3.2.Сімейний алкоголізм

Алкоголізм - хвороба, яка виникає з-за регулярного споживання великої кількості алкоголю протягом довгого періоду часу. Це найбільш серйозна форма наркоманії у наш час, до якої належить від 1 до 5% населення більшості країн. Вивчення історії вживання алкоголю серед молоді багато в чому спирається на досвід подібних досліджень за кордоном, які наприкінці Х1Х, початку ХХ ст. широко проводилися у Західній Європі, Північній Америці і велися в самих різноманітних напрямках. Істотне місце серед досліджень цього періоду займали роботи, які показали поширеність і характер звичаїв, коли дітям давали спиртні напої для ніби то "зміцнення здоров"я", "апетиту", "поліпшення росту", "полегшення прорізування зубів", "зігрівання", "угамування голоду", "заспокоєння" Алкоголізм в родині викликає особливе занепокоєння. Адже від сімейного алкоголізму разом з батьками страждають і діти. Страждають від постійного нервового напруження, від надлишку негативних емоцій, від своєї нелегкої долі, від недоїдання, від закидів на свою адресу, від нещасливого дитинства і, що найсумніше, від батьківських побоїв.

У дитини в алкогольній родині немає нормальних умов для правильного душевного і фізичного розвитку

До того ж, дитина, що народився і виріс в алкогольній родині, може відрізнятися від однолітків. Адже діти батьків алкоголіків, не рахуючи різних комплексів і внутрішніх проблем, іноді мають зовнішні каліцтва і проблеми зі здоров'ям, включаючи хвороби внутрішніх органів, головного мозку, серцево-судинної і нервової систем.

Зовнішні дефекти можуть бути у вигляді неправильно розвинутих частин тіла або суглобів. Страшно уявити, що може бути з такою дитиною в майбутньому. Чи зможе він вижити? І якщо так, чи зможе він впоратися зі своїми проблемами? Нерідко діти алкоголіків своє недовге життя проживають в будинку інвалідів. Доросла людина має право розпоряджатися власним життям за своїм бажанням, але він не має права прирікати на муки і страждання своєї дитини. Перш ніж народжувати дітей, потрібно відмовитися від випивки! Дитина не повинна розплачуватися за помилки батьків своєї дорогоцінної життям.

Алкоголізм в сім'ї може розвиватися за трьома сценаріями: чоловік алкоголік, дружина алкоголічка або обоє з подружжя - алкоголіки. Найсумніший і практично безвихідний варіант, коли чоловік втягує дружину в алкогольний вир з головою.

РОЗДІЛ ІV. РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА З НЕБЛАГОПОЛУЧНИМИ СІМ`ЯМИ

4.1. Консультування розлучених сімей та поради її членам

У нашій країні психологічна допомога людям у ситуації розлучені ще зовсім недавно не вважалася актуальної, і не тому, що була відсутня сама проблема і переживання, з нею пов'язані, а в силу того, що розлучення не відносили до явищ, характерних для радянського способу життя. В останні роки психологи активно обговорюють, які методи консультування більш ефективні для людей, що переживають розлученню. Досвід закордонних колег показує, що ці люди потребують допомоги на різних рівнях соціальному, матеріальному, фізичному й ін.

На думку психолога Ю.Е.Альошиної, консультування тих, хто прийняв рішення розірвати шлюб, відрізняється від інших видів психологічної корекції яскраво вираженою функцією, що інформує. Фахівці, що працюють з подружжям, що розлучається, повинні бути добре інформовані в юридичній області  до їхніх аспектів розлучені й особливо в питаннях, пов'язаних з дітьми. Любе розлучення, навіть бажання -- серйозна травма, що збільшується необхідністю повної реорганізації життя і переливається іноді довгі роки. До розлучення більшість людей не уявляють, з якими труднощами вони можуть зштовхнутися, але основною проблемою для них стає облаштованість життя після розлучення.

Чоловік і дружина можуть прийти на консультацію разом або приходить один з подружжя, найчастіше той, хто залишається на самоті. Іноді до фахівця звертається ініціатор розлучення з проханням допомогти довести родині правильність свого рішення і дій, що випливають за його рішенням. Зміна життєвих чекань і планів, сімейної структури і сімейних ролей, рішення матеріальних і юридичних проблем — кожне з цих питань може стати темою для самостійного блоку в консультативній роботі

Основними тенденціями психотерапії в ситуації розлучення, на наш погляд, є, по-перше, робота фахівця з людиною, що звернулася за допомогою, і, по-друге — з «розширеною родиною», що може включати не тільки його родичів, але і знайомих.

У разі потреби люди з психічними проблемами, порушеннями поведінки, що переживають сімейні конфлікти, можуть одержати професійну допомогу в психологічних консультаціях. Якщо власні спроби подолання кризи в подружніх відносинах зазнали невдачі і ресурсів підтримки в соціальній мережі недостатньо або здається, що немає можливості знайти рішення, перше, що потрібно зробити, — розшукати сімейну консультацію, де є фахівці з даної проблеми.

Сімейноцентрована практика як модель соціальної роботи зосереджена, на взаєминах людини, її родини і її оточення, що впливають, у свою чергу, на більш широкі соціальні сили і системи, у які вона включена.

Консультування, орієнтоване на мережу соціальних відносин, розуміється не як альтернатива існуючим концепціям терапії і консультування, а як їхнє доповнення і подальший розвиток [14].

Перший рівень орієнтованого на мережу консультування -- це змістовний аналіз, діагностика взаємин клієнтів з оточуючими людьми.

Аналіз мережі — це метод візуального змістовного представлення соціальних відносин людини. За допомогою карти мережі можна зафіксувати переплетення відносин особистості, щоб краще зрозуміти їхню сукупність, проаналізувати структуру ролей у відносинах, провести діалог про їхню якість і різні функції в житті особистості. Досвід досліджень показує, що ця форма представлення спонукає людину, що бідує до психологічної допомоги, осмислити свої соціальні відносини й у той же час дозволяє фахівцю відносно просто візуалізувати в інтерв'ю.

Німецький психолог А. Ленц розробив конкретну схему аналізу мережі і рамках консультативної роботи.

1.У процесі консультування клієнту пропонують заглиблено розглянути мережу соціальних відносин. Карта мережі дозволяє зробити наочними відносини і їхню структуру.

2. Перед клієнтом лежить лист паперу, на якому в достатку зображені  концентричні кола. У центрі внутрішнього кола стоїть слово «я».

3. Він повинний зробити перший крок: уявити собі людей, з якими почуває себе особливо тісно пов'язаним, без яких йому важко.  люди групуються в першому колі навколо «я».

 4. Потім його запитують про людей, що так важливі в його житті, але з ними він менш пов'язаний, чим з людьми з першого кола. Ці особи розміщаються далі, у більш віддалених колах.

5. Наприкінці розміщають людей, з якими соціальні контакти встановлені, існують, але емоційні зв'язки слабкіші або більш дистанційовані. Це можуть бути колеги по роботі, сусіди, знайомі з групи дозвілля, об'єднання або організації, з якими був пов'язаний клієнт.

6. На закінчення при складанні карти мережі особливими значками відзначаються ті, хто пов'язаний з поставленими проблемами, з ким відносини особливо конфліктні або розвивалися напружено.

7. Ця візуальна реконструкція є основою для загального аналізу структури відносин, аналіз нерідко продовжується на наступних консультаціях. У діалозі, що супроводжується інтенсивним вираженням почуттів, можуть бути порушені наступні комплекси тем:

•  Вид відносин (родина, родичі, подруги, колеги по роботі).

• Структура соціальної мережі (склад і обсяг, щільність мережі відносин, частота, множинність контактів і т.д.).

• Якісні зміни відносин в останні роки (одні відносини з появою проблем стають інтенсивніші, інші слабшають або цілком руйнуються. Від кого ви віддалилися? З ким установили нові або відновили старі зв'язки?).

• Бажання, прагнення (мати більш інтенсивні контакти з визначеними людьми, мати взаємні інтереси, тісні, довірчі відносини й емоційну безпеку).

• Досвід відносин (залежність, контроль, утручання, нанесення збитку, щирість, увага й інтерес).

• Ступінь задоволеності відносинами в мережі (загальна оцінка контакту; напруженість, конфліктність), приступність членів мережі.

8. Аналіз ресурсів підтримки в мережі.

•  Можливість мати у своєму розпорядженні соціальну підтримку (Є чи до кого клієнтові звернутися зпроблемами? До кого? Як часто це відбувається?).

• Форми одержуваної допомоги (наприклад, емоційна і щоденна практична допомога).

• Значимість неформальної підтримки ( чи відповідала форма допомоги потребам? Які розходження в наданні підтримки?).

•  Бажання і чекання при наданні підтримки.

• Ступінь взаємності в неформальних відносинах допомоги ( чи шукають члени мережі в клієнта ради і допомоги?).

9. Ресурси мережі клієнта і готовність використовувати їхній (Що являє собою досвід використання мережі? Яких реакцій клієнт очікує або боїться? Які почуття він випробує, звертаючись за допомогою?).

Методи конструювання мережі не обмежуються посиленням існуючих відносин і інтенсифікацією слабких або зруйнованих контактів, вони спрямовані на утворення нових зв'язків і систем підтримки. Відправною крапкою для роботи з мережею служать спонукання й ініціатива активної самодопомоги, пошук додаткових форм щоденної підтримки і практичної допомоги, що можуть містити в собі способи проведення вільного часу, поради, інформацію про  догляд за дітьми.

Концепція мережі пропонує теоретичні рамки для аналізу зв'язків і взаємних залежностей між рівнем мікросоціальних відносин, мезосоціальними процесами і макросоціальними умовами суб'єктивних процесів. Ціль мережної підтримки в тому, щоб стимулювати власні сили і можливості клієнта, допомогти йому усвідомлено використовувати і мобілізувати соціальні ресурси для подолання своїх проблем, а також виявляти і будувати нові відносини.

Партнери в ситуації розлучені будують як в інформаційно-консультативної, так і у власне терапевтичній соціально-психологічній допомозі. Терапевтичний супровід на різних етапах розлучені може мати різні форми — це й індивідуальна терапія для кожного з чоловіка і жінки, і парна терапія, і терапія для дітей

Розуміння сім'ї як системи, яка має свою структуру і зв'язки навіть після розлучення, є важливим для надання консультативної допомоги її членам. Саме тут відіграє велику роль психоаналітичне консультування в педагогіці (А. Фрейд, Д. Видра, Г. Фігдор тощо). Цей напрямок означає побудову допомоги, надання порад на основі вивчення і розуміння бажань і почуттів в дорослих і дітей, того, що вони ховають від себе та інших і маскують іншими причинами.

Відчуття матері після розлучення: прагнення підтримки, втіхи, до­помоги. Почуття провини за позбавлення дітей батька, прагнення перенести відповідальність за це на чоловіка, агресивність на дитину, яка замість допомоги і підтримки вимагає більш уваги неадекватною поведінкою, страх перед майбутнім, гнів і ненависть до колишнього чоловіка за надії, які не збулися в житті, смуток за колись коханим чоловіком, втрата три в себе, страх перед старістю та самотністю.

Проблеми матері: соціальна дискримінація у зв'язку з розлученням, зниження матеріального рівня, фізичні перевантаження на роботі і вдома, Збільшення побутових конфліктів, самоствердження, гідне виховання дитини

Вчинки матері: гнів на дітей, які нагадують поведінкою, звичками, навіть зовнішністю, їх батька, вимагають підвищеної уваги, захисту, тур­боти, підтримка дітей за будь-яку ціну матеріально, а не морально (захист дитини - це любов і впевненість у турботі і любові), погані звички, конфлікти на роботі, спілкування з друзями (які надають підтримку), батьківською сім'єю, але не з дитиною.

Відчуття батька: прагнення втіхи, самоствердження, перенос відпов­ідальності на жінку, агресивність до неї, образу, втрата віри в себе, страх перед самотністю і майбутнім, прагнення бути гарним батьком в очах дитини і суспільства (щоб усі бачили, що втратила з власної примхи дружина).

Проблеми батька: знайти підтримку в мікросередовищі за розлучен­ня, втіху; допомогу в скрутній ситуації, зберегти родинні зв'язки з дітьми, навчитися жити і доглядати за собою самостійно.

Вчинки батька: пошук нової молодої привабливої партнерки, змаган­ня з дружиною за дітей у матеріальному плані, проведення змістовного дозвілля як заповнення порожнини, непостійність у стосунках з дітьми, скарги дітям і знайомим на дружину.

Відчуття дітей: страх бути покинутими, розгубленість, втрата по­чуття впевненості, захищеності, усвідомлення власної незначущості в сім'ї для батьків, смуток, гнів, почуття провини (не зміг так виявити любов до батьків, щоб вони не розлучилися), усвідомлення пріоритету подружніх стосунків над батьківськими, почуття неповноцінності, агресивність за відсутність любові, докори і сумління, страх перед втратою одного з батьків, з яким дитина лишалася, прагнення доказу захисту, любові, до­помоги, нерозуміння ситуації, ревнощі до друзів, матері, батька. Сини втрачають взірець чоловіка, дочки - того, що жінка отримає в житті підтримку від чоловіка; втрата розуміння, сили краси, зовнішності, лю­бові - основа комплексу неповноцінності. Агресивність на батьків, які їх покинули в своїх проблемах.

Проблеми дітей: батьки менше проводять часу з ними, отже, їх увагу до себе треба привернути різними вчинками, де знайти підтримку, розуміння, допомогу, як сказати про незахищеність і самотність одноліткам, з ким поговорити про свої страхи, проблеми, енурез, неврози, інші проблеми із здоров'ям, як самоствердитись серед однолітків, як зробити, щоб тебе більше не кидали в житті мати, друзі тощо.

Вчинки дітей: капризи, конфлікти і бійки з матір'ю, однолітками чи, навпаки, більша слухняність, мовчазність, послужливість, погана успішність у школі (отже, батьки будуть турбуватися про це і більше часу проводити з дитиною).

При визначенні пріоритетних проблем дітей і дорослих необхідно вра­ховувати етап розвитку сім'ї (які завдання повинна була розв'язати сім'я і звернути увагу на необхідність їх рішення навіть при порушеній структурі); вік дітей (які новоутворення в їх психіки з'являються — це задача дитини, рішення якої ускладнюється переключенням уваги на розлучення)

При консультуванні сімейного конфлікту в службах невідкладної телефонної допомоги варто обговорити з абонентом ряд ліній поведінками, необхідних для дозволу конфлікту і реорганізації сімейного життя:

1. Необхідно відродити і підтримувати надію на успіх. Для цього потрібно спонукати абонента прийняти відповідальність за дозвіл  конфлікту  на себе, почати активні дії і знайти можливості для позитивних змін.

2. Варто  запропонувати  можливість  оцінити  сімейний конфлікт із протилежної позиції, відбити переживання іншого учасника. Це зменшує перешкоди на шляху взаєморозуміння і знижує відчуженість.

3. Необхідно працювати зі співрозмовником над відновленням довіри й обстановки відвертості. Вони дозволять спільно проводити роботу по відбудові адекватних відношень у родині, безсумнівно підвищуючи шанси на успіх. Відвертість є першим кроком до позитивних змін і конструктивної взаємодії.

4. Важливо проаналізувати розвиток поточного сімейного конфлікту, звернувшись до досвіду з дозволу схожих ситуацій з родинами або значимими близькими і використовувати їхній досвід помилок і удач.

5. Важливо заохотити співрозмовника на пошук співчуття і союзників поза родиною. Вони можуть стати істотною системою підтримки особистості. Необхідно згадати, що навколо існують не тільки байдужні люди, але і готові зробити щиру і діючу допомогу.

Реалізація цих консультативних підходів, насамперед, можлива через емпатію і розуміння співрозмовника. Уже те, що він подзвонив у службу (1) є прямим указівкам, що в нього є надія на зміну до кращого, навіть якщо вона і не усвідомлюється; (2) свідчить, що в нього є визначене розуміння необхідності сторонньої допомоги для змін, а отже, є передумови формування довіри і (3) означає, що він шукає людину, з яким міг би прийти до цих змін. Тому консультантові важливо бути відкритим і контролювати , те що відбувається з ним самим, одночасно усвідомлюючи вимоги і потреби співрозмовника.

Поради батькам:

1. Взяти на себе відповідальність за біль, яку завдало розлучення дітям.

2.Пояснити дітям, що трапилось (без образ партнера по шлюбу) і що діти залишилися для батьків дітьми.

3.Пояснити, що мати і батько люблять дітей, незважаючи на розлучення і що діти можуть бути в цьому впевнені. Розпитувати про відчуття і проблеми дитини.

4.Проводити більше часу з дітьми, щоб вони впевнились у турботі, захисті, любові, розмовляти з ними про їх страхи, проблеми.

5. Запрошувати друзів додому, а не кидати дитину в самотності т.д., очікуванні у порожній квартирі.

6.Проводити дозвілля з дитиною, її друзями, дозволяти спілкуватися з батьком (матір'ю), який живе окремо.

7. Спілкуватися на очах дитини в її інтересах і доброзичливо з бать­ком (матір'ю), зберігати сімейні традиції, пов'язані з дитиною.

Поради дітям:

1.Зрозуміти, що не ваша провина у тому, що відбулося розлучення.

2.Пам'ятати, що батьки можуть жити окремо, але батьківські почуття, любов з дітьми.

3. Спитати, що і чому трапилось.

4. Надавати батькам підтримку і допомогу, не завдавати зайвого клопоту неадекватною поведінкою. Батьки теж знаходяться у складній ситуації.

5. Довіряти батькам і доводити їм свою любов.

Поради дідусям, бабусям:

1. Довести свою любов, увагу і турботу онукам.

2.Розпитувати дитину про її відчуття і проблеми, пояснювати їх без підставність.

3.Організовувати сімейне дозвілля, допомогу разом з дитиною, батьком (матір'ю)

Висновки та пропозиції:

Родина здається позачасовою біологічною і психосоціальною спільністю, що полягає з батька, матері і дітей, її форми мінялися протягом людської історії, завжди залишаючи незмінним один аспект: вона утворить первинне навколишнє середовище в розвитку людини. В даний час розрізняють:

– нуклеарну (повну) родину, що полягає з батьків і дітей і об'єднуючі два покоління (вона є найбільш розповсюдженою); якщо в її склад входять представники ще одного покоління (бабусі, дідусі й інші родичі), вона називається розширеною родиною;

– неповну родину, у якій відсутній один з батьків; крім того, якщо умови життя не залишають батькам (навіть якщо формально їхній двоє) часу для родини, вона вважається функціонально неповною;

– велику родину, що полягає з кревних родичів різних поколінь і очолювану фігурою патріарха або матріарха. Звичайно ця родина характерна для сільської місцевості.

Життєвий цикл родини розпочинається з моменту укладання шлюбу, слідуючим етапом є народження першої дитини та аж до одруження першої з дітей. Третім етапом життєвого циклу сім'ї є виділення всіх дітей та народження внуків і останній (завершальний) етап на якому головною подією є смерть одного з подружжя. Відповідно до кожного з етапів життєвого циклу родини існують різноманітні проблеми, які можуть призвести до розлучення. На першому етапі такими проблемами можуть бути взаємовідносини з новими родичами, боротьба за лідерство та інше.  На другому - проблеми у зв'язку з народженням дитини, менше уваги приділяється собі та партнеру, виникають фінансові труднощі, сексуальна незадоволеність. На третьому етапі - вікові кризи та прагнення самоствердитися.

На сьогоднішній день в усьому світі панує тенденція не до спільного проживання, а навпаки до громадянських шлюбів та розлучень. Так за останні роки кількість розлучень зросла не лише в Україні, а й в усьому світі, причому найбільша кількість розлучень у найрозвинутіших країнах (США, Японія, Італія, Франція і т.д.). Вірність чоловіка і жінки — необхідність церковних шлюбів, оскільки "Бог повелів, щоб чоловік приліпився до дружини своєї і двоє стали одною плоттю" . У наш час багато хто боїться давати обітницю вірності. Але якщо двоє люблять один одного, чого ж їм боятися дати обіцянка залишатися разом? Адже це додає шлюбові особливу значимість і впевненість кожного з чоловіка і жінки зробити самоаналіз. Але у зв'язку з невпевненістю у майбутньому подружньому житті багато молодих пар бояться давати обітницю перед Богом.

Робота стала головним аспектом для людини. Жінки, що орієнтуються на кар'єру і чоловіки  , швидко готові жертвувати своїми родинами заради роботи, тому що роботу дуже нелегко роздобути. Іншим фактором, що приводить до розлучені, є позашлюбні статеві зносини. Що ж може бути причиною зради? Їх багато. Одна з найпоширеніших — так називаний "розрив шаблона", коли в житті людини щось різко міняється. Наприклад, чоловіку повезло і він став багато заробляти. Жінці не потрібно працювати тепер, щоб забезпечувати родину. Звичний ритм її життя порушений, і душевне сум'яття часом виливається в подружню зраду. Чоловіка, в основному, на зраду дружини реагують скандалами, рукоприкладством, грубим звертанням, розлученням, не задумуючись над долею дітей.

Деякі, домагаючись опіки, звертаються до неправди, будують домисли, піднімають у суді такі теми, як здоров'я, релігія й утворення дитини, намагаються позбавити один одного не те що опіки, але і бачитися з дитиною, і не хочуть зрозуміти, що і після розлучення в дитини залишається мати і батько, адже вони не з дитиною розлучилися. Вони обоє повинні мати можливість виражати батьківські почуття, прищеплювати дитині свої цінності, привертати дитину до будь-якого не суперечному закону заняттю.

Що стосується опіки, то суд, розглянувши матеріали справи, може прийняти одне з трьох рішень:

1) призначення спільної опіки;

2) дитина залишається з одним з батьків (частіше з матір'ю);

3) накладення обмеження на право відвідування.

У нашій країні психологічна допомога людям у ситуації розлучені ще зовсім недавно не вважалася актуальної, і не тому, що була відсутня сама проблема і переживання, з нею пов'язані, а в силу того, що розлучення не відносили до явищ, характерних для радянського способу життя. В останні роки психологи активно обговорюють, які методи консультування більш ефективні для людей, що переживають розлучення. Досвід закордонних колег показує, що ці люди потребують допомоги на різних рівнях соціальному, матеріальному, фізичному й ін.

У нашій системі соціальних служб надається слідуюча допомога:

Консультування сімей з приводу різних проблем

Психотерапія, основними тенденціями якої в ситуації розлучення, є, по-перше, робота фахівця з людиною, що звернулася за допомогою, і, по-друге — з «розширеною родиною», що може включати не тільки його родичів, але і знайомих.

Сімейноцентрована практика як модель соціальної роботи зосереджена, на взаєминах людини, її родини і її оточення, що впливає, у свою чергу, на більш широкі соціальні сили і системи, у які вона включена.

Реалізація цих консультативних підходів, насамперед, можлива через емпатію і розуміння співрозмовника. Також надаються різні поради батькам, матерям, дітям та навіть бабусям і дідусям з приводу утвореної ситуації