27.Позитивні і негативні впливи науки на культуру.

XX століття стало початком нової, постіндустріальної, інформаційної або постекономічної епохи, що характери¬зується швидким НТП, радикальною зміною структури су¬спільного багатства й зайнятості. Завдяки високим техно¬логіям сьогодні задоволені основні потреби більшості на¬селення розвинутих країн Заходу. Творчість витісняє тра¬диційні форми праці, утверджуються нові системи ціннос¬тей, осереддям яких є людина з її прагненням до доскона¬лості.

Протягом останніх ста років подвоїлась середня трива¬лість життя людини. Були переможені багато які з вірусів та мікробів. Але виникли нові віруси, найстрашнішим серед яких виявився СНІД. Людство перед ним просто безсиле. Кожні 12 секунд на Землі з'являється новий хворий на СНІД. 33,6 млн. чоловік у всьому світі на початку 2001 року будуть носіями СНІДу. На кінець 2000 р. в Росії їх кількість складала 600 тисяч. Зате знизився рівень неписьменності та підвищилася енергоозброєність кожної людини.

Тому-то прогрес може розглядатись як міф індустріаль¬ної сучасності. Надія людства на те, що розвиток технологій зможе розв'язати економічні, політичні та культурні про¬блеми, швидко розвіялась.

Розрив між бідними і багатими зростає, а не скорочуєть¬ся. 358 мільярдерів планети контролюють багатство, що пе¬ревищує суму національних валових доходів держав, чиє на¬селення становить половину всіх жителів Землі. А десятеро найбагатших людей світу зосередили у своїх руках 250 млрд. доларів. На початок 2001 року з 6 мільярдів сьогоднішніх мешканців Землі 3,3 мільярда недоїдають. Величезним є і технічне відставання бідних від багатих: у всій Африці сьо¬годні менше автомобілів, ніж в одній-єдиній німецькій зе¬млі Північний Рейн-Вестфалія. Всього ж по планеті їздить 700 млн. автомобілів.

На кінець 2000 року половина населення Землі жила в містах, 24 з яких мають більше 8 млн. мешканців. Кожного дня 170 тисяч осіб переселяються до міст. В основному це жителі країн, що розвиваються. Причому вони переселя¬ються з бідних сіл в міські трущоби.

В усіх культурах здобутки поступу очевидні в галузях нау¬ки і технології. Проте ідеї поступу не справили жодного впли¬ву на мистецтво, релігію і політику. Прогрес не приніс миру і соціальної гармонії, не поклав край ворожнечі між релігія¬ми та етнічним конфліктам. Поступ втратив значення в по¬літиці, бо війни XX століття страхітливіші, ніж війни XIX. Дійсно, жодну війну минулого не можна порівняти з гранді¬озною мерзенністю війни цивілізованих націй. Навпаки, на¬уково-технічний прогрес стандартизував культури.

Впродовж 50 років живе надія на прогрес як на розвиток. І дійсно, залучаючи до дії ринок, світову економічну систе¬му, прогрес сприяє фінансовим структурам. При цьому він руйнує довкілля. Рухатись швидко вперед завжди краще, ніж тупцювати на місці. Добре було б при цьому ще знати, куди йдеш. Сучасність розвіяла міф про загальний розвиток при¬роди, суспільства і людини. Як виявилось, ці сфери чітко роз¬межовані. Роль політики й культури, наприклад, Заходу по¬лягає в тому, щоб регулювати зв'язки між ними.

Досягнення науки і техніки, що породили цілий ком¬плекс проблем і поставили людство на край загибелі, не сприяють вирішенню питань духовного характеру.

Невір'я в силу людського розуму висловили у своїх пра¬цях такі несхожі філософи, як Т. Мальтус, Ф. Ніцше, К. Леонтьев, О. Шпенглер, М. Гайдеггер, X. Ортега-і-Гассеттаінші. Цієї ж думки дотримувались і митці. Наприклад, Й. Бродський був впевнений, що цивілізація гине. Єдине, що зближувало таких різних людей, була невіра в прогрес і в можливість накопичення позитивного досвіду.

З цього приводу іронізував Йосиф Бродський, стверджу¬ючи, що історія людства — це всього-навсього історія кос¬тюму.

Коротше кажучи, помилки і омани минулого (як і техніч¬ний прогрес) не убезпечують від повторення їх в майбут¬ньому.

У зв'язку з глобалізацією світу світоч німецької філосо¬фії Г.-Г. Гадамер закликав усе людство до нової солідар¬ності: «Ніякий контроль не врятує нас від зловживання руй¬нівною зброєю, якщо ми не відновимо взаємного довір'я». Цьо¬го не досягнути швидкісною передачею інформації з одно¬го кінця світу в інший, а тільки розумінням і повагою до великих світових релігій та інших життєвих форм. Філософ переконаний, що технічний прогрес не повинен бути са¬моціллю, а за мету людству може служити лише «окиття, в якому панують культура і різноманітність форм».