- •1.Поняття літературної мови
- •2.Види усного спілкування
- •Відношення слово-предмет
- •Загальна предметна віднесеність[
- •Конкретна предметна віднесеність
- •Відношення слово-поняття
- •Відношення слово-слово
- •Омоніми
- •Пароніми
- •Синоніми
- •Форми перекладу
- •Усний переклад
- •Письмовий переклад
- •Точність перекладу Ступені наближення до оригіналу
- •Посередництво
- •Критерії точності перекладу
- •Відмінності у перекладах
- •Український переклад Середньовіччя
- •Пізніші переклади
- •Сучасний переклад
- •7. Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні.
- •8.Особливості використання граматичних форм займенників у професійному мовленні.
- •11. Уживання прийменників в українській мові[ред. • ред. Код]
- •12. Синтаксичні особливості ділових паперів
- •Узгодження підмета з присудком у ділових паперах
- •Складні випадки керування у ділових паперах
- •13. Складні випадки керування у службових документах
- •15. Автобіографія
- •16. Заява
- •18. Довідково-інформаційна документація
- •Загальна характеристика довідково-інформаційної документації
- •19. Доповідна записка
- •20. Пояснювальна записка
- •21. Рецензія
- •22. Запрошення
- •23. Лист
- •24. Оголошення
- •25. Протокол
- •26. Витяг з протоколу
- •28. Доручення
- •29. Договір
- •30. Трудова угода
- •31. Наказ
- •32. Розпорядження
- •33. Організаційні документи
- •Положення
- •34. Реквізит — елемент документа
- •35. . Оформлення сторінки
- •37. Вимоги до мови ділових паперів
- •40. Стилі сучасної української літературної мови
- •43. Уживання м’якого знака і апострофа
- •45. Подвоєння та подовження приголосних
- •48. Звертання. Розділові знаки при звертаннях
- •50. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •3. Заява
- •6. Характеристика
- •Характеристика
- •3. Рецензія
- •Рецензія
- •7. Доповідна записка
- •Назва структурного підрозділу Доповідна записка №
- •Доповідна записка
- •8. Пояснювальна записка
- •Пояснювальна записка № 35
- •9. Запрошення
- •Запрошення
- •11. Лист
- •Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "олена"
- •12. Оголошення
- •14. Протокол
- •Протокол № 107
- •15. Витяг з протоколу
- •16 Червня 1999 року об 11.00
- •§ 3. Обліково-фінансові документи
- •2. Доручення
- •Доручення
- •Доручення
- •(Зазначити прізвище, ім'я, по батькові)
- •(Зазначити назву і предмет угоди)
- •Доручення
- •Доручення № 202
- •3. Розписка
- •Розписка
- •2. Трудова угода
- •Трудова угода
- •(Опис робіт)
- •(Ким, дата видачі)
- •1. Договір
- •Договір №___
- •2. Наказ
- •(Прізвище, ім'я, по батькові)
- •4. Розпорядження
- •Розпорядження
43. Уживання м’якого знака і апострофа
М’який знак уживається після д, т, з, с, ц, л, н для передачі на письмі м’якості позначуваних ними приголосних: 1) у кінці слів (біль, сядь); 2) перед буквами, що позначають тверді приголосні (галька, станьте); 3) перед о (льох, сьомий); 4) перед -ся в дієсловах (погодься, умивається); 5) перед ї, йо та я, ю, є, що позначають два звуки в словах іншомовного походження та російських власних назвах (кольє, бульйон, Ульянов); 6) після л перед буквами, що позначають м’які приголосні (стільці, пральня); 7) у словах-винятках тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія.
М’який знак не вживається: 1) після букв, що позначають губні б, п, в, м, ф; 2) після шиплячих ж, ч, ш, щ, після задньоязикових г, к, х та ґ (кров, піч); 3) після р у кінці складу (кобзар, вірте), за винятком прізвища Горький і утворених від нього слів; 4) перед буквами, що позначають м’які або напівпом’якшені приголосні (пісня, сміх); 5) після н перед буквами, що позначають шиплячі (менший, барабанщик).
Буквосполучення -льц-, -ньц-, -ньч-, -сьц-,-сьч- пишуться з мяким знаком, якщо походять від сполук -льк-, -ньк-, -ськ- (люлька — люльці, донька — доньчин); буквосполучення -лц-, -лч-, -нч-, -сц-,-сч- пишуться без м’якого знака, якщо утворені від -лк-, -нк-, -ск- (голка — голці, галка — галчин).
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї: 1) після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф,якщо перед ними немає букви на позначення приголосного, крім р (полум’яний, в’юнкий); 2) після р, яка позначає твердий приголосний (бур’ян, на підгір’ї); 3) після префіксів і першої частини складених українських та іншомовних слів, що закінчуються на приголосний (роз’їзд, пов’язаний, ад’ютант); 4) після б, п, в, м, ф, р, г, к, х, ґ, ж, ч, ш, що передають тверді приголосні, у словах іншомовного походження (миш’як, бар’єр, комп’ютер); 5) після к в імені Лук’ян та в усіх похідних від нього словах (Лук’яненко, Лук’янчук).
Апостроф не пишеться: 1) перед я, ю, є, ї після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть приголосний, крім р, який належить до кореня слова (дзвякнути, морквяний, мавпячий); 2) після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є позначають його мякість (рясно, бурю); 3) перед йо (курйоз); 4) перед я, ю, коли вони позначають пом’якшення попереднього приголосного (кювет, ряса).
44.
Правопис префіксів |
1. У префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий дзвінкий приголосний: безкрилий, безтактний, безсилий, безглуздий, безкраїй, безладний, безлюдний, розбитий, розмальований, рознесений, розгніваний. 2. Перед літерами к, п, т, ф, х завжди пишеться с-: скласти, створити, спробувати, спресувати, схвалити, сфотографувати. 3. Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-: а) префікс при- вживається здебільшого в дієсловах із значенням приближення, приєднання: прибув, прибіг, приніс, прийшов, прив'язав, прибудував, приєднав, пригвинтив, приклеїв, приклав; б) префікс пре- пишеться в словах на означення найвищого ступеня ознаки: прегарний, предобрий, премилий, пребідний, препоганий, превеликий; префікс пре- можна замінити словом дуже: премудрий — дуже мудрий; превисокий — дуже високий; презлий — дуже злий; в) префікс прі- пишеться лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва. 4. Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: пред'явити, представник, передмова, передбачення, перекласти, перестрибнути, перечитати, передати. 5. Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відзначити, відчинити, віднести, підкинути, підбадьорити, піддати, міжпланетний, міжбрів 'я, міжміський, міжцеховий, міжнародний. 6. Префікс ви- вживається при дієсловах, які вказують напрям дії зсередини: вибути, виділити, виїхати, вилетіти, винести, вивезти; а також надає дієслову значення завершеності означуваної ним дії: вичитати, вивчити, вигадати, вирішити.
|
