41. Культура в умовах ринкових відносин.

B умовах переходу до ринкової економіки змінювався сам підхід до фінансування культури державою.Важливим кроком у цьому напрямку стало прийняття Верховною Радою України 19 лютого 1992 р. "Основ законодавства про культуру". Ця програма розвитку національної культури практично поривала з минулим, визначала напрямки розвитку культури, надавала йому пріоритетності.

В умовах переходу до ринку розвиток культури наштовхувався на багато складних проблем і труднощів. Йдуть у минуле одні явища і цінності, народжуються нові. Болісний процес переоцінки відбувається в умовах складної соціально-політичної кризи; освіта, наука, літературно-художня творчість, весь культурний процес України повільно адаптується до нових умов сьогодення. 42. Культура і мистецтво

Існування мистецтва грунтоване на парадоксі, який закладений в самій його природі. З одного боку, художник творить, бажаючи виразити своє індивідуальне бачення світу і своє індивідуальне відношення до того, що він у світі бачить. У своїй творчості, йому не потрібно підпорядковувати свої думки і почуття думкам інших людей. Але, з іншого боку, він творить, бажаючи, щоб його праця стала відома іншим і притягнув до себе їх увагу.

Художник у своїй творчості, кінець кінцем, так або інакше відбиває існуючі в культурі його народу і його епохи погляди і установки. Він виразник культурних парадигм - когнітивних, ціннісних, регулятивних. Кожен художній твір відкриває нам - ті риси світу культури, в якому ми живемо. А мистецтво в цілому - панорама усього різноманіття цього світу. Мистецтво є "самосвідомість культури". Культура відбивається в мистецтві, як в дзеркалі. "Культура "дивиться" в це дзеркало і удосконалюється залежно від того, що вона в нім бачить".

Слід зауважити, що культура країни, народу або епохи відбивається в дзеркалі свого мистецтва і тоді, коли в художніх творах зображається життя далеких країн або інших історичних епох. Бо художники описують це життя з позицій своєї культури, і виражають тому характерні саме для неї парадигми. Так, і історичні романи, що малюють "справи давно минулих днів", і фантастичні описи зоряних світів виражають усе - таки те бачення світу, яке автор будує, виходячи з установок, наявних в його культурі.

Оскільки мистецтво в художніх образах відбиває вигляд національної культури, остільки знайомство з національним мистецтвом - кращий засіб пізнати культуру народу. Таке знайомство дає можливість не лише спостерігати іншу культуру "з боку", але і дізнатися, як вона представляється людям "зсередини" її, що вона сама про себе "думає". Через обмін художніми цінностями різні національні культури дістають можливість засвоїти досвід один одного.

Мистецтво оголяє і робить доступним для розуміння що містяться в культурі приховані, тіньові елементи, процеси, тенденції. Не випадковий вигляд соціальних вад і протиріч найчастіше починається саме в області мистецтва. Зафіксована в художніх образах емоційна реакція на ці вади і протиріччя - сигнал, що розбурхує суспільну свідомість, пробиває його пануючу ідеологію і допомагає усвідомити і зрозуміти їх. Таким чином, емотивна функція мистецтва грає найважливішу роль в тому, що воно виступає як самосвідомість культури.

Вирішуючи завдання самосвідомості культури, мистецтво являється "дзеркалом", що байдуже відбиває її. Воно приймає форми, що відповідають особливостям цієї культури і що дозволяють найбільш адекватно відбити її.