35. Співвідношення субкультури і традиційної культури.

Субкультура - одне з базових понять культурології; система цінностей, установок, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої, загальної, домінуючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. Зростаюча соціальна диференціація, формування нових елементів соціальної структури суспільства, зростання різномаїття проявів соціального та культурного життя стає каталізатором виникнення все новіших субкультурних угрупувань.К.П.Соколов виділяє такі види носіїв субкультур:1) статево-вікові спільноти (дитяча субкультура, молодіжна, чоловіча, жіноча тощо); 2) соціально-професійні спільноти (субкультура робітників, інтелігенції, еліти, злочинні субкультури та ін.); 3) релігійні спільноти. Безумовно, коло субкультур є значно багатшим і включає диференціацію за дозвіллєвими заняттями, національно-діалектними своєрідностями, за стилем поведінки і способом життя. Субкультури характеризуються оперативністю і динамічністю реагування на широкий спектр змін соціально-культурного, політичного та економічного життя, а тому є важливою підсистемою забезпечення розвитку культури в умовах недостатньої визначеності її парадигм.

В свою чергу, традиційна культура (чи тип суспільства) - це культура, в якій регуляція здійснюється на підставі звичаїв, традиції, установлень.  Традиційна культура поширена в суспільствах, у яких зміни непомітні для життя одного покоління - минуле дорослих стає й майбутнім їхніх дітей. Тут панує всеперемагаючий звичай, що зберігається, і традиція, що передається з покоління в покоління. Традиційна культура органічно сполучає в собі усі складові елементи, людина не почуває розладу із суспільством. Ця культура споріднена з природою, єдина з нею. Такий тип суспільства орієнтований на збереження самобутності, культурної своєрідності. Авторитет старшого покоління незаперечний, що дає можливість безкровно вирішувати будь-які конфлікти. Джерело знань і умінь - старше покоління. Тобто, традиційна культура - це специфічний етап розвитку культури етносу, коли домінувало колективне начало, всі зусилля колективу були спрямовані на самозбереження і самовідтворення, а культура відповідала домінуванню власного ми. Обряд у даному випадку був моделлю культури, виступаючи своєрідною моделлю по- ведінки. Саме через обряд відбувався процес інформаційної взаємодії, за допомогою якого передавалися знання. Традиція створювала стабільність і надавала впевненості. Обряд також виконував функцію ідентифікації - злиття всіх людей в один етнос, що на стадії формування етносів мало велике значення. Колектив виступав як єдине ціле, що вимагало від людини цілковитого підкорення. Родова пам'ять і пам'ять колективна слугували основними засобами передачі інформації, причому набуті знання сприймались як абсолют і не підлягали ніяким перетворенням з часом. Тобто, жорсткі норми та канони, що становили структуру традиційної культури, характеризують її як замкнену, зорієнтовану лише на себе систему функціонування культури етносу на ранніх етапах його розвитку. 36. Співідношення субкультури і контркультури.

Субкультура - це частина загальної культури нації, в окремих аспектах відзначаються або протистояти цілому, але в головних рисах согласующаяся і що продовжує культуру нації, яка отримала назву домінуючої культури. Субкультура відрізняється від домінуючої культури мовою, поглядами на життя, манерами поведінки, зачіскою, одягом, звичаями. Відмінності можуть бути дуже сильними, але субкультура не протистоїть домінуючій культурі. Вона включає ряд цінностей домінуючої культури і додає до них нові цінності, характерні тільки для неї. Контркультура позначає таку субкультуру, яка не просто відрізняється від домінуючої культури, але протистоїть, перебуває в конфлікті з пануючими цінностями.

Виникнення контркультури насправді - явище цілком звичне й поширене. Домінуюча культура, якій протистоїть контркультура, впорядковує тільки частина символічного простору даного суспільства. Вона не здатна охопити все різноманіття явищ. Залишилося ділять між собою суб-і контркультури. Ті й інші вкрай важливі домінуючою культурі, хоча на одних вона дивиться з недовірою, а на інших - з ворожістю. Контркультури були раннє християнство на початку нової ери, потім релігійні секти, пізніше середньовічні утопічні комуни, а потім ідеологія більшовиків. Іноді провести чіткі відмінності між субкультурою і контркультурой важко або неможливо. В таких випадках на рівних правах до одного явища застосовують обидві назви. С. Свечніков вважає, що молодіжна субкультура і контркультура можуть: 1). не мати нічого спільного між собою; 2). взаємоперетинатися; 3). зливатися в єдине ціле, створюючи певний симбіоз. Він пропонує таку порівняльну таблицю феноменів молодіжної субкультури та контркультури, зазначаючи при цьому, що зазначені відмінності виведені для «ідеальних», «чистих» типів молодіжної субкультури і контркультури, оскільки на практиці існує величезна кількість перехідних детермінованих різновидів. Молодіжна культура: основна атмосфера гра, наявність опозиції “вони”, “ми”, конструктивна діяльність спрямована на створення світу, боротьба за виживання, відхід від зустрічуй з ворогом, пассивно оборонна позиція, мета зміна самого себе Контркультура: основна стихія мітинг, наявність загального значущого ворога, деструктивна діяльність, спрямована на перемогу з “ворогом”, боротьба за перемогу, постійний пошук зустрічей з ворогом, агресивно наступальна позиція, мета зміна суспільства.Зважаючи на це, автор робить проміжний висновок про те, що радикалізація молодіжної субкультури може призводити до появи її контркультурних похідних, які вступають у відкриту конфронтацію з усталеною системою суспільних відносин задля практичної реалізації власних ілюзорних ідеалів. Проаналізувавши особливості співвідношення субкультури та контркультури, необхідно відзначити, що феномен молодіжної субкультури в окремих випадках є специфічним доповненням офіційної базової культури і виникає для задоволення специфічних соціокультурних і суспільно політичних інтересів і запитів своїх фігурантів. В той же час радикалізація молодіжної субкультури може призводити до появи її контркультурних похідних, які вступають у відкриту конфронтацію з усталеною системою суспільних відносин задля практичної реалізації власних ілюзорних ідеалів. Такі взаємовпливи субкультурного та контркультурнош компонентів є парадигмальною основою для формування ідеології панк субкультури, яка пропонує себе не просто як альтернативний світогляд, а як соціально естетська революційна доктрина, спрямована на підрив традиційних засад конкретно історичного суспільства.

Як подальші напрями дослідження перспективними автор вважає розкриття питань, пов'язаних із особливостями політизації ідейного базису радянсько російської панк субкультури на матеріалах творчості музично поетичних панк колективів.