9.Поняття типу культури

Поняття "тип культури" символізує структуровану культурну цілісність, яка визначається системою реальних цінностей. Слід підкреслити, що категорія " тип культури" є досить невизна-ченою та дискусійною. Проблема культурної типології була в центрі уваги таких дослідників як М. Вебер, П. Сорокін, Г. Зіммель та інші.

Типологія– засіб наукової класифікації за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), в яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об'єктів. Типологія використовується в усіх науках, зокрема, і в культурології. Типологія культури прагне до упорядкованого висвітлення багатоманітних і різнобарвних явищ, що отримали назву культура.

Типологія культури- учення про видові відмінності культур, основні типи світової культури. Типологія є одним із найважливіших засобів і прийомів теоретичного аналізу культури. Типологічний аналіз дає можливість виявити найбільш загальні і найбільш істотні характеристики, ознаки, сторони культури. Типологія виокремлює й поєднує культурні об’єкти на основі узагальненої ідеальної моделі.

Типологія культури – метод наукового пізнання на основі виокремлення соціокультурних систем, об’єктів та їх поєднання за допомогою узагальненої ідеалізованої моделі або типу; типологія культури – наслідок та увиразнення типологічного описування й співставлення.Зазначимо, і про це слід пам'ятати, що не існує усталеного погляду в проблематиці типологізації культури, зокрема, відкритими залишаються питання щодо видів, форм, типів, галузей культури.Можуть пропонуватися різні концептуальні схеми, зокрема одна з можливих.

Тип:1) форма, вид , що позначені сутнісними якісними ознаками; зразок, модель; 2) одиниця виокремлення досліджуваної реальності в типології. Поняття „тип” містить у собі явища, зведені у певну групу за найбільш загальними й істотними ознаками. Типологічна процедура визначається насамперед за істотними родовими ознаками. Вона являє собою формальну класифікацію, оскільки таким шляхом обмежується зміст понять і збільшується їхній обсяг.Німецький соціолог, історик, економіст М. Вебер (1864 —1920) один із перших уживає в науковому аналізі поняття „ідеальний тип”- наукову абстракцію, завдяки якій уможливлюється вивчення різноманітних явищ культури на кількісній основі. Ідеальний тип- це теоретична конструкція, образ-схема, що не є тотожною соціокультурній реальності, а утворена в результаті акцентування, посилення, логічного зв’язування феноменів, що зустрічаються в різних епохах та культурах. В реальній історії культури не існує прямого аналога ідеальним типам. Однак, ідеальна типізація уможливлювала упорядковувати емпіричний матеріал конкретних досліджень, зокрема, використовувалася М.Вебером для дослідження причин, характеру відхилення реальних культурних типів від ідеальних.Варто ще раз підкреслити, що ідеальні типи в чистому вигляді не зустрічаються в жодній культурі світу, але саме міра їх поєднання відрізняє одну культуру від іншої.

10.Основні риси природно-символічного типу культури(первісне суспільство)

Первісна культура — культура первісної доби, найбільшого періоду в історії людства — від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появидержавності.

Первісна (архаїчна культура та її основні риси).Перша епоха людської історії називається первісністю або архаїчністю. Залежно від того, з чого виготовляли знаряддя праці, відокремлюють три епохи: кам’яний, бронзовий та залізний віки.Пізній палеоліт займає важливе місце в кам’яному віці. По-перше, закінчується біологічна еволюція і з’являється "справжня людина" Homo apiens. По-друге, збільшується різновидність знарядь праці, з’являється шитий одяг. По-третє, з’являється суспільне регулювання шлюбу, формується рід і сім’я. По-четверте, формується два головних центри світової цивілізації – афро-азіатська і європейська. Були закладені основи мови, релігії, мистецтва, сімейних відносин.У період мезоліту з’явився лук і стріли. Основними видами діяльності, окрім збиральництва, стає полювання та рибальство. Виникає статевовікове розмежування праці (чоловіки займаються полюванням, жінки – збиральництвом та веденням домашнього господарства, старі люди – виготовленням знарядь праці). У цей період люди прагнуть вести більш осілий спосіб життя, приручають собаку та дикого кабана.Період неоліту – час розвитку родинного устрою та матріархату. Покращуються житлові умови – печери і курені замінюються глиняними, дерев’яними та кам’яними спорудами. Виникають та розвиваються ремесла, серед них – гончарство і ткацтво. Покращуються знаряддя праці. Починається активна діяльність з природою. Поряд з полюванням і тваринництвом поширюється землеробство, винаходять колесо. Розвиваються елементи піктографії – малюнкового письма, що полегшує духовну наступність між поколіннями.Бронзовий вік – це час початку обробки міді і в той же час кінець кам’яного віку. Після міді отримала розповсюдження бронза – сплав міді з оловом. Подальший розвиток отримують кочове товариство та поливне землеробство, покращується писемність. Виникають перші рабовласницькі держави. У соціальному відношенні мідно-бронзовий вік характеризується переходом від матріархату до патріархату.Залізний вік стає останнім періодом розвитку первіснообщинного ладу. Розпочинається новий етап у розвитку техніки металургії. Праця стає більш виробничою. Проходить розподіл розумової та фізичної праці. Розвивається кораблебудування і архітектура. У цей час у більшості 29народів Євразії проходив розклад первіснообщинного ладу, що призвело до формування рабовласницького класового суспільства.Основними рисами найпершої з культур є:1) гомогенність (однорідність)– відсутність розпаду на класи, коли об’єднання людей проходить за родинними зв’язками;2) синкретичність (не розчленованість), яка виявляється в міфології, у мистецтві (музиці, танцях, поезії), в світосприйнятті; функції окремих форм суспільної свідомості не були спеціалізовані і самі функції виділялися умовно;3) егалітарність (рівність) – коли ніхто не мав права розподілу власності, тому для отримання сакральної санкції використовувались ігрові механізми;4) табірування – система заборон. У результаті виникнення перших заборон був зроблений перший крок до упорядкування людських відносин. Порушення табу розглядалось як непідкорення священній гармонії;5) колективізм, бо індивідуальна самосвідомість в умовах родоплемінних відносин розвивалося слабко;6) міфологічне мислення, засноване на уподібненні навколишньої реальності людині і перенесення його внутрішніх властивостей на зовнішній світ. Усе навколишнє не мало назву, тому ставлення до світу було не раціональним, а емоційним.Для первісних людей міф був першою формою пізнання навколишнього світу. За його допомогою намагалися пояснити різні явища природи і суспільства. Крім того, він виконував найважливіші соціальні функції. Обґрунтовував устрій суспільства, його закони, моральні цінності, керував практичною діяльністю. Міф регламентував поведінку членів роду, забезпечував гармонію у відносинах між світом і людиною, регулював взаємовідносини між одноплемінниками, пояснював різні явища природного і соціального життя.У результаті, первинний рівень знань, що утворився в міфі, сприяв появі філософії.