- •Урок № 2 Статеве розмноження організмів
- •3. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів
- •3.1. Складання схеми «Розмноження»
- •5. Засвоєння нового матеріалу
- •1 Група. Статеве розмноження
- •2 Група. Статевий процес (кон’югація, копуляція)
- •3 Група — Роздільностатеві організми та гермафродити
- •4 Група. Партеногенез
- •6. Узагальнення і закріплення знань
4 Група. Партеногенез
Партеногенез (від грец. παρθενος — незаймана та γενεσις — народження) — форма статевого розмноження, коли розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення. Притаманний багатьом рослинам та безхребетним тваринам (попелиці, палочники, коловертки, деякі види цвіркунів, метеликів та ос), а також деяким хребетним (риби, амфібії, ящірки).
Гіногенез (від грец. gyno — жінка та латин. genesis — походження) — форма розмноження, за якої сперматозоїд, проникнувши до яйцеклітини, стимулює її розвиток, але його ядро не зливається з ядром яйцеклітини і не бере участі в розвитку зародку. Роль сперматозоїда обмежується активацією яйцеклітини до розвитку.
Андрогенез (від латин. andros — чоловік та genesis — походження) — форма розмноження організмів, за якої у розвитку зародка бере участь ядро чоловічої гамети, але не бере участь ядро жіночої гамети, тобто відбувається розвиток яйцеклітини з чоловічим ядром, привнесеним до неї спермієм у процесі запліднення.
Педогенез (від грец. pais — дитина та латин. genesis — походження) — форма партеногенезу, за якої зародок починає розвиватися ще на личинкових (або інших ранніх) стадіях онтогенезу батьківських особин.
У випадках, коли партеногенетичні види представлені (завжди або періодично) тільки самицями, одне з найголовніших біологічних переваг партеногенезу полягає в прискоренні темпу розмноження виду, оскільки всі особини схожих видів здатні залишати нащадків. У випадках, коли із запліднених яйцеклітин розвиваються самиці, а з незапліднених — самці, партеногенез сприяє регулюванню кількісного співвідношення статей (наприклад у бджіл).
Розрізняють природний партеногенез — нормальний спосіб розмноження деяких організмів у природі та штучний, що спричиняються експериментально дією різних подразників на незапліднену яйцеклітину.
Зверніть увагу учнів
Партеногенез слід відрізняти від нестатевого розмноження, що здійснюється завжди за допомогою соматичних органів та клітин (розмноження поділом, брунькуванням тощо).
Цікавий факт
Гермафродит — двостатева істота грецької міфології, син бога Гермеса і богині Афродити.
Гіногенез у природі зустрічається вкрай рідко. Виявлений у деяких нематод, кісткових риб (карась срібний), земноводних (деякі саламандри роду Амбіостома), а також у рослин родини Амарілісові. Інколи в гіногенетичних популяціях яйця до розвитку стимулює сперма інших риб (наприклад ікра карася — молоками щуки).
Андрогенез спостерігається у деяких видів тварин (наприклад наїзники Habrobracom) та рослин (кукурудза, деякі сорти тютюну) у тих випадках, якщо ядро яйцеклітини гине до запліднення.
Явище педогенезу було вперше описано російським зоологом М. П. Вагнером у його роботі «Мимовільні розмноження гусениць у комах» (1862 р.).
Серед комах педогенез трапляється у жуків (Coleoptera), віялокрилих (Strepsiptera), метеликів-мішечників (Psychidae). Також педогенез притаманний деяким морським гіллястовусим ракоподібним (Cladocera) і паразитичним плоским черв’якам — трематодам.
Штучний партеногенез у тварин вперше здійснив російський зоолог А. А. Тихомиров. У 1886 р. він довів можливість штучного партеногенезу в шовковичного шовкопряда в результаті стимуляції незапліднених яєць різними механічними, термічними, хімічними подразниками. На сьогодні штучний партеногенез проведено у багатьох безхребетних (комах, голкошкірих) і хребетних тварин (земноводних).
