- •1.Поняття літературної мови
- •2.Види усного спілкування
- •Відношення слово-предмет
- •Загальна предметна віднесеність[
- •Конкретна предметна віднесеність
- •Відношення слово-поняття
- •Відношення слово-слово
- •Омоніми
- •Пароніми
- •Синоніми
- •Форми перекладу
- •Усний переклад
- •Письмовий переклад
- •Точність перекладу Ступені наближення до оригіналу
- •Посередництво
- •Критерії точності перекладу
- •Відмінності у перекладах
- •Український переклад Середньовіччя
- •Пізніші переклади
- •Сучасний переклад
- •7. Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні.
- •8.Особливості використання граматичних форм займенників у професійному мовленні.
- •11. Уживання прийменників в українській мові[ред. • ред. Код]
- •12. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •Узгодження підмета з присудком у ділових паперах
- •Складні випадки керування у ділових паперах
- •13. Складні випадки керування у службових документах
- •15. Автобіографія
- •16. Заява
- •18. Довідково-інформаційна документація
- •Загальна характеристика довідково-інформаційної документації
- •19. Доповідна записка
- •20. Пояснювальна записка
- •21. Рецензія
- •22. Запрошення
- •23. Лист
- •24. Оголошення
- •25. Протокол
- •26. Витяг з протоколу
- •28. Доручення
- •29. Договір
- •30. Трудова угода
- •31. Наказ
- •32. Розпорядження
- •33. Організаційні документи
- •Положення
- •34. Реквізит — елемент документа
- •35. . Оформлення сторінки
- •37. Вимоги до мови ділових паперів
- •40. Стилі сучасної української літературної мови
- •43. Уживання м’якого знака і апострофа
- •45. Подвоєння та подовження приголосних
- •48. Звертання. Розділові знаки при звертаннях
- •50. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •3. Заява
- •6. Характеристика
- •Характеристика
- •3. Рецензія
- •Рецензія
- •7. Доповідна записка
- •Назва структурного підрозділу Доповідна записка №
- •Доповідна записка
- •8. Пояснювальна записка
- •Пояснювальна записка № 35
- •9. Запрошення
- •Запрошення
- •11. Лист
- •Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "олена"
- •12. Оголошення
- •14. Протокол
- •Протокол № 107
- •15. Витяг з протоколу
- •16 Червня 1999 року об 11.00
- •§ 3. Обліково-фінансові документи
- •2. Доручення
- •Доручення
- •Доручення
- •(Зазначити прізвище, ім'я, по батькові)
- •(Зазначити назву і предмет угоди)
- •Доручення
- •Доручення № 202
- •3. Розписка
- •Розписка
- •2. Трудова угода
- •Трудова угода
- •(Опис робіт)
- •(Ким, дата видачі)
- •1. Договір
- •Договір №___
- •2. Наказ
- •(Прізвище, ім'я, по батькові)
- •4. Розпорядження
- •Розпорядження
Письмовий переклад
Письмовий переклад має свої особливості:
По-перше він жорстко не прив'язаний до трансформаційної або денотативної моделі. Скажімо, не такою ж мірою, як усний послідовний, де чітко вимальовується денотативна модель, чи синхронний, в якому переважають трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується як прямими міжмовними трансформаціями, так і застосовує вільну інтерпретацію смислу вихідного тексту.
По-друге, переважання тієї чи іншої моделі перекладу пов'язане з жанром тексту оригіналу і його стилем чи, радше, з тим, в якій мірі можливі прямі відповідності між мовним оформленням смислу у вихідній мові і мові перекладу.
Очевидно, що, наприклад, у поезії можливість прямих відповідностей мінімальна, а перекладаючи технічний чи науковий текст (технічний переклад), інтерпретатор, навпаки, нерідко вдається до прямих відповідників. Переклад художньої прози посідає в цьому випадку проміжне місце: там, де можливо, — трансформації, і перехід до інтерпретації в тому разі, коли прямі трансформації неприпустимі з погляду вірності оригіналу.
На відміну від усного, письмовий переклад як комунікативний акт не спрямований на конкретного адресата і необмежений вимогами конкретної особи чи групи. Він виконується відповідно до загальноприйнятих термінологічних та інших стандартів художньої, наукової і технічної прози.
Саме тому до письмового перекладу висуваються вищі вимоги — це письмове джерело і воно повинне задовольняти всі норми граматики, стилістики й орфографіїцільової мови. Перекладаючи усно, інтерпретатор може дещо випустити і вибрати не зовсім відповідний синонім — його зрозуміють (і в цій ситуації — це головне для слухача) і відразу забудуть все несуттєве для розуміння. З письмовим перекладом все по-іншому, адже його буде читати не одна людина. До нього, якщо він містить важливу інформацію, будуть не раз звертатися, переказувати його, цитувати у своїх працях. А переклади роману, оповідання, вірша стануть невід'ємною частиною (української, німецької тощо) літератури, хоча написані вони, скажімо, англійською чи китайською.
Випливає висновок, що перекладати письмово потрібно по-іншому, ніж усно. І справа тут не тільки в жорсткіших вимогах, а передусім, у тому, що у процесі письмового перекладу слід врахувати всі чинники, які визначають вибір перекладного еквівалента.
Точність перекладу Ступені наближення до оригіналу
Існують неоднакові ступені наближення до оригіналу, різні типи «присвоєння» іншомовних текстів
власне переклад,
переспів,
адаптація,
переробка тощо,
кожен з яких виявляє певне співвідношення свого і чужого. Скажімо, випущення епізодів та розширення тексту, забарвлення його іншим стильовим і національним колоритом, зміна епохи, місцевості, імен персонажів та інші значні відхилення характерні для переспіву й переробки, які творчо змінюють оригінал відповідно до концепції інтерпретатора, а також адаптації — суто ужиткового пристосування стилістики, композиції та змісту оригіналу до культурно-історичних, вікових, професійних особливостей і естетичних уподобань читацької аудиторії. Така практика поширена в жанрі байки (сюжети Езопа у переробках Лафонтена, Лессінга, Красіцького,Крилова, Глібова), в галузі сучасної молодіжної та навчальної лектури (адаптації для дітей романів «Гарґантюа і Пантагрюель», «Робінзона Крузо», «Мандрів Гулівера»та інших популярних творів).
