3.2. Задачі і обов'язки соціального працівника в роботі з людьми похилого віку

Велика відповідальність відводиться соціальному працівникові, який працює з людьми похилого віку. Адже саме він має можливість вплинути на свідомість старенької людини через емоційну сферу задля того, щоб зробити процес адаптації безболісним. Вибираючи методи роботи з людьми похилого віку соціальний працівник має брати до уваги особливості емоційної сфери, щоб мати можливість впливу на неї. Робота соціального працівника має бути направлена на ту сторону психічної діяльності, яка і складає сферу її особистісних цінностей. Практично задача полягає у визначенні об’єму та характеру повсякденної зайнятості. Головна роль тут має бути відведена самій людині похилого віку.

Людина похилого віку схильна до негативних емоцій. Оскільки змінились її соціальний статус, мікросередовище в якому вона знаходилась, ролі, які вона виконувала, знизилась соціальна та біологічна адаптивність, працеспроможність, продуктивність діяльності та погіршився її фон самопочуття. Неспроможність старої людини щось робити для інших викликає у неї почуття неповноцінності, роздратованості та бажання сховатися, котре в майбутньому переросте в байдужість до навколишнього світу. Саме цього процесу не повинен допустити соціальний працівник. В будинки для людей похилого віку потрапляє велика кількість людей вже з проявами негативного процесу. Таким чином, головна задача соціального працівника показати людині світло в кінці тунелю, показати її значущість для цього світу. Головні завдання, які постають перед соціальним працівником: надавати допомогу у вигляді організації дозвілля; активізувати комунікативну сторону спілкування; зробити процес входження людини в нову соціальну групу безболісним; організувати діяльність людини похилого віку так, щоб вона отримувала емоційне задоволення (вплив соціально працівника на емоційну сферу через індивідуально – особистісний підхід дає можливість зрозуміти людині свою соціальну значущість); організувати особистісну працю людини похилого віку як головного показника досягнення емоційної стабільності, а відповідно успішної адаптації [1].

Щодо сьогодення, стан України характеризується погіршенням не лише політичної та економічної ситуації, а й по своєму руйнує надії та бажання більшості населення. Економічне становище нашої країни є, м’яко кажучи, не найкращим. Саме воно спонукає людей похилого віку продовжувати працювати після виходу на пенсію.

Останнім часом достатньо часто зустрічається явище самостійного проживання літніх людей, які не отримують належної опіки і піклування від сім'ї, тому цю роль виконують органи державного та місцевого соціального захисту населення.

Важливо зазначити те, що проблеми літніх людей та їх визначення вчені розкривають з різних точок зору – біологічної, хронологічної, фізіологічної, психологічної, соціальної тощо. Своєрідність можливих способів рішень проблемного становища соціальної та суспільної сфери, важливості в сім'ї, соціальної реабілітації, соціального піклування похилих людей.

Соціальний працівник повинен володіти і користуватися: знаннями постанов, законів, нормативних актів про соціальне обслуговування людей похилого віку, знаннями з основ психології та вміти надавати першу медичну допомогу.

Соціальний працівник зобов'язаний чітко знати хто з літніх людей, на відведеній їм ділянці, не може самостійно виконувати домашню роботу і потребує обслуговування, проводити анкетування для розповсюдження прав людей похилого віку на довіреній території.

До обов'язків входить оформлення документів, підтримання зв’язку з родичами, лікарем, дотримання конфіденційності у роботі з підопічним.

Соціальний працівник - це практично незамінна посада, небайдужі люди, що вибрали цю професію, повністю ведуть домашнє господарство недієздатних осіб тим самим замінюючи родину, що в даний момент не мають можливості бути поряд. Соціальні працівники з турботою та піклуванням нагодують, доглянуть та підтримають в розмові самотню людину, якій дуже важливо знати що вона комусь потрібна.

Також обов'язком соціального працівника є турбота про те щоб у будинку завжди була вода та тепло, забезпечення побутовим та індивідуальним обслуговуванням.

Соціальний працівник це завжди та людина, котру чекають з нетерпінням, так як він є частіше всього єдиним помічником, він купує та доставляє продукти харчування, піклується про стан здоров'я та емоційну підтримку.

Групи самодопомоги, які функціонують на основі цільових програм, що включають:

– надання літнім людям можливості принести користь іншим, у тому числі й старцям, які цього потребують, заслужити повагу, відчути задоволення від усвідомлення своєї користі й можливості зробити когось щасливим;

– організацію додаткових служб з числа літніх людей, що добровільно надають допомогу своїм ровесникам;

– допомогу літнім людям з низькими прибутками, що не мають сил повноцінно обслуговувати себе, з метою продовжити їхнє проживання у власному будинку, віддалити переїзд до будинку-інтернату;

– формування в суспільстві поважного ставлення до людей, що старіють, як до рівноправних членів суспільства;

– використання досвіду й знань літніх людей для надання допомоги соціальним органам, школам, адміністративним структурам шляхом консультації;

– сприяння поліпшенню зв'язків між поколіннями, зближенню літніх людей і молоді, передачу життєвого досвіду, знань, навичок молодим.

Таким чином, технологія соціальної роботи з літніми людьми організація їх соціального обслуговування повинна бути націлена на забезпечення безпечної старості через зниження впливу чинників соціального ризику й максимально можливий ступінь реалізації соціальних гарантій у сполученні з наданням широкого спектра послуг у галузі профілактики й розвитку, щоб люди літнього віку могли якомога довше зберігати соціальний тонус і звичний спосіб життя, залишаючись активними й корисними членами суспільства.

Завдання соціальних працівників і близьких людей зводиться при цьому до усвідомлення й розуміння геронтопсихології, до надання матеріальної, моральної підтримки й поваги похилій людині в міру можливості.