25.Співвідношення релігії і моралі в сучасній культурі

Для повноцінного аналізу теми співвідношення моралі і релігії важливий ще один аспект. Переплетені вони або ні — це одне, а чи неодмінно релігійна будь-яка мораль — це інше. З цим пов’язано і питання, що стосується вже релігії : чи всяка релігія моральна?

Мораль, що затверджує релігійність, і та, що не приділяє уваги моральності релігії має на увазі певні види релігії. Очевидно, що при цьому не береться до розгляду сатанізм, звичайно ж, також не мається на увазі яке-небудь виду. З абстрактної соціально-антропологічної точки зору, можна сказати, що на Гаїті, Ямайці, в деяких західноафриканських країнах, де поширена релігія вуду, мораль і обумовлена вуду, і проявляється опосередковано виду. Напевно, у нас нікому, окрім соціальних антропологів немає діла до вуду. А ось інформація про активність сект сатаністів, що час від часу з’являється, може турбувати.

Для представника якої-небудь конфесії тут і питання немає: кажучи «мораль», він має на увазі конфесійну певну мораль, для нього мораль і на рівні цінностей і приписів, і на рівні практики, звичайно, немислима у відриві від фундаментальних представлень його конфесії. Часто, міркуючи на цю тему, ми навіть не замислюємося про те, яку мораль, в сенсі, яку певну систему цінностей, яку нормативно-етичну програму або яку конфесію ми маємо на увазі.

Коли християнські люди стверджують, що мораль неможлива без релігії, поза релігією, вони мають на увазі християнську етику. Справді, чи можна уявити християнську етику, нехай навіть тільки в нормативному її аспекті, як поза релігійну: без благоговіння перед Богом, без любові Бога, без любові до людини. Іншими словами, без цих фундаментальних релігійно-етичних переконань християнська етика, звичайно, не була б християнською етикою.

Таким чином, розгляд співвідношення релігії і моралі потребує диференційованого підходу, і це стосується ряду аспектів цієї теми : природа, функції моралі і релігії в житті людини і суспільства, нормативний зміст моралі і релігії, способи реалізації цього змісту, форми суб’єктивності особи в моралі і релігії і так далі.

26. Поняття науки як явища культури

Культура, як традиція, всередині себе відтворює набір стереотипних уявлень про те, що таке наука для повсякденної свідомості, тобто це масові образи науки. Вони тиражуються як через засоби масової інформації, так і на рівні безпосереднього спілкування. Наукове співтовариство рефлексує щодо цілей, змісту та результатів власної діяльності й створює професіональні образи науки, які транслюються через усе різноманіття форм наукового спілкування: система освіти, "лабораторне життя", конференції тощо. І в кінцевому підсумку, наука виступає об'єктом пізнання, що досліджує через своєрідність своїх предметів і методів цілий ряд дисциплін: соціологію науки, історію науки, психологію науки, методологію науки, філософію науки. Таким чином, різноманіття образів науки (масових і професіональних) доповнюється нескінченними суперечками про точне "визначення" (дефініції) науки, про межі між науковим і ненауковим, які ведуться в усіх формах теоретичних рефлексій над наукою: від аморфного наукознавства до філософії науки.