КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

Юридичний факультет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ПРЕДМЕТУ «КРИМІНОЛОГІЯ»

Студента IV курсу

Група № 42

Бугайчук Юлії Сергіївни

КИЇВ 2014

Варіант 1

1. Предмет кримінології та його характеристика. Функції кримінології. Методологія та завдання кримінології. Зв'язок кримінології з іншими науками.

2. Кримінологічна характеристика злочинів, що вичиняються з необережності. Кримінологічна характеристика особистості необережного злочинця. Профілактика необережних злочинів.

1. Предмет кримінології та його характеристика.

Кримінологія - це соціально-правова загальнотеоретична і прикладна наука, що досліджує злочинність як соціальне явище, сутність і форми її прояву, закономірності виникнення, існування та зміни; її причини й інші детермінанти 1; особистість тих, хто скоює злочини; систему заходів попередження злочинів.

Визначення предмета кримінології є відправним моментом для розуміння її сутності та змісту. У той же час зведення змісту науки кримінології тільки до перерахування елементів її предмета недостатньо, бо визначення науки має відображати її місце в загальній системі наукових знань, вказувати найважливіші методологічні підходи до предмету дослідження, кінцеві цілі і завдання дослідницьких пошуків.

У літературі предмет кримінології визначено далеко не однозначно. Крім вищезгаданих елементів до предмета кримінології деякі автори відносять закономірності функціонування і розвитку кримінологічної науки, її місце і роль в житті суспільства; організацію конкретних кримінологічних досліджень; кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю; ліквідацію наслідків злочинності; управління процесами боротьби зі злочинністю.

Можна оспорювати окремі положення цієї позиції, але в цілому такий підхід направлений на більш глибоке вивчення предмета кримінології. Власне, така позиція не суперечить наведеним вище визначенням предмета кримінології, а лише уточнює і конкретизує його. Так, навряд чи в предмет кримінології слід включати прогнозування злочинності. Це, швидше, її функція. Планування боротьби зі злочинністю та управління її процесами в узагальненому вигляді входять в такий елемент предмета кримінології, як попередження злочинності.

Розширення або звуження предмета науки в рівній мірі неприпустимі, бо в першому випадку це веде до розмивання меж предмету дослідження, у другому - збіднює можливості у її пошуку.

Відзначається також тенденція розширення предмета кримінології за рахунок проблем, прямо або побічно пов'язаних зі злочинністю. Одні вчені вважають, що в предмет кримінології повинні увійти економічні, культурні та інші соціальні фактори, що впливають на злочинність. Інші закликають включити в предмет кримінології ті види так званого відхиляється (девіантної) поведінки і різні "фонові" явища, які тісно пов'язані зі злочинністю: пияцтво, наркоманію, проституцію, дитячу бездоглядність.

Для більш глибокого розуміння предмета кримінології, правильного визначення його змісту і меж доцільно також розмежувати предмет кримінології з її об'єктом.

Все, що пізнається кримінологічної наукою, представляє інтерес з точки зору її цілей і завдань, становить об'єкт цієї науки, оскільки ще не пізнане і протистоїть знанню. Ті ж самі явища, процеси, їх сторони, і відносини, вже пізнані і зафіксовані у формі знання, але які потребують подальшого дослідження, є її предметом.

Об'єктом кримінології є економічні, політичні, ідеологічні, культурні та інші соціальні відносини в тій мірі, в якій вони пов'язані зі злочинністю і детермінують її окремі сторони. Предмет же кримінології набагато вужчі. Це те, що пізнається кримінологією в цілому, у всіх проявах і сторони. У цьому сенсі зазначені вище види суспільних відносин, у тому числі і "фонові" явища, не входять у предмет кримінології, а становлять об'єкт її інтересу, і лише в тому зв'язку, в якій вони впливають на злочинність.

Таким чином, основним елементом предмета кримінології є злочинність як особливий соціально-правове явище. Однак сама злочинність представляє дуже складне соціальне утворення, що характеризується обсягом (станом), інтенсивністю (рівнем), динамікою, структурою, наслідками та іншими ознаками.

Функції кримінології.

Прийнято виділяти три основні функції:

• описову (діагностичну),

• пояснювальну (етіологічну)

• передбачувану (прогностичну).

Описова функція полягає у відображенні явищ і процесів, що входять у предмет кримінології, на основі збору емпіричного матеріалу.

Пояснювальна дозволяє з'ясувати, як протікає той чи інший досліджуваний процес і чому він протікає так, а не інакше.

Прогностична пов'язана з прогнозом майбутнього розвитку явища або процесу.

Методологія та завдання кримінології.

Методологія розглядається як сукупність положень і вимог теорії пізнання, певних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів, якими наука користується при описі, вивченні й аналізі різних сторін об’єктивної дійсності, а також при пошуку нових уявлень про них.

Кримінологічні дослідження здійснюються відповідно до раніше розроблених науково-прикладних процедур, які передбачають загальну систему дій і способів організації всього дослідження.

У кримінології виділяють загальні та спеціальні методи дослідження.

Загальнонаукові методи — це загальні способи та шляхи дослідження процесів і явищ, визначення тенденцій їх змін, які використовуються в різних галузях наукового знання.

До загальнонаукових методів кримінологічних досліджень відносяться: аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення, абстракція тощо.

Аналіз — це процес уявного чи реального розподілу цілого на частини, а синтез — процес об’єднання елементів у єдине ціле.

Індукція - спосіб пізнання явища від окремих фактів і положень до загальних висновків; дедукція ж розуміється як констатація висновків через пізнання явища від загального до конкретних фактів.

Аналогія — це відповідність, подібність предметів або явищ, процесів у яких-небудь властивостях.

Узагальнення — це відображення та формулювання тенденцій, що лежать в основі досліджуваного процесу.

Абстракція це процес уявного виділення визначених властивостей і зв’язків досліджуваного явища та розмежування їх і побічних явищ.

Історичний підхід — це розгляд і вивчення закономірного процесу руху та розвитку суспільства, зважаючи на характеристики й особливості конкретного часового періоду.

Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів і прийомів, використовуваних для підготовки й обґрунтування рішень зі складних проблем. Системний аналіз спирається на принципи системного підходу, а також на низку математичних та інших кількісних методів. Основна процедура — це побудова узагальненої моделі, що відображає взаємозв’язок реальної ситуації.

Моделювання — це спосіб дослідження процесів або систем об’єктів через побудову та вивчення моделей з метою одержати нову інформацію. Ефективне дослідження такого комплексного явища, як злочинність, неможливе без використання методів моделювання.

Спеціальні (приватно наукові) методи кримінологічних досліджень — це способи та прийоми конкретного дослідження об’єкта чи процесу з метою його оптимального регулювання.

До спеціальних методів належать:

Опитування - це метод збору даних про об’єктивні факти, думки, знання тощо, заснований на безпосередній (усне опитування — інтерв’ю) й опосередкованій (письмове опитування - анкетування) взаємодії між дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом).

Інтерв’ювання надає можливість зібрати інформацію про факти, суб’єктивні судження, мотиви поведінки, установки тощо. Особистісний характер взаємин між інтерв’юером і респондентом, суб’єктивність оцінок висувають чіткі методологічні та методичні вимоги до підготовки й проведення опитування, невиконання яких веде до перекручування результату. Інтерв’ювання використовується не так часто, як анкетування, тому що воно більш трудомістке.

Анкетне опитування (анкетування) — один із ефективних і широко використовуваних у кримінології методів одержання даних про думки й настрої осіб; про рівень знань особами вимог права; їхні схильності, симпатії та антипатії; оцінки своїх дій і поведінки інших в однакових ситуаціях; не зафіксованих в інших документах відомостей про минуле, про оточення тощо.

Документальний метод — загальна назва методів вивчення документів. Залежно від мети дослідження застосовують методи вивчення документів якісні чи кількісні.

Статистичні: масового спостереження (закон великих чисел), групування, аналіз узагальнених показників тощо. Вони дають можливість дослідити велику кількість злочинів і за допомогою отриманих статистичних показників встановити закономірності та взаємозалежності їхнього розвитку, зробити узагальнення, перейти від випадкового й одиничного до стійкого, масового, закономірного, побачити якісні ознаки досліджуваного явища.

Метод експертних оцінок полягає в одержанні, обробці й інтерпретації висновків фахівців у певній галузі, теорії та практиці з визначених питань, важливих для дослідника. Кількість залучених експертів не перевищує 20-30 осіб. При оцінці висновків зайві думки відкидаються.

При моделюванні будується ідеальний (уявний) або матеріальний об’єкт, який може замінити чи відобразити об’єкт, який вивчається, при цьому дослідник отримує нову інформацію. У кримінологічних дослідженнях найчастіше застосовують графікові та математичні моделі.

Метод екстраполяції актуалізує досвід організації боротьби зі злочинністю в минулому, беручи до уваги її сучасний стан і накладаючи ці показники на майбутній її розвиток.

Завдання кримінології

А). отримання об'єктивних та достовірних знань про злочинність, її обсязі (стані), інтенсивності (рівні), структуру і динаміку як у минулому, так і сьогоденні;

Б). кримінологічне вивчення видів злочинності (первинної, рецидивної, насильницької, корисливої; злочинності дорослих, неповнолітніх тощо) для диференційованої боротьби з ними;

В). виявлення і наукове вивчення причин і умов злочинності та вироблення рекомендацій щодо їх подолання;

Г). вивчення особистості злочинця та механізму вчинення ним злочинів, класифікацію різних видів злочинних проявів і типів особистості злочинця;

Д). визначення основних напрямів попередження злочинності і найбільш доцільних засобів боротьби з нею.