1.5. Наркоманія

Якщо серед друзів і знайомих немає наркоманів, то взагалі проблема наркоманії здається чимось далеким і неактуальним. Та ось візьмеш у руки,

наприклад, словник сленгу, і коли побачиш там численні наркоманські терміни, то стає моторошно, настільки поширилася наркоманія в нашому суспільстві. Адже відомо, що в мові відображуються факти реальної дійсності, і якщо певне поняття позначається сленгом, – це означає його звичність, повсякденність.

Наркоманія – хвороба, яка характеризується непереборним потягом до

н аркотиків, які спричинюють у малих дозах ейфорію, у великих – оглушення, наркотичний сон. Систематичне вживання наркотику зумовлює потребу у збільшенні доз. Отже, наркоманія – не просто така собі шкідлива звичка, яку іноді дозволяють собі люди. Наркоманія – це тотальне особистості ураження, що руйнує її внутрішній світ, відносини з іншими людьми і способи існування. Крім того, здебільшого при наркоманії погіршується фізичний стан людини. У наркоманів поступово знищуються кращі моральні якості, уражується психіка і вони, якщо і не скочуються до божевілля, то стають психічно не цілком нормальними. Наркомани втрачають друзів, а згодом і родину. Вони виключаються із повнокровного соціального життя, втрачають роботу, утягуються в злочинне середовище. Наркомани врешті-решт роблять нещасними себе і завдають горя навколишнім. Наркоманія призводить до деградації людини в усіх проявах її життя.

Ще одна особливість наркоманії полягає в тому, що вона як патологічний стан значною мірою незворотна, і ті негативні зміни, які відбулися в душі людини в результаті зловживання наркотиками, залишаються з нею назавжди. У цьому наркоманія схожа на каліцтво – ампутована рука знову не виросте. Душевні рани гояться набагато важче, ніж тілесні.

Дія наркотиків залишає відбиток не тільки в пам’яті, а й в організмі. І якщо людина, яка давно відмовилася від наркотиків, знову вирішить «разок покайфувати», їй неминуче доведеться знову пройти через усі кола наркоманського пекла. Тому наркологи намагаються говорити не про «наркоманів, що одужали», а віддають перевагу термінові «неактивні наркомани» (тобто ті, що не вживають наркотики в даний момент).

Найстрашніше в наркоманії – це те, що наркомани, а часто й їхні рідні,

занадто пізно розуміють, що вони не просто «бавляться наркотиками», а вже залежать від них. Іноді залежність розвивається через півроку і навіть рік, частіше через 2 – 3 місяці, але нерідко людина стає наркоманом після першої ж ін’єкції «чорного» розчину. Що буде в конкретному випадку з тією або іншою людиною, ніхто не знає. Тому коли людина каже: «Я знаю, що можу спробувати наркотики і нічого страшного не станеться», – вона дурить себе. Саме тому не пробуйте наркотиків. А якщо вже спробували, то більше не експериментуйте над собою, зупиніться.

Основні ознаки наркоманії. Якщо у вас виникли підозри щодо вживання наркотиків членами вашої родини, слід звернути увагу на характерні ознаки. У людини, яка вживає наркотики, бліда шкіра, очі можуть бути почервонілі і мутні, зіниці виражено звужені чи розширені, погіршується координація рухів, уповільнюється мовлення. Сліди від уколів, синці у напрямку вен наркомани намагаються маскувати одягом з довгими рукавами.

Має насторожити і наявність у великих кількостях таких предметів, як шприци, пластикові пляшки з відрізаним дном, маленькі ложечки, капсули, таблетки з вичавленими малюнками, згорнуті у трубочку папірці.

Зміни в поведінці виявляються передусім у зростанні байдужості і зниженні концентрації уваги, частих змінах настрою від піднесеного до пригніченого; для наркоманів характерні агресивність, брехливість, байдужість до своєї зовнішності, посилений апетит з подальшою сонливістю. Треба звертати увагу і на прогули в школі, «законспіровані» телефонні розмови, незвичні прохання чи вимоги грошей, зникнення особистих речей наркомана, а потім і домашніх цінностей.

Проблема боротьби з наркотиками дуже складна. Існує думка, що легалізація наркотиків усуне багато злочинів. Адже собівартість наркотичних речовин набагато нижча за їх ринкову ціну. Наркомани ладні скоїти будь-який злочин, щоб сплатити за дозу. На людських слабкостях наживаються ділки, у цьому секторі тіньової економіки перебувають в обігу величезні кошти. Крім того, вважається, що «заборонений плід» солодший. Та вільний доступ до наркотиків надзвичайно небезпечний, адже до деяких видів залежність може розвинутися вже після першого пробування їх.

Історія знає випадки, коли доступність наркотиків призводила до майже тотальної наркоманії населення. Так відбувалося в Китаї у ХІХ ст., коли британці буквально завалили Китай опіумом, який був досить доступним для населення. У місцях, де традиційно культивувався опійний мак, його споживання регламентувалося звичаєм і релігійними канонами, що згладжувало наслідки. Так було тривалий час і в Китаї, доки не розпочалася свідома наркоманізація населення, здійснювана британським урядом та іншими колоніальними імперіями за потурання недієздатного китайського правління. Китайці виявилися першим народом, що випробував на собі дію опіуму як суспільного товару.

Опійна наркоманія настільки поширилася, що до середини ХІХ ст. кілька мільйонів китайців вживали опіум. На той час Китай вийшов на перше місце в світі за споживанням опіуму. Англійські торговці ввозили до Китаю опіум, велика частина якого вирощувалася в Індії. Хоча китайський уряд і приймав безліч законів про контроль над імпортом опіуму, але жоден з них (включаючи повну заборону) не мав бажаної дії, чи не найголовнішою причиною чого була слабкість китайської влади. Англійці не бажали скорочувати опіумну торгівлю передусімтому, що це давало великі прибутки.

У той час китайське населення настільки глибоко загрузло в трясовині опійної наркоманії, що для багатьох людей єдиною основною потребою стало споживання наркотиків, занепадали цілі поселення, руйнувалася соціальна структура суспільства, дезорганізувалася армія. В 1839 р. вибухнув конфлікт: китайський уряд знищив великий вантаж опіуму, що належав англійським і американським торговцям. Почалася перша опіумна війна. Британія перемогла і за Нанкінським договором 1842 р. отримала, серед іншого, права на використовування портів Гонконгу як компенсацію за знищений вантаж опіуму. Торгівля продовжувалася і в 1856 р. призвела до другої війни. Ця друга опіумна війна закінчилася 1858 р., і за умов Тієнсинського договору Китай продовжував імпортувати опіум, але міг встановлювати великі митні збори. Навіть англійські промисловці скаржилися на неможливість торгувати з Китаєм промисловими товарами, оскільки всі гроші китайці витрачали на опіум. Торгівля опіумом скоротилася і врешті-решт припинилася тільки на початку ХХ ст., коли у всьому світі почалася кампанія за дозвіл використовувати наркотики тільки з медичною метою (як знеболюючі препарати).

П итання для дискусії:

• З’ясуйте причини вживання наркотиків.

• Поміркуйте, які наслідки наркоманії?

• Чи можна позбавитися наркотичної залежності?

1.6. ПАЛІННЯ

Порівняно з іншими шкідливими звичками суспільство найменше засуджує паління тютюну, яке можна вважати санкціонованою формою токсикоманії. Це одна із найпоширеніших шкідливих звичок. Про шкідливість паління вже сказано досить багато, існують численні дослідження, які недвозначно доводять залежність тривалості життя від паління, розвиток таких хвороб, як хронічний бронхіт, злоякісні пухлини легень і навіть органів, розташованих далеко від дихальних шляхів, - сечового міхура, шлунка, нирок та ін., спричинених дією тютюнового диму. Та найбільше шкоди від нікотину – сильної отрути, до якої звикає людина. Токсична дія нікотину позначається на функціях нервової системи (слабшає пам’ять, погіршується увага, посилюється дратівливість, дослідження свідчать, що студенти-курці загалом навчаються гірше, ніж ті, що не палять), серцево-судинної і дихальної систем (спазми судин серця, підвищення артеріального тиску тощо), травної системи (розвиток гастриту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки).Особливо шкодить паління підліткам. На жаль, палить багато жінок, що особливо небезпечно під час вагітності і годування дитини груддю.

Статистично достовірно встановлено, що у сім’ях, де палить одна особа, дітей, які часто хворіють (понад 4 рази протягом року), більше, ніж у сім’ях, де ніхто не палить. А якщо палить більше членів сім’ї, то, відповідно, ризики захворювань підвищуються.

Надзвичайно шкідливим є пасивне паління. В організм людини, яка сама не палить, але перебуває у накуреному приміщенні, надходить багато шкідливих речовин і можуть виявлятися ознаки отруєння нікотином, оскільки організм не звик до цієї отрути. Відомі випадки, коли нікотинова залежність розвивалася у немовлят, чиї матері палили. Така дитина відразу заспокоюється, коли потрапляє до насиченої тютюновим димом кімнати.

Деякі люди, щоб уберегти своїх домочадців, палять поза житловими приміщеннями – на балконах, виходять у коридор або на вулицю. Та це мало допомагає. При палінні в організм надходить багато високотоксичних речовин, які потім тривалий час виділяються з видихуваним повітрям і потрапляють у легені інших людей.

Молоді люди мають знати про шкідливий вплив паління і на статеву функцію чоловіків і жінок, що виявляється у пригніченні статевого потягу, а в чоловіків – ще й послабленні ерекції.

Питання для дискусії:

• Визначте хвороби, які викливанні курінням.

• З’ясуйте шкідливі наслідки тютюнокуріння.

• Доведіть, що куріння є соціальною небезпекою.