Тема: Робочий час (Лекція №№ 18-20 (6 годин))

План:

1. Поняття і види робочого часу.

2. Режим робочого часу та його види

3. Порядок залучення до надурочних робіт та чергування

Література та нормативні акти:

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року (ст.50-65)

2.. Трудове право України : пiдручник / Ю.П.Дмитренко. —К.: ЮрiнкомIнтер, 2009 – с. 268-278

3. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 2002. - 480 с. (тема №13)

4. Трудове право України Навчальний посібник / За ред П Д Пилипенка — К Істина, 2005 — 208 с

5. Венедиктов В.С. Трудове право України: Підручники, навчальні посібники. - К.: Істина, 2008 рiк. – с.101-110

6. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. — 4-те вид., стер. — К.: Вікар, 2004. — с.327- 347

7. Трудове право: підручник/ за ред.. В.В. Жернаков, - Х.: Право, 2013.- с.259- 273

1. Поняття робочого часу і його види

Робочий час — це відрізок календарного часу, протягом якого працівник вiдповiдно до чинного законодавства, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку i графіка роботи повинен перебувати у визначеному йому місці й виконувати свої функціональні обов’язки, обумовлені трудовим договором.

У КЗпП України глава IV присвячена правовому регулюванню робочого часу. Питання робочого часу також врегульовані підзаконними нормативно-правовими актами.

Види робочого часу розрізняють за його тривалістю. Трудове законодавство встановлює такі види робочого часу:

1) нормальної тривалості;

2) неповний робочий час;

3) скорочений робочий час.

Робочий час нормальної тривалості на підприємствах не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України).

Встановлюються два види робочого тижня:

5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями,

або 6-тиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку.

Види неповного робочого часу:

- неповний робочий день (щоденна тривалість роботи зменшується на певну кількість годин);

- неповний робочий тиждень (щоденна тривалість роботи зменшується на кількість робочих днів за нормальної тривалостi робочого дня).

В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Скорочений робочий час характеризується такими юридичними ознаками:

• встановлюється у законодавстві;

• не тягне за собою зменшення заробітної плати;

• встановлюється з урахуванням фізіологічних особливостей працівників, умов праці та деяких інших підстав диференціації.

Так, скорочена тривалість робочого часу встановлюється (ст. 51 КЗпП України):

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року N 163 затвердив Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.

Цей Перелік містить значне число виробництв і посад, робота на яких дає право на скорочений робочий тиждень у діапазоні від 24 до 36 годин.

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Підтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

3) для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) (ч. 3 ст. 51 КЗпП України)

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» з 1 вересня 2015 року максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. В даний час максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік. Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.

Відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України, пункту “з” статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я медичні і фармацевтичні працівники мають право на скорочений робочий день.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на скорочений робочий час.

Також, скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

Зменшення тривалості роботи напередодні святкових і вихідних днів, у нічний час.

Для всіх категорій працівників відповідно до законодавства робочий день напередодні неробочих святкових днів скорочується на одну годину, крім тих, для яких скорочений робочий час встановлено на інших підставах.

Робочий час скорочується на одну годину при роботі в нічну зміну (з 22 години вечора до 6 години ранку). Така норма не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;

2) осіб, молодших вісімнадцяти років;

3) інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.