20.Співвідношення космополітичного і національного в культурі.

Націоналізм та космополітизм часто розглядаються як два непримиренні принципи організації суспільства. На сучасному етапі, коли йде мова про інформаційне та постіндустріальне суспільство, протистояння між ними не нівелюється, а набуває нових форм. До світоглядного та філософського обґрунтування цих суспільно політичних явищ часто звертаються не лише науковці, воно часто торкається сфери культури, духовності навіть мистецтва. Етнічні, міждержавні, навіть міжособистісні стосунки раз у раз детермінуються дихотомією вказаного світорозуміння. Співвідношення національного та всесвітнього, націоналізму та космополітизму цікавило людей від найдавніших часів. Але вперше певного термінологічно аналітичного осмислення воно набуває, мабуть, в працях німецького філософа XVIII ст. Й.Г.Гердера Починаючи від Т. Шевченка відбувається світоглядне становлення розуміння співвідношення національного (Україна) та космополітичного (всесвітнього Бог), надалі ця проблематика активно осмислюється Братством Тарасівців, М.Міхновським, І.Франком, М.Грушевським, Ю.Липою, О.Дяківим Горновим, І.Дзюбою, В.Чорноволом, численними діячами української культури. Т. Зіньківський вирішує питання про співвідношення націоналізму й космополітизму. Він вказував, що в чистому розумінні націоналізм мусить бути під контролем ідей гуманізму, що право любити свій народ, працювати для нього, не є правом зневажати інші народи. Це однакове ставлення до всіх людей, незалежно від їхньої національності є гуманістичним космополітизмом. Тому кожна людина мусить бути космополітом, а істинний націоналізм не суперечить загальнолюдським гуманним ідеям, тоді це не націоналізм, а варварство. З точки зору Т. Зіньківського, космополітизм - це ціле, а націоналізм - його невід'ємна частина. Термін "націоналізм" походить від слова "нація" ( від лат. natio народ). Отож ідеологія націоналізму буде безпосередньо пов'язана із розумінням базового поняття нації. Цілком недаремно Й.Фіхте у своєму славнозвісному "Науковченні" таке важливе значення надавав первісному, вихідному поняттю: саме воно формує подальшу структуру всієї наукової чи, в даному випадку ідеологічної, системи. Таким чином суперечка стосовно хибності чи істинності націоналізму чи космополітизму безпосередньо пов'язана із трактуванням початкового, першоосновного поняття нації. Якщо ж ми говоримо про те, що нація це буття "божистої" ідеї, то доведеться відмовитися від матеріалізму та позитивізму, і тут, закономірно, одразу почнуть виникати звинувачення у ідеалізмі, містицизмі, ненауковості тощо. Таким чином стає зрозуміло, що нація це суспільна форма збереження етичних Абсолютів, якого б значення, містичного чи раціонального, ми їм не надавали. В контексті вказаного націоналізм набуватиме значення ідеології, яка фіксує і збирає значимі для індивідів даного суспільства цінності (як духовні, так і матеріальні), а головне, формує із них єдину світоглядну систему, здатну забезпечити функціонування і розвиток певного народу.

Розглянемо також поняття "космополітизм", яке має далеко неоднозначне звучання. Насамперед до історії виникнення терміну. Першими космополітами були грецькі циніки (кініки), які свій протест проти суспільства (полісу) виявили у своєрідній відмові від громадянства і проголосили себе громадянами Космосу. Тобто первісно космополітизм мав функцію націоналізму і через заперечення замкнутого політичного простору міст держав творив суспільство грецької національної єдності. Ця тенденція виходу за вузькі рамки держави соціуму, пізніше почала розумітися як вихід за рамки власної національності та перспектива Вселюдського братерства, гармонії і любові. Саме такому розумінню терміну "космополітизм" дихотомічно протиставляється "націоналізм", якому надається ознак замкненості, міжнаціональної конфліктності та навіть обмеження свободи особистості. В даній діалектичній парі "націоналізм" начебто набуває виразно негативних рис.