5. Поняття класичної і сучасної культури

1.Класична культура- це універсальні цінності, які пройшли перевірку часом і дожили до наших днів. Отже єдиний критерій тут час. Класична культура включає в себе класичне мистецтво, але в той же час культура ширше ніж мистецтво і включає в себе такі нематеріальні речі як культура мови, культура поведінки і т.д.

Класична культура сьогодні як і завжди - це кращі зразки світової багатовікової культури. Визначають це діячі культури: якщо людина завоювала якийсь авторитет, то до її думки прислухаються.

2.Сучасне поняття «культури» як цивілізації в основному сформувалося в XVIII - початку XIX століть у Західній Європі. Надалі це поняття, з одного боку, стало включати відмінності між різними групами людей в самій Європі, а з іншого боку - відмінності між метрополіями та їх колоніями по всьому світу. Звідси те, що в даному випадку поняття «культури» є еквівалентом «цивілізації», тобто антиподом поняття «природа». Використовуючи таке визначення, можна з легкістю класифікувати окремих людей і навіть цілі країни за рівнем цивілізованості. Окремі автори навіть визначають культуру просто як «все найкраще в світі, що було створено і сказано» (Метью Арнольд), а все, що не попадає в це визначення, - хаос і анархія. З цієї точки зору, культура тісно пов'язана з соціальним розвитком і прогресом в суспільстві. Цивілізація протиставляється культурі як який змінює її етап розвитку, де не затребуваний творчий потенціал окремої особистості і чільним є мертвий, нелюдський техницизм.

6.Предмет теорії культури

Предмет культурології складає вивчення змісту, структури, особливостей функціонування соціокультурного досвіду та всіх видів і форм цілеорієнтованої практики людини.

Культурологія є системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Тому важливим завданням теорії культури є пізнання сутності культури, виявлення законів та механізмів функціонування конкретних форм і сторін культури.Сучасна теорія культури виходить з широкого розуміння національної культури як певної сторони життєдіяльності суспільства в усіх сферах – не тільки в духовному, але й у матеріальному виробництві, суспільно-політичній діяльності, побуті. Культура з цієї точки зору виступає як процес розвитку сутнісних сил людини та їх практичного вияву в усіх сферах, а разом з тим як система матеріальних і духовних цінностей. Поступальний розвиток людства вимагає, з одного боку: глибокого освоєння культурної спадщини, розширення обміну неосяжними культурними цінностями між народами, а з іншого – вміння вийти за межі звичних, підтримуваних консервативною силою традиції, але вже застарілих уявлень. Власне культура (подібно до мови, суспільної організації укладу життя та інших суспільних форм взагалі) не виробляється у вигляді безпосереднього продукту певної діяльності. В культурі ці регулятиви набувають сутнісного, внутрішнього характеру. Культура не існує поза людиною. ЇЇ виникнення обумовлено тим, що людина постійно шукає сенсу свого життя та діяльності. В культурі розкривається культурний світ людини, її сутність, тобто: здібності, потреби, світогляд, знання, вміння, соціальні почуття, національний характер тощо. Будь – яка людина в процесі свого життя оволодіває тією культурою, яка була створена її попередниками. Разом з тим вона вносить свій вклад в культуру суспільства, оскільки результати її трудової діяльності мають культурне значення. За створеними в ту чи іншу епоху цінностями можна судити про рівень культури даної епохи.Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до соціогуманітарних наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері.Специфіка культурології полягає саме у її інтегративному характері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства як цілісних феноменів.