13. Наукова теорія пізнання - методологічна основа процесу навчання.

Поняття: «процес навчання», «процес наукового пізнання» (процес цілеспрямованого відображення об’єктивної реальності у свідомості людини), їх ознаки: спільні (спрямованість на об’єктивну дійсність; зумовленість суспільними потребами; відбуваються за схемою: живе споглядання - абстрактне мислення – практичне застосування); відмінні (стосовно об’єкта пізнання, затраченого на пізнання часу, практики). Особливості взаємозв'язку між процесами (навчання - спеціально організоване пізнання, один з основних його шляхів).

14. Процес навчання як система

Поняття «процес навчання», його компоненти: М. – Ц.-З. - С.-М. – Зм. – О.-Д. - К.-Р. – О.-Р. (цільовий (визначення мети: М.- мета діяльності закладу освіти; Ц. – мета навчального предмету; З. - мета конкретного уроку; в ході навчання реалізується основні групи взаємопов’язаних цілей: освітня, розвиваюча, виховна, самовдосконалення), стимуляційно-мотиваційний (С.-М. - стимулювання учнів, формування позитивної мотивації), змістовий (Зм. - вибір змісту уроку відповідно до навчального плану, програми, підручника), операційно-діяльнісний (О.-Д. - підбір та застосування прийомів, методів, форм, засобів навчання), контрольно-регулятивний (К.-Р. – підбір та застосування методів контролю за засвоєнням знань з подальшою корекцією), оцінно-результативний (О.-Р. співвіднесення досягнутого результату з метою, відповідне його оцінювання).

15. Функції процесу навчання.

Поняття «процес навчання». Освітня функція: засвоєння учнями системи наукових знань (узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, теорій, якими володіє наука; види: за змістом (основні поняття і терміни; факти щоденної дійсності та наукові факти; основні закони; теорії; методологічні знання; оцінні знання), за кількістю (теоретичні, фактичні), відповідно до рівня оволодіння (знання-ознайомлення; знання-репродукції; знання-вміння; знання-трансформації); вимоги: повнота, системність, усвідомленість, дієвість), формування умінь (здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок; стадії формування уміння: усвідомлення; оволодіння; реалізація; види: за змістом (інтелектуальні, технічні, практичні); за ступенем складності (первинні, вторинні) та навичок (психічне новоутворення, завдяки якому людина спроможна виконувати певну дію раціонально, точно, швидко, без зайвих затрат фізичної і нервово-психічної енергії; види: сенсорні, розумові, рухомі). Розвиваюча функція: вплив на духовний, психічний та фізичний розвиток учнів у процесі навчання. Виховна функція: здійснення у процесі навчання громадянського, морального, трудового, фізичного, естетичного, правового, статевого, екологічного виховання та формування учнівського колективу, результатом чого є науковий світогляд особистості (сукупність філософських, наукових, політичних, правових, моральних, естетичних ідеалів, поглядів, переконань людей, яка визначає їхнє ставлення до дійсності), моральні, трудові, естетичні і фізичні якості особистості. Функція самовдосконалення: має забезпечити прагнення особистості до самоосвіти (систематична пізнавальна діяльність, спрямована на самостійне задоволення потреб у знаннях, що виникають у людини) та самовиховання (діяльність людини, спрямована на подолання негативних та закріплення позитивних якостей особистості).Чинники, які впливають на реалізацію функцій навчання (використання змісту навчального матеріалу; добір форм, методів і прийомів навчання; забезпечення порядку і дисципліни на уроці; використання оцінок; авторитет вчителя, його особистісні якості, поведінка, ставлення до учнів).