 900 млрд. м³ газу.

Східнокалімантанский нафтогазоносний басейн охоплює моря Сулавеси і Макасарську протоку. У басейні відкрито 14 нафтових і нафтогазових, 9 газових і газоконденсатних родовища. Найбільші родовища Аттака (видобувні запаси нафти 52 млн. т) і Ханділ (41 млн. т нафти). У прибережній зоні виділяють велике газове родовище Бадак-Панвюлатан з доведеними запасами газу 112 млрд. м³. Свердловини високодебітні.

Усього в морях Південно-Східної Азії відкрито 231 нафтових і газових родовищ з початковими доведеними запасами нафти більше за 1,2 млрд. т і газу біля 1,1 трлн м³. Невідкриті видобувні ресурси цього регіону оцінюються в 1,2-2,7 млрд. т нафти і 1,7-4,2 трлн м³ газу.

Нафтогазоносний басейн Папуа розташовується в межах Коралового і Арафурського морів.

На шельфі Папуа - Нової Гвінеї (затока Пануа) відкрито три газових родовища (Ураму, Паски і Ямаро).

Ново-Зеландський нафтогазоносний басейн охоплює акваторії, прилеглі до Нової Зеландії. Промислова нафтогазоносність встановлена поки на західному шельфі о.Північний. Тут знаходиться нафтогазоносний суббасейн Таранакі. На шельфі відкрито декілька родовищ, в тому числі одне велике газоконденсатне родовище Мауї запаси газу 148 млрд. м³ газу і конденсату - 24 млн. т.

Нафтогазоносний басейн Гіпсленд пов'язаний з рифтогенним прогином, що заклався в ранній крейді на епігерцинській Східноавстралійській платформі.

На шельфі басейну виявлено дев’ять нафтових, сім газонафтових, одне газове і одне газоконденсатне родовища. Найбільш великі наступні родовища: нафтові - Кінгфіш (151 млн. т нафти), Халібут (88 млн. т нафти); нафтогазові - Барракута, Снеппер і газоконденсатне Марлін. Запаси останніх трьох в перерахунку на нафту становлять 100-110 млн. т для кожного. Загальні початкові видобувні запаси оцінюються майже в 500 млн. т нафти і 300 млрд. м³ гази. Аналогічного типу прогини, перспективні в нафтогазоносному відношенні, є на східному шельфі Австралії і в Басовій протоці.

Східна частина Тихого океану

Вздовж східної частини Тихоокеанського побережжя доцільно виділити наступні основні нафтогазоносні басейни: Південноаляскінський, Південнокаліфорнійський, Гуаякіль-Прогрессо.

Південноаляскінський нафтогазоносний басейн простягається вздовж побережжя Південної Америки до широти м. Сан-Франциско. Промислова нафтогазоносність встановлена тільки в затоці Кука, де виділяється однойменний нафтогазоносний суббасейн. Основні поклади нафти виявлені у відкладах пізнього палеогену-неогену. У суббасейні відкрито 22 родовища вуглеводнів, з них 12 морські. Найбільше нафтове родовище Макартур-Рівер (видобувні запаси 72 млн. т), газове - Кенай (152 млрд. м³). Початкові запаси нафти суббасейна оцінюються в 145 млн. т, газу - в 230 млрд. м³.

Перспективною вважається Аляськінська затока, але поки пробурені свердловини не дали результатів. Загальні потенційні невідкриті запаси Аляськінського басейну складають біля 1 млрд. т нафти і 0,54 трлн м³ гази.

Південнокаліфорнійський нафтогазоносний басейн розташовується в осьовій зоні рифтової долини Східнотихоокеанського серединно-океанічного хребта. Кора субокеанічного типу. У відкритій частині затоки нафтогазоносність поки не встановлена, за винятком притоку газу дебітом 161 тис. м³/доб в північній частині затоки. Однак в прилеглій суші локалізуються декілька нафтогазових басейнів. Безпосередньо на продовженні рифтової зони хребта знаходиться нафтогазоносний басейн Грейт-Валлі. Трохи далі на захід розташовуються грабенопдібні западини Лос-Анджелес, Вентура, Санта-Барбара і Санта-Марія, утримуючі промислові скупчення вуглеводнів. Їх початкові доведені запаси складали більше за 1,5 млрд. т нафти. Більшість родовищ прибережні, 17 з них знаходяться безпосередньо в протоці Санта-Барбара, що відділяє від континенту о-ви Санта-Роза, Санта-Крус, Мігель і інш. Початкові запаси морських родовищ оцінювалися в 600 млн. т нафти. Найбільш значні морські родовища цього району Елвуд, Дос-Куадрос, Рінкон (запаси від 15 до 30 млн. т нафти кожне). У глибоководній частині протоки Санта-Барбара (глибина води 370 м) виявлені три нафтових родовища - Сакате, Пескадо і Хондо. Сумарні видобувні запаси - до 137 млн. т нафти.

Нафтогазоносний басейн Гуаякіль - Прогрессо знаходиться на шельфі Еквадору і Перу. Тут відкрито 60 дрібних і середніх нафтових родовищ, серед яких одне велике - Ла Бреа-Парінас (140 млн. т) на побережжі Перу, а також газове родовище Амістад (163 млрд. м³) на шельфі Еквадору. У південній частині затоки Гуаякіль виявлено 17 морських родовищ нафти, з них найбільш значні Гумбольдт, Літораль, Провидіння. Річний видобуток нафти на морських родовищах цього регіону складає порядку 15 млн. т. Початкові видобувні запаси в басейні Гуаякіль-Прогрессо - 180 млн. т нафти і 163 млрд. м³ газу.