3.1.Розлучена сім’я

Сім`ю визнано у міжнародному співтоваристві найкращою умовою для виживання, захисту і розвитку дітей. Однак погіршення соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, побутових та психологічних умов життя, відсутність високих ціннісних орієнтацій, низький рівень відповідальності та морально-етичного обов`язку батьків зумовили зростання кількості розлучень, деформованих сімей.

Розлучена сім’я   – надзвичайно важливе соціально-педагогічне явище сучасності – утворилося у результаті розпаду сім`ї і характеризується юридичною наявністю обох батьків, які розірвали шлюб і живуть окремо.

 Довготривале перебування дітей в умовах комплексу несприятливих обставин життєдіяльності  сім`ї викликає в поведінці дитини глибокі зміни. Виявлені недоліки в задоволенні і формуванні важливих соціальних потреб особистості часто ведуть до неадекватного усвідомлення дітьми навколишньої соціальної дійсності, до порушень у діях мотиваційної сфери, в руйнуванні віри в ідеал, часто закріплють нереальні соціальні установки, сприяють появі комплексів неповноцінності, відчуженості.

 Важливий фактор, який негативно впливає на виховання дітей у таких сім’ях, - відсутність необхідної  позитивної емоційної атмосфери. У сім’ї, де тільки мати виховує дітей, їх розвиток – односторонній. Багатьом матерям не вистачає часу на виховання у силу їх зайнятості матеріально-побутовими потребами. Відсутність батька впливає на формування  у дітей ряду моральних якостей( мужності, сміливості, сили волі, дисципліни і т.д.)

  Поряд з об`єктивними факторами є і суб`єктивні: іноді в розлученій сім`ї дитина стає  предметом підвищеної опіки , і надмірна увага батьків може призвести до сформованості в неї егоїстичних звичок.

  У випадку, коли у вихованні дітей  із неблагополучних сімей беруть участь і інші дорослі може виникнути ситуація неузгоджених педагогічних дій, що негативно впливає на дитину, зумовлюючи її до конформізму. Інколи цю ситуацію дитина може використовувати у власних егоїстичних цілях.

  Батько, який не підтримує постійних зв`язків із дитиною або дозволяє собі прояви девіантної поведінки у присутності дитини втрачає авторитет у її очах. Дитина може стати центром підвищеної уваги або навпаки, коли цього їй не вистачає. Тому, за таких умов, існує можливість її неповноцінного розвитку: можливість прояву егоїзму, озлобленості, тривожності, агресивності, невпевненості в собі, відсутність співчуття, небажання допомагати іншим тощо.

  Для збереження психічного здоров`я дитини та забезпечення в сім`ї педагогічно цілісних взаємовідносин необхідно:

- зберігати батькам основні вимоги для нормалізації життєдіяльності розлученої сім`ї;

- долати негативні наслідки порушених сімейних відносин;

- зберігати позитивний сімейний клімат;

- формувати у дітей позитивний ідеал дорослого ;

- дотримання розумного співвідношення любові і строгості;

- уникати конфлікти у присутності дітей;

- створювати у дітей уяву про батька,  як про людину зі своїми перевагами і недоліками;

- раціонально використовувати дитячі бажання ;

- створювати позитивний ідеал сімейних с стосунків;

- звертати увагу дітей на позитивні вчинки людей;

- забезпечити єдині вимоги з боку дорослих членів сім`ї до дитини.

Психологічна характеристика розлученої сім’ї

Необхідною умовою виховання дітей із розлучених сімей є компенсаційна діяльність дорослих, що доповнює дитині недостатню батьківську увагу, завдяки якій виробляються необхідні навички взаємовідносин з іншими людьми, проявляються теплі та щирі емоційні стосунки, які сприяють задоволенню життєво важливих потреб.

Значна частина розлучених немає можливості (бажання) вступити в повторний шлюб. Зростає кількість неповних сімей в яких діти виховуються одним з батьків. Дитина без батька не має можливості нормально розвиватися, що негативно впливає на все її подальше життя.

- ситуація розлучення є травмуючою як для дитини так і для доросли і сприяє виникненню нервових порушень;

Діти, у віці (2,5-3,5 р.) реагують на розлучення, розладами сну, підвищеною старіхтливістю, зниженням пізнавальних інтересів проявами неохайності і особливою пристрастю до власних речей та іграшок, вони важко розлучаються з матір’ю, а в грі населений голодними, агресивними тваринами, змінюється. Коли батьки починають турбуватить про них, але у найбільш чутливих навіть через рік спостерігають депресію і затримання у розвитку.

Найбільше вразливою в сім’ї розлучення є єдина дитина. Ті, хто має братів і сестер виміщують агресію і тривогу один на одному і це знижує ймовірність нервових зривів та емоційне напруження. Найбільше криза сягає дитину підліткового віку дуже гостро прояви надмірної жорстокості.

Загалом в дітей після розлучення порушується процес адаптації до повсякденного життя і адаптація до соціуму.