46. Філософія як явище культури.

Філософія вчить людину, який ідеал вона має для себе створити і яким шляхом його досягнути. Культура ж, будучи діяльнісним способом освоєння світу, пристосування до нього, є особливим шляхом до втілення світоглядного ідеалу в життя людини. Філософія - сфера діяльності людського духу, унікальна мова, оволодівши якою людина може порозумітися з світом, пізнати закономірності світобудови і власне свого існування. Культура ж, в такому порівнянні, слугуватиме своєрідним мовним апаратом. Вивчаючи філософію людина вивчає мову світу, а через культуру вона спілкується з ним. Перебуваючи в тісному діалектичному взаємозв'язку з філософією, культура діяльнісно спричинаяється до пошуку сенсу життя. Проаналізувавши еволюційно-історичний культурний розвиток людства, можна прослідкувати процеси становлення світоглядних ідеалів, їх кризи (в процесі глибшого пізнання світу людиною змінюються і її (людини) вимоги до нього) та становлення нових ідеалів. Світоглядний ідеал, сенс життя знаходить своє втілення у формах суспільно-історичних типів культури.

47. Технологія як явище культури: взаємодія технології і культури в сучасного супільстві.

. Однією з фундаментальних соціокультурних рис техніки є те, що вона є засіб перетворення середовища, природи і самої людини. Ця риси знайшла відображення ще в мифотворчестве.Згадаймо міф про Прометея, що навчила людей технічним навичкам; міф про Дедала і його сина Ікара, що вирішували завдання польоту за допомогою крил; міф про будівництво Вавилонської вежі і його невдачі та ін. Саме як засіб перетворення середовища техніка була осмислена і закладена в основу інженерної практики.Інший фундаментальною характеристикою техніки є те, що вона виступає посередником між людиною і природою, що задає тип відносини між ними. Така, наприклад.

48. Генезис культури і генезис в культурі: спільні риси і відмінність.

Говорячи про походження, або іншими словами про генезис культури, варто сказати, що в суспільстві традиційно розрізняють два основні напрямки культу­ри — матеріальний і духовний, — відповідно до двох голов­них сфер людської діяльності — матеріальної і духовної. Матеріальна культура охоплює всю сферу виробничої діяль­ності людства та її результати: як знаряддя праці, житло, предмети повсякденного побуту, одяг, будівельні споруди, засоби зв'язку, пам'ятники і монументи тощо. Духовна культура стосується області свідомості, пізнання, моралі, виховання, освіти, науки, мистецтва, літератури та інших сторін духовної діяльності людини. Сюди також належать релігія і міфологія, світоглядні, політичні, моральні та інші уявлення людей. Між матеріальною і духовною культурою існує тісна органічна єдність.

49. Культурна динаміка, зміни і прогрес: їх взаємозвязок.

Знайомство з історією культури показує, що її явища не є незмінними. Тому виникають питання про те, як і чому, під впливом яких чинників змінюється культура. Відповіді на ці питання прагне дати вчення про динаміку культури. Сам термін «динаміка» буквально означає «сила», тобто вчення про сили і рухи, які ними викликані.

Коли говорять про характер культурних змін, мають на увазі напрям їх впливу на суспільство. З цієї точки зору розрізняють: зміни, які ведуть до збагачення і диференціації культури; зміни, які ведуть до ослаблення диференціації і занепаду культури; і зміни, які можуть ніяк не виявляти себе протягом тривалого часу, прирікаючи культуру на застій. Збагачення культури прийнято розглядати як процес поглиблення диференціації її структури при збереженні стійкості фундаментальних частин системи, тобто духовно-етичної спадщини.

Головний критерій культурного прогресу - це вдосконалення самої людини, насамперед моральне. Чи стає людина під впливом технічних, наукових, економічних досягнень людянішою, кращою? Тому змістом культурного прогресу слід визнати прогрес моралі, процес олюднення людини. Мораль є жива душа культури, її ядро, покажчик її розвитку, перш за все його напрямів і мети. Саме мораль забезпечує збереження людського, особистісного виміри культурно-історичного руху людства.