- •1.Основні наукові підходи до визначення культури
- •2.Основні сфери культури
- •3.Морфологія культури: її основні риси
- •4. Культура і цивілізація: відмінність і взаємодія
- •5. Поняття класичної і сучасної культури
- •6.Предмет теорії культури
- •7.Характеристика основних методів вивчення культури: історичний, соціального, соціально – психологічного, семіотичного, семантичного, аксіологічний, герменивтичного
- •8.Характеристика основних парадигм вивчення культури: цивілізаційна, формаційна, природно – географічна, інформаційна
- •9.Поняття типу культури
- •10.Основні риси природно-символічного типу культури(первісне суспільство)
- •11.Основні риси антропокосмічного типу культури(античність).
- •12.М. Бердяєв про три стадії розвитку культури: їхня характеристика.
- •13.Циклічність I нepiвномірність розвитку культури.
- •14.Поняття культури особистості: основні риси.
- •15.Політична культура: її елементи і сфера дії.
- •16.Моральні засади культури.
- •17.Співвідношення моральних норм і наукового знання.
- •18.Співвідношення моралі і релігії.
- •19.Поняття національної культури: її основні риси.
- •20.Співвідношення космополітичного і національного в культурі.
- •21.Основні риси маргінальної культури.
- •22.Поняття релігійної культури
- •23.Основні риси теорії культури і цівілізації о.Шпенглера.
- •24.Співвідношення релігії і моралі
- •25.Співвідношення релігії і моралі в сучасній культурі
- •26. Поняття науки як явища культури
- •27.Позитивні і негативні впливи науки на культуру.
- •28.Природа і техніка: їх взаємодія
- •29.Взаємодія науки і моралі
- •30.Основні риси елітарної I масової культури
- •31. Форми сучасної масової культури.
- •32. Х.Ортега – і – Гасет про феномен масової людини.
- •33. Поняття субкультури:основні ознаки.
- •34. Особливості сучасної молодіжної субкультури.
- •35. Співвідношення субкультури і традиційної культури.
- •37. Свято як явище культури.
- •39. Державні і суспільні структури керівництва культурною сферою.
- •41. Культура в умовах ринкових відносин.
- •43. Естетична й ігрова природа мистецтва.
- •44. Розуміння й інтерпретації мистецького твору.
- •45. Авангардизм, модернізм, постмодернізм у культурі і мистецтві.
- •46. Філософія як явище культури.
- •47. Технологія як явище культури: взаємодія технології і культури в сучасного супільстві.
- •48. Генезис культури і генезис в культурі: спільні риси і відмінність.
- •49. Культурна динаміка, зміни і прогрес: їх взаємозвязок.
- •50. Характеристика основних теорій культургенезису: інструментально – виробничої; комунікативно – символічної; психоаналітичної; гральної (Homo Ludens).
- •51)Визначення категорії культурного прогресу
- •54)Характерні основи културних функцій
- •Поняття типу культури в сучасній гуманітарній науці
- •56)Основні історичні типи культури
- •57)Типологія культурної динаміки
- •59)Символічна теорія культури е.Касирера
- •61. Основні ідеї теорії культурного зростання а.Крьоберга.
- •62. Основні риси сучасної інформаційної культури.
- •63. Роль традицій, символів і ритуалів в культурі.
- •64. Основні елементи цівілізації.
- •65. Поняття стилю культури.
- •66. Поняття релігійного мистецтва: його жанрові і тематичні особливості.
- •67. Техніка і технологія як культурний артефакт
- •68. Національна культура в умовах глобалізації: здобутки і проблеми.
- •69. Поняття мультикультуралізму: його основні риси.
- •70. Поняття культурної динаміки.
19.Поняття національної культури: її основні риси.
Національна культура - це поєднання загальнолюдського та етнічно неповторного, національно особливого. На етапі становлення націй в їх культурі домінувало національно особливе. З подальшим розвитком людства поширюються і посилюються матеріальна і духовна взаємодія і взаємозбагачення культур, відбувається інтеграція життя окремих націй в єдине світове ціле. Без цього людство не має майбутнього.
Традиції і новації в національній культурі - два невід'ємні процеси її існування та розвитку.
Традиція - це форма і спосіб соціального успадкування матеріальних і духовних цінностей, які реалізуються у звичаях, обрядах тощо. За допомогою традицій зберігається найцінніше в культурній спадщині, що має загальне значення для представників певної спільноти, забезпечуються цілісність і стійкість національної культури. Сліпе схиляння перед традиціями породжує консерватизм і застій у розвитку суспільного та культурного життя. Проте нехтування ними або їх руйнація може призвести до нігілістичного ставлення як до власної культури, так і до власної історії.
Життєвість традиції залежить від можливості її оновлення за мінливих історичних умов. Розвиток національної культури забезпечується новаціями, які збагачують матеріальну й духовну культури, відкидають архаїчне, віджите. Новаторство є не просто оновленням, подоланням інерції застарілого, це й народження сучасних традицій. Новація тільки заради впровадження "нового" не має творчого змісту. Створення "нового" стає новацією національної культури, коли набуває соціального значення, стає цінністю для сучасного й наступного поколінь. Отже, національну культуру можна розглядати як безперервний процес взаємодії традиційного та інноваційного.
Проблеми утвердження нації і національної культури пов'язані з явищем національної ідеї. /ї зміст передбачає наявність у національної спільноти почуття національної гордості, національної гідності, усвідомлення мети, яка об'єднує, організує, мобілізує націю на подальший розвиток. Національна ідея органічно поєднує: знання про минуле, що забезпечує усвідомлення історичного досвіду та уроків історії;знання про сьогодення, що надає об'єктивну картину сучасних проблем і можливостей їх розв'язання;прогнозування майбутнього як стратегію подальшого поступу суспільства.
Національна ідея не може бути обмежена відродженням забутого, встановленням істинності викривлених сторінок історії. Вона мобілізує націю на продуктивний розвиток економічного, політичного, морального, художнього потенціалу тощо. Отже, національна ідея має віддзеркалювати оптимальну міру традиції і модернізації.
Національна ідея не виникає стихійно на побутовому рівні, вона формується в процесі цілеспрямованої діяльності національної еліти, до якої належать представники різних сфер діяльності (політичної, технічної, наукової, мистецької тощо). Національна еліта - це представники народу, нації, які через потужний особистісний потенціал відіграють у суспільстві значущу роль і здатні власними зусиллями впливати на розвиток держави, нації, національної культури, надати емоційно-чуттєвий поштовх національній ідеї, а далі реалізувати її в практичній площині.
Таким чином, національна культура - своєрідний сплав власної етнокультурної спадщини й загальнолюдських ідей і цінностей. Національна культура, зберігаючи свою етнічну несхожість, спрямована на пошук спільного з іншими народами, діалог з ними, обмін культурним надбанням, гідне входження у світовий культурний простір.
