Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова робота..rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
599.61 Кб
Скачать

1.2.Вікові та соціальні особливості людей похилого віку

Проблеми соціальної роботи зі старими людьми в даний час знаходяться в центрі уваги багатьох соціальних інститутів, соціальних і дослідницьких програм, спрямованих на забезпечення прийнятного рівня життя літніх людей.

Соціальна робота з людьми похилого віку пригортає у наш час все більше та більше уваги. Тому проблеми соціальної роботи з людьми похилого віку знаходять з кожним днем все більше своє відображення у центрі уваги багатьох дослідницьких програм, які мають за мету спостереження за станом рівня життя людей похилого віку, а також його безперервне покращення.

При роботі соціальних працівників з людьми похилого віку необхідно брати за увагу наступні особливості літніх людей:

1)вікові особливості, котрі в свою чергу можна умовно поділити на фізіологічні, психічні та психологічні;

2)соціальні особливості.

Нижче охарактеризуємо кожний вид особливостей та дамо більш детальну характеристику.

  1. Фізіологічні особливості людей похилого віку

З роками за рахунок зменшення пото- та сало виділення, шкіра літніх людей стає тонкою, втрачає свою еластичність, стає зморшкуватою та складчастою. Із-за цього шкіра має властивість свого пошкодження, погано гоїться, розривається та тріскається.

Волосся з роками також зазнає впливу: відбуваються зміни у волосяних фолікулах, волосся починає втрачати свою пігментацію, стає ламким та рідшає.

Кісткова тканина зазнає також значного впливу: суглоби та між хребцеві диски «зношуються», внаслідок чого виникнення зміни постави, викривлення хребта та різного роду болів при пересуванні стає звичною справою. Це, в свою чергу, призводить до зменшення фізичної активності похилих людей.

М’язова тканина зазнає також змін не в найкращу сторону: кількість м’язових волокон зменшується, що несе за собою зниження активності та працездатності. Починає швидко виникати втома, не вистачає сил доробляти почату справу до кінця без значної перерви на відпочинок. Порушується хода.

Тканина легенів зазнає змін: втрачається її еластичність, порушується процес збагачення киснем організму, що в свою чергу може призводити до виникнення задишки, з’являється ризик виникнення пневмоній.

Порушується працездатність серцевого м’яза, – погіршується робота серця, при навантаженнях серце погано перекачує кров по організму, організм не отримує достатньої кількості кисню, підвищується швидкість настання втоми.

2. Психічні особливості одиноких літніх людей

Стареча пам’ять – дуже цікава річ. Знижується здатність запам’ятовування, стає характерним порушення пам’яті на події, що не так давно відбулись. Проте це не єдина зміна у порівнянні з попереднім періодом життя. За настанням старості, при зміні похилою людиною її власного соціального статусу, серйозно змінює моральне становище людини, негативно відбивається на психічному стані, понижується здатність до опору проти захворювань.

Необхідно відмітити і те, що з настанням старості часто-густо змінюються ціннісні орієнтири, моральні принципи, такі як добро, зло та ін. Відбуваються зміни у розпорядку дня, колі спілкування, самооцінка і переосмислення своєї ролі у суспільстві, часто не в найкращу сторону: старі люди виділяють значно менше уваги своїй зовнішності. Проте, збільшується увага і піклування про свій фізичний стан та стан внутрішнього світу людини.

Для більшості пенсіонерів відчувається зміна у швидкоплинності часу: вона стає дедалі більшою, проте подій у житті стає все менше та менше. Здійснюється розшарування «соціуму похилих людей» на тих, хто приділяє більше уваги майбутньому, та інших, що приділяють більше уваги минулому. Відповідно до цього, перші мають більш оптимістичні погляди та більше впевнені у своєму позитивному майбутньому.

3. Психологічні особливості одиноких літніх людей

До психологічних змін у житті літніх людей варто відноситись дуже серйозно та з підвищеною увагою. Старі люди починають відчувати себе начебто непотрібними соціуму, змінюється матеріальна складова життя, окрім цього велику роль мають труднощі психологічної природи. Захворювання, зменшення кола спілкування, зменшення об’єму зайнятості – основні причини того фактору, що стан народжуваності нерідко падає, а тривалість життя збільшується, значну частку людей в соціумі становлять люди похилого віку, виникає невідкладна необхідність допомоги літній людині. Збільшується почуття самотності, з часом втрачаються все більше та більше друзів, діти стають все далі від батьків, розвивається страх перед фактором закінчення життєвого шляху.

Похилий вік. Причин самотності стає дедалі більше. Більшість дослідників розділяє все більше факт того, що самотність безпосередньо пов’язана з осмисленням людиною її окремого існування від спільноти людей, сімейного кола. Але думка про те, що люди похилого віку, що живуть поодиноко, більше за всіх здатні відчувати самотність, хибна. Наприклад, можна бути самотньою особою і в соціумі, і в колі друзів, і в колі сім’ї, проте причиною самотності у пенсіонерів нерідко пов’язано із зменшенням кількості соціальних контактів з іншими близькими їм людьми.

Дослідження, проведені Перланом і його колегами, вивели значно більше фактів самотності серед старих самотніх людей, які проживали з родичами, ніж серед інших строків, які жили одні. Виявилося, що соціальні контакти з друзями чи сусідами спричинюють більше благополуччя, ніж контакти з родичами. Контакти з друзями і сусідами знижували їх почуття самотності та підвищували почуття власної придатності і відчуття, що тебе поважають та інші [16].

Підвищені тривожність, недовіра та підозрілість, страх бути введеним в оману – ось лише невелика кількість психологічних феноменів осіб літнього віку, які значно впливають на психічне здоров’я людини похилого віку.

4. Соціальні особливості

Старість для людей похилого віку – такий період, в якому край необхідні підтримка та допомога для забезпечення виживання. Люди похилого віку часто стають перед вибором – інколи необхідно обрати, що для людини найголовніше: почуття незалежності, гідності чи допомога, яка заважає вищеперерахованим факторам життя.

Є ще інша характеристика самотності. Стають жертвами цієї характеристики частіше чоловіки, ніж жінки. Це почуття самотності, що приходить з підвищенням інтелектуальної активності, та паралельно зменшенням фізичної активності. Жінки не тільки живуть довше, ніж чоловіки, але і в цілому менше піддаються впливу старіння. Жінці, яка вже в літах, простіше перейти до заведення домашнього господарства, ніж чоловіку. Чоловік у цей період починає усвідомлювати, що роль «добувача» засобів існування поступово все зменшується та зменшується, а жінка – навпроти, роль домогосподарки не втрачається. Тягар турбот, що лягає на плечі жінок похилого віку, посилюється в міру традиційної вікової диференціації між подружжям. Крім турбот про своє здоров'я багато літні жінки беруть на себе турботу і про здоров'я свого чоловіка, і навіть в ще більшому ступені в міру старіння. Жінка повертається «назад, до ролі матері», тепер вже по відношенню до чоловіка. Тепер, в її обов'язки входять стежити за тим, щоб він вчасно відвідував лікаря, стежити за його дієтою, лікуванням та коригувати його діяльність. Тому шлюб більш вигідний для старих чоловіків, ніж для жінок. І так, жінки менше схильні до самотності, так як у них в середньому більше соціальних ролей, ніж у чоловіків.

При поглибленому вивченні самотності, необхідно зауважити про важливі ролі систем соціальної реабілітації та соціальної допомоги людям похилого віку.

Соціальна реабілітація має на увазі під собою комплекс заходів які сприяють відновленню втрачених або зруйнованих відносин та зв’язків з суспільством, нормалізації соціальних і особистісних характеристик, властивостей або ж можливостей даного суб’єкта. Це усвідомлений, внутрішньо організований і цілеспрямований процес. Характерним демографічним явищем нашої епохи є старіння населення, коли чисельність літніх людей збільшується за рахунок багаторічного низького рівня відтворення населення. Різкий спад рівня народжуваності в 1990-ті роки ХХ ст., сприяв тому, що соціальна реабілітація стала більш ніж актуальна для літніх людей, так як їх чисельність збільшилася.

У зв’язку з економічним становищем, сім’ї не можуть утримувати своїх старих і немічних родичів і цю місію беруть на себе соціальні служби, органи охорони здоров’я та благодійні організації. Хоча існує думка, яку поділяють і літні люди, що вони є значним потенціалом суспільства. Таким чином, соціальна реабілітація людей похилого могла б скоротитися, якщо в якійсь мірі залучити до активного соціальне життя тих літніх людей, які в змозі працювати і самостійно заробляти собі на життя [6].