55. Поняття типу культури в сучасній гуманітарній науці

Складні системи взаємовідносин пов'язує культурологію і з гуманітарними науками, до яких відносяться психологія,лінгвістика, літературознавство, мистецтвознавство, релігієзнавство.

Мова - складовий елемент культури, за допомогою якого можлива передача культурних цінностей з покоління до покоління і який має величезне значення в житті людини суспільства.

Мова - система знаків, що служить засобом людського спілкування, мислення і вираження. За допомогою мови здійснюєтьсяпізнання світу, у мові об'єктивується самосвідомість особистості. Мова є специфічним засобом збереження і передачі інформації, а також управління людською поведінкою.

Тому зв'язок між культурологією та лінгвістикою безсумнівна і вона досить значна.

Безсумнівно, дослідження культури в XIX - XX століттях неможливо собі уявити без матеріалів, представлених порівняльним мовознавством, яке базувалося на фундаментальних лінгвістичних теоріях. Ще більш значущим був вплив структурної лінгвістики, під впливом якої сформувався структуралізм - одне з найважливіших течій в науках про культуру в XX столітті. На досягнення класичної філології, що вивчає мови і літературу Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, за давньою традицією грунтується вивчення античної культури. А культурологія античності завжди була головним «полігоном» для перевірки культурологічних ідей і теорій. І все ж мовознавство залишається занадто специфічною, щодо замкнутої, можна сказати, елітарної сферою гуманітарного знання, що зберігає свою порівняльну відокремленість від інших сфер. Взаємодія лінгвістики з культурологією виявилося найбільш плідним у формі обміну досягненнями, наукової методології, проведення міждисциплінарних досліджень. Прикладом останнього можна назвати етнолінгвістики - науку про особливості функціонування мови в культурах різних племен і народів.

Окрема, та дуже цікава тема - взаємодія культурології та релігієзнавства, науки, яка вивчає різні релігійні доктрини та релігійні організації. Починаючи з класичних праць XIX століття («Первісна культура» Е. Тейлора, «Золота гілка» Д. Фрезера та інших), була виявлена ​​найтісніший зв'язок між розвитком релігії та культури в первісні часи і в наступні епохи історії людства.Роботу в цій галузі науки можливо вести, лише поєднуючи досягнення етнографії, історії культури і релігієзнавства. Серед найважливіших проблем релігійна типологія культур, тобто вивчення особливостей християнського, ісламського, буддистського, індуїстського та інших типів культури, вплив релігії на формування художньої культури (мистецтва), «картин світу», стереотипівповедінки, системи цінностей і базових понять, властивих тій або іншій культурі. Як і у випадку з соціальними науками, необхідно вказати на актуальність цих проблем для сучасної цивілізації.

56)Основні історичні типи культури

Людина вийшла з темного царства нижнього палеоліту, в якому майже за 800 тис. років у сімействі гуманоїдів змін практично не відбулося. За словами французького біолога і гуманіста П. Тейяра де Шардена, "людина увійшла у світ безшумно". Проте на драбині біологічної еволюції вона одержала вирішальну перевагу над усіма іншими видами: тварина теж дещо знає, але вона не знає про своє знання; розум та уява людини порушили неусвідомлювану гармонію її тваринного існування, вивели її за межі природи, часткою якої вона однак залишилася. Перевага людини як розумної істоти стає джерелом її тривоги. Ця особливість суто людська — вона надалі була метафізичною підставою потреби у богах, а також визнання ідповідальності за гідність власного життя (Єгипет), турботи за стан своєї душі (Індія), пошуку сенсу існування (аркадський Гіль-гамеш), фатуму у грецьких трагедіях та багато іншого у культурі людства.

Як культурна епоха первісність охоплює (згідно іщ загальноприйнятим поділом історії) періоди дикості і варварства, але початковою формою суспільства було первісне людське стадо.Цей перший людський колектив безпосередньо замінив зоологічне об'єднання найближчих предків людини - пралюдей. Часом існування такого гурту був ранній, або нижній, палеоліт, який охоплює майже мільйон років. У процесі становлення людського соціуму відбувалися боротьба соціального та біологічного, приборкання "зоологічного індивідуалізму", формування колективної волі, моралі, перетворення людей типу ітекантропів на неандертальців, які на межі раннього і пізнього палеоліту перетворились на людей сучасного фізичного типу. Це супроводжувалося зростанням ролі полювання, розвитком кам'яної техніки і переломом у людських відносинах: було обмежено проміскуїтет та канібалізм, заборонено вбивство "своїх", визначено деякі табу. З'явилися і позитивні норми поведінки: турбота про всіх членів свого колективу та рівний розподіл їжі між усіма, усвідомлення єдності всіх членів гурту, можливо, у формі тотемізму. Напевне, на цей час припадає поява зачатків магії. У подальшому розвитку витісняються невпорядковані статеві відносини, кожне стадо стає екзогамним колективом, родом. Рід став першим колективом із соціальними відносинами в основі. Науковці вважають, що первісне людське стадо від родового суспільства відокремлює глибока суттєва межа.Загальні риси первісної культуриСтихійна культурна еволюція полягала у тому, що життя забезпечувалося збиранням та полюванням. Дослідники М. Харрісі, Л. Байт, використовуючи порівняльний метод, реконструювали ситуацію, яка показує, коли і чому людині довелося перейти від стихійного користування природним до керованого людським розумом. Кочовий спосіб життя невеликих груп людей (до 40 осіб) на 15 000 р. до н. о. забезпечив зростання їх чисельності до 4—8 млн осіб. Але у період між 12 000 і 8000 рр. до н, е. чисельність їх зменшилася наполовину. Ця демографічна криза розглядається як така, що змусила людей звернути увагу на навколишнє середовище. Плем'я із 40 осіб потребувало для життєзабезпечення 80—100 кв. км землі, а на території сучасної України могло б прогодуватися не більше 300 тис. осіб. Зі збільшенням кількості гуртів їжі не вистачало — люди вимирали. Тому і сформувалися правила такої взаємодії з природою, яка тільки й була доцільна за кам'яних знарядь праці. Виживали лише ті племена, які суворо обмежували себе у репродуктивній функції (внаслідок чого з'явилася екзогамія) та у збереженні носіїв соціальної пам'яті — старих людей. Іноді доводилося встановлювати надто жорстокі звичаї: залишати за межами племені вдів і сиріт, вбивати новонароджених дівчаток тощо. Ці дані свідчать про те, що первісні люди "грали" з природою у досить жорстоку гру, правила якої вони не могли змінювати довільно.Ускладнення і технологічний та психологічний розвиток життя племені супроводжувалися новими стандартами поведінки і відповідними їм обрядами (введення на певному етапі ініціацій, культових дій стосовно вождя тощо). Регламентованість існування і брак суперечок у сфері ціннісних орієнтирів сформували такі особливі риси первісної культури:— гомогенність — однорідність (для порівняння: сучасна гетерогенна культура об'єднує чимало різних субкультур — професійних, станових, вікових та ін.);— первісний синкретизм (з грец. — змішання) — нерозчленованість, що характеризує нерозвинений стан певного явища (наприклад, первісне мистецтво, за якого музика, спів, танець ще не були відокремлені одне від одного);— табуйованість (священні заборони, які не можна було порушувати);— Типи та форми культуриВ залежності від рівня, масштабів, форм соціальної взаємодії розрізняють типи та форми культури. Основними типами культури є: загальнолюдська культура (у сенсі культури, створеної людством протягом всієї історії його існування);- суперкультура (у значенні культури, створеної конкретним суспільством, яка передається з покоління в покоління);- субкультура (в розумінні культури як сукупності переконань, цінностей, норм" зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільноти; приклад: національні, професійні субкультури);- контркультура (у сенсі культурної моделі певної групи, яка протистоїть або знаходиться в конфронтації до панівної су пер культури. Смелзер наводить приклад відомої контркультури в західному суспільстві — богеми, а в ній — стиль життя і поведінки хіпі. Для їх культури характерним є прагнення до самовияву, бажання жити сьогоднішнім днем, вимога цілковитої свободи, любов до екзотики. Це входить у конфлікт з такими цінностями панівної західної культури, як самодисципліна і самообмеження і т. ін.);- девіантна культура (як різновид субкультури; притаманна групам з соціально відхиленою поведінкою; приклад—стиль життя кримінальних угрупувань);- особистісна культура (мається на увазі культура конкретного індивіда)Історично склалися дві форми культури: висока (елітарна) та народна (фольклорна). Елітарна культура включала в себе перш за все класичну музику, живопис, літературу, які створювалися професіоналами високого рівня. Народна культура включала фольклор, пісні, танці, міфи, казки, які створювали люди у повсякденному житті