37. Свято як явище культури.

Свято – невід’ємна частина життя людини. Для нього здавна було характерне бажання відмічати ту чи іншу подію особистого, сімейного або суспільного життя певними ритуалами чи церемоніями. Свято – це багатогранне суспільне явище. Відображаючи життя окремої людини і суспільства в цілому, воно сприяє формуванню духовності людини і перетворюється на соціально-культурну цінність суспільства. Іншими словами, свято – це сплав багатьох сторін духовного життя народу.

Культуролог О.І. Кравченко в словнику „Культура и культурология” визначає свято, як урочистий день чи дні, встановлені на честь або пам’ять когось або чогось. Він відзначає: „Історичне коріння свята заглиблене у сиву давнину, воно тісно пов’язане з магією, ритуалом, трудовою діяльністю, світосприйняттям, ціннісними орієнтаціями та й способом життя взагалі. Свято виконує важливі соціальні функції: компенсаторну, естетичну, моральну. Свято завжди має оптимістичний, життєстверджувальний характер; його змістовний бік виражений духовно-припіднятим налаштуванням. Особливе значення у святі має його естетична складова: емоційна насиченість змісту, виразність, експресивність, видовищність, елементи карнавальності, театралізація. У святі втілені комічні, гумористичні і сатиричні аспекти культури.” Свята поділяються на релігійні, державні, професійні, національні, національно-народні та ін. 

Якщо розглядати свята у сакрально-релігійному сенсі, як це спостерігається в традиційних (народних) культурах, то їм притаманні такі ознаки: 1) Уявлення, що це особливе, сакральне час, коли можливі контакти зі світом предків або встановлюється сакральний зв'язок зі світом божественним. При цьому веселощі не є обов'язковим і єдиним атрибутом свята. 2). Святковий час - це період коли найбільш активно здійснюються обрядові дії, в той же час ігрові дії, незважаючи на їх активізацію в цей період, все-таки в порівнянні з обрядами другорядні. Що стосується свят в несакральном, світському розумінні, яке притаманне сучасним культурам, то вони характеризуються не тільки урочистістю, особливим емоційним підйомом, але і тим, що цей час активного проведення дозвілля, розваг, веселощів.Обрядова складова зведена до мінімуму і підпорядкована масовим зреліщеим заходам, гулянням та ігор. І, на завершення, якщо розглядати святкову культуру, як сукупність «... комунікацій, що розгортаються у святковому просторі та часі», то, на думку польського дослідника К. Жигульского, можна виділити наступні компоненти. 1. Просторово-часовий, що включає святкове простір і час. 2. Структурно-змістовний компонент, що включає - декорації, дії (анімаційні заходи), костюми учасників, святкове харчування, систему подарунків. 3. Ідеологічний компонент: в основі свята повинна лежати певна ідеологема, подія. Воно повинно бути пов'язане з реальними або сакральними, що мають релігійно-міфологічне походження подіями.  Узагальнюючи сказане, можна зазначити, що в рамках традиційної народної (етнічної) культури кожного народу склалися традиції проведення дозвілля і свят. Відображаючи специфіку історичного розвитку того чи іншого народу, вони утворювали складні системи, що включали звичаї та обряди, ігри та змагання, ворожіння, різні форми фольклору і т.д. Найчастіше, говорячи про традиційних витоках анімації, слід визнати, що мова йде про реалії духовної культури. Всі типи анімаційної діяльності, про які йтиметься нижче, пов'язані з традиційною культурою, реалії якої використовуються в сучасній практиці організації дозвілля.

38. Основні культуротворчі функції свят.

Функції масового свята:1. Комунікативна (організація спілкування за інтересами); 2. Інформативна (відкриття щось нового для себе, отримання необхідної інфомації); 3. Регулятивна (розподіл інтересів та фізичного й інтелектуального навантажень); 4. Компенсаторна (додаткове навантаження чи зняття напруги); 5. Адаптаційна (людина настільки вільна, що може легко розкрити себе).

Культуроформуюча функція свята найтіснішим чином пов'язана з дослідженням національного менталітету і міцно вкорінилася в національних традиціях. На її основі створюється національний світогляд, ідеологія, певний ракурс бачення картини світу. При цьому масове свято є формою культури, яка не лише актуалізує взаємодію, але і значною мірою дозволяє побачити властиві різним народам відмінності в його прояві. Саме з їх допомогою – допомогою культурних соціально-психологічних механізмів національного характеру соціум здійснює управління життям колективів, де свято займає одне з провідних місць. Одночасно ,з цим свято виконує і чисто технічну, службову роль, продиктовану соціальною системою, яка більшою мірою реалізується у функції соціалізації. Можливість соціалізації під час свят виступає як культурний універсум, що дозволяє на тлі високого емоційного підйому засвоюватися в повній мірі ясно і стійко. Комунікація - є найбільш загальна, універсальна категорія суспільства, що сприяє зв'язку індивідів один з одним, а також з соціальним і природним довкіллям. Власне саме свято, і, перш за все, особлива обрядово-видовищна мова його культури, передбачає, як

умова, відомий автоматизм, просте повторення зразків, що колись склалися, або типів поведінки. Суспільне життя і культура в тій або іншій мірі схильні відомому автоматизму, що виражається в дотриманні традиціям, за допомогою яких соціальне життя шукає додаткові опори своєї стабільності.

Будь-яке свято є проявом естетичної складової культури. Естетичні традиції - потужна соціальна і культурна

спадщина, що передається від покоління до покоління і відтворюється протягом певного часу. З позицій культурологічного знання естетичні традиції й естетична природа свята поділяються на три типи.

Перший тип (традиційний) орієнтований на перевагу відтвореній вже здобутих естетичних цінностей над

інноваціями, використання інновацій для захисту традицій. Другий (сучасний або модерністський) спрямований

на постійне відтворення нового і підпорядкування традиційних естетичних структур новому вмісту і

формам. Третій (сучасний або постмодерністський) характеризується зближенням протилежних полюсів

естетики традиційної і сучасної культур.Свято відшкодовує заборонені в будні задоволення. Свято в протилежність одноманітному і роз'єднаному родинному устрою було необхідне психологічно. У даному випадку свято виступає як додаток до реального, буденного світу, за допомогою якого здійснюється соціально-психологічний баланс.Його функції переплетені і взаємозв'язані, тому виділення якої-небудь однією з них розриває цілісність свята як комплексного явища і дає не повне уявлення про складну природу цього феномену