2. Режим робочого часу та його види
Під режимом робочого часу розуміється установлений законодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом календарного періоду (доби, тижня тощо).
Елементами режиму робочого часу є такі:
час початку і закінчення роботи;
тривалість перерв для відпочинку і харчування;
тривалість і порядок чергування змін.
Режим робочого часу на підприємстві закріплюється у колективних договорах, правилах внутрішнього трудового розпорядку, графіках змінності чи визначається сторонами при укладенні трудового договору. Розрізняють:
режим робочого часу працівників (може працювати змінами),
режим роботи підприємства ( може працювати у цілодобовому режимі), а працівники — за змінами.
У законодавстві застосовуються такі нормативи робочого часу:
робочий день — це встановлена законом тривалість праці працівника у межах доби;
робоча зміна — тривалість часу праці згідно з графіком протягом доби;
робочий тиждень — встановлена у законі в годинах тривалість праці в межах календарного тижня.
Залежно від сфери застосування режими робочого часу поділяються на:
загальні
спеціальні.
При загальних режимах робочого часу розподіл норми тривалості робочого часу відбувається за тижневий або інший обліковий період. До загальних режимів робочого часу належать: 5-денний робочий тиждень, 6-денний робочий тиждень та сумований облік робочого часу.
При режимі з денним обліком робочого часу встановлена законом тривалість робочого часу реалізується протягом кожного робочого дня. Норма робочого дня при 5-денному чи 6-денному робочому тижні становить однакову кількість годин. Встановлена законом тижнева норма робочого часу реалізується в рамках кожного календарного тижня з повною кількістю робочих днів
При режимі, який базується на тижневому обліку робочого часу, тривалість щоденної роботи визначається розпорядком (графіком) і може бути неоднаковою в різні дні тижня.
Найбільш поширеним є п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Виходячи із загальної норми тривалості робочого тижня 40 годин, робочий день може тривати 8 годин щоденно або ж 8 годин 15 хвилин щоденно зі скороченням робочого часу на одну годину напередодні вихідного дня.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди — декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. У сільському господарстві (в рільництві) може застосовуватися розрахунковий річний період (від початку весняно-польових до закінчення осінньо-польових робіт). Для окремих категорій працівників морського, річкового та залізничного транспорту обліковим періодом може бути тур (час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки).
Підсумковий облік робочого часу встановлюється на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умов виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена тривалість робочого часу. Він запроваджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом за умови, що його тривалість в обліковому періоді не перевищуватиме нормальної кількості робочих годин. При такому обліку робочих годин переробок у певні дні може компенсуватися недоробком в інші.
Нормальна кількість годин, які повинні відпрацювати в обліковий період працівники за місяць, квартал чи календарний рік, визначається множенням числа годин нормального робочого дня на число робочих днів за календарем у даному періоді з урахуванням скорочення робочого часу напередодні святкових днів.
До спеціальних режимів робочого часу належать такі:
робота змінами;
гнучкий графік роботи;
роздроблений робочий день;
ненормований робочий день;
вахтовий метод організації роботи.
1. Робота змінами є різновидом підсумованого обліку робочого часу та запроваджується, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму для працівника норму тривалості щоденної роботи. В багатозмінному режимі функціонує безперервне виробництво, де технологічні процеси не можуть перериватись При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу має відбуватись через кожний робочий тиждень в години, визначені графіком змінності.
Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, включаючи також час перерви для відпочинку та харчування. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.
2. Гнучкий режим робочого часу (ГРРЧ) — це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів, встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня.
Режим ГРРЧ у більшості випадків передбачає підсумований облік робочого часу. В цих умовах обов’язковою вимогою є повне відпрацювання працівником встановленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо).
Режим ГРРЧ може бути застосований щодо:
початку та закінчення робочого дня, його тривалості,
перерви на харчування та відпочинок (вільний від роботи час) залежно від виробничих (нерівномірне завантаження працівників роботою, коли основний обсяг робіт припадає на початок чи кінець робочого дня або виходить за його межі — ненормований робочий день)
інших умов (робота місцевого транспорту, дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувальних установ та установ побутового обслуговування, значна віддаленість місця проживання від місця роботи тощо).
Застосування ГРРЧ доцільне як альтернатива встановленню працівникам ненормованого робочого дня у разі можливості надання їм вільний від роботи час для відпочинку з відсутністю їх у цей час на робочому місці і забезпечити їм нормальну, передбачену законодавством тривалість робочого дня.
Не рекомендується застосовувати ГРРЧ на безперервно діючих виробництвах, при багатозмінній організації роботи у разі відсутності вільних робочих місць до початку чи після закінчення зміни, а також в інших випадках, обумовлених специфікою виробництва, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності у чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві, години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту та інше), а також коли застосування ГРРЧ несумісне з вимогами щодо безпечних умов праці працівників.
Організація праці працівників в умовах ГРРЧ передбачає три складові робочого часу, на які може поділятися робочий день (зміна):
- фіксований час — це час, коли працівник обов’язково повинен бути на робочому місці і виконувати безпосередньо свої виробничі функції;
- змінний час — це час, коли працівник на свій розсуд може починати та закінчувати свій робочий день (зміну). Це, як правило, одна-дві години перед початком (закінченням) зміни та час перерви на відпочинок і харчування;
- час перерви на відпочинок і харчування, який може складати від 30 хвилин до двох годин на зміну. Цей час працівник використовує на свій розсуд і може бути відсутнім на робочому місці.
Робота в умовах ГРРЧ може бути організована за двома основними варіантами:
- при поденному обліку робочого часу працівник зобов’язаний додержуватися встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості робочого дня незалежно від його початку, закінчення та тривалості перерви на обід;
- при підсумованому обліку робочого часу працівник повинен відпрацювати встановлену відповідно до законодавства кількість робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо). В цьому випадку протягом встановленого облікового періоду працівник повинен недопрацьовані впродовж тижня (місяця) години роботи відпрацювати в інший час, а у разі коли працівником за тиждень (місяць) відпрацьовано понад нормальну тривалість робочого часу, йому має бути надано відповідний час відпочинку.
При цьому тривалість роботи в окремі дні може бути як меншою, так і більшою у порівнянні з тривалістю робочого дня, встановленою правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Роботодавець, виходячи з структури робочого дня та встановленого облікового періоду кожного окремого працівника, бригади або структурного підрозділу, які переводяться на ГРРЧ, повинен узгодити їх час роботи з роботою інших працівників, бригад або структурних підрозділів шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви на відпочинок і харчування.
В умовах ГРРЧ тривалість робочого часу (зміни) не може перевищувати 12 годин на добу.
Обов’язковою умовою застосування ГРРЧ є забезпечення обліку відпрацьованого робочого часу та контролю за трудовою дисципліною працюючих в цьому режимі.
3. Роздроблений робочий день встановлюється на деяких виробництвах, характер роботи яких обумовлений нерівномірним розподілом об'ємів роботи, особливими умовами. На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.
Прикладом організації робіт з роздробленим робочим часом може слугувати режим роботи водіїв пасажирського транспорту, які виводяться на лінію як додаткові в часи пік, режим роботи акторів, артистів та інших працівників театрально-видовищних закладів, робочий час яких розподіляється для репетицій і виступів, працівників сільського господарства, зайнятих в тваринництві тощо.
4. Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись.
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
Водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається надурочною, і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Кількість годин перепрацьованого часу при такій роботі визначається у колективному договорі.
5. Вахтовий метод організації роботи - це особлива форма організації робіт, що грунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива. Робота вахтовим методом організовується за спеціальним режимом праці, за підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається працівникам у місцях їх постійного проживання.
Місцем роботи при вахтовому методі вважаються об’єкти (дільниці), на яких здійснюється безпосередня трудова діяльність. Переміщення працівників, що перебувають на вахті, у зв’язку зі зміною місця дислокації об’єктів (дільниць) не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника.
Рішення про впровадження вахтового методу організації робіт на підставі висновків експертів щодо неможливості виконання робіт іншими методами організації праці, техніко-економічних обгрунтувань з урахуванням ефективності його застосування і можливостей комплектування вахтового персоналу. При обгрунтуванні визначаються: чисельність вахтового персоналу, умови проживання, тривалість вахти, засоби та час доставки персоналу до місця роботи і назад до місця постійного проживання, додаткові видатки, пов’язані із застосуванням вахтового методу, порядок соціально-побутового та медичного забезпечення вахтового персоналу.
На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства в цілому, так і їх окремі підрозділи (цехи, дільниці, відділення тощо) або створюватися комплексні бригади для виконання визначеного обсягу робіт. Вахтовий персонал комплектується з працівників, які перебувають у штаті підприємства, яке здійснює роботи вахтовим методом.
До робіт, що виконуються вахтовим методом, забороняється залучати осіб молодше 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для виконання цих робіт.
Конкретні умови застосування вахтового методу встановлюються підприємствами в колективних договорах.
Організація роботи вахтовим методом повинна забезпечити ритмічність, безперервність, комплексність виконання робіт на об’єктах, дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідеміологічних норм і правил, а також нормативно-правових актів про охорону праці, радіаційну і протипожежну безпеку, збереження матеріальних цінностей та виконання робіт у максимально стислі строки.
Комплектування вахтового персоналу здійснюється за згодою працівників. До виконання робіт вахтовим методом залучається персонал, який, як правило, проживає в місцях розташування підприємств або поблизу пунктів збору вахтового персоналу.
Пунктом збору вахтового персоналу є місце, з якого здійснюється доставка персоналу до об’єктів проведення робіт вахтовим методом. Пункти збору визначаються власником або уповноваженим ним органом, які здійснюють проведення робіт вахтовим методом, виходячи з можливостей транспортного забезпечення.
Направлення працівників на вахту не є службовим відрядженням. Часом вахти вважаються періоди виконання робіт і міжзмінного відпочинку у вахтових містечках, на об’єкті (дільниці).
Доставка працівників на вахту здійснюється організовано від пункту розташування підприємства або від пункту збору до місця роботи і назад економічно доцільними видами транспорту.
При вахтовому методі організації роботи відповідно до ст. 61 КЗпП України запроваджується підсумковий облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період (місяць, рік) не перевищувала нормального числа робочих годин, установлених чинним законодавством. Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі від місця розташування підприємства або від пункту збору до місця роботи і назад та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу.
Тривалість робочого дня при вахтовому режимі роботи не повинна перевищувати 10 годин. Робота понад тривалість зміни, визначеної графіком, допускається в разі неприбуття чергової зміни вахтового персоналу протягом трьох днів вважається надурочною.
Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця. У виняткових випадках на окремих об’єктах або при виконанні окремих робіт з дозволу Міністерства та відповідної профспілки тривалість вахти може бути збільшена до 2 місяців. Час перебування у дорозі від місця збору до місця роботи і назад у норму робочого часу не зараховується.
Облік використання робочого часу працівників при вахтовому методі організації робіт ведеться на основі табеля використаного робочого часу. Табель обліку робочого часу працівників веде працівник, який керує цією ділянкою роботи, і за його підписом щомісяця подається до бухгалтерії підприємства.