1.2.Соціально – психологічні проблеми колективу

Важливим аспектом у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є між-особистісні стосунки в ньому. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на ґрунті спілкування та взаємодії в процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовані зусилля. Мета діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визначають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосунки мають складну структуру. В цій структурі діють не лише об'єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва, стосунки між членами групи, що склалися), а й суб'єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).

Головним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спостереження. Воно дає змогу всебічно з'ясувати змістовний бік життя групи, її структуру, рівень розвитку, статус окремих членів. Вивчаючи колектив, варто використовувати різні форми анкетування, опитування, інтерв'ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, думки її членів, про різні аспекти життя певної спільності.

Ефективним інструментом оперативного вивчення міжособистісних стосунків є запропонований американським психологом і мікросоціологом Дж. Морено метод соціометрії.

Процедура соціометричного дослідження — кожному членові групи пропонують відповісти на запитання "З ким би ти хотів?.." Воно може стосуватися будь-якої царини людських взаємовідносин. Критерії вибору можуть бути сильними та зорієнтованими на суттєві психологічні якості особистості — її моральні принципи, сила характеру, вольові й інтелектуальні якості, наприклад: "З ким би ти пішов у розвідку?", "До кого б ти звернувся за допомогою при розв'язанні конфліктної ситуації?" тощо. Критерії можуть бути слабкими, коли стосуються вибору партнера для розваг, відпочинку або ж для питання " 3 ким би ти хотів проводити своє дозвілля?", "З ким би ти хотів сидіти за однією партою?". Надають змогу виявити міру бажання партнера, що обирається, через послідовний потрійний вибір за принципом: "дуже бажаний", "бажаний", "менш бажаний". Результати одержаних виборів занотовують у соціометричну матрицю й аналізують шляхом підрахунку кількості виборів, зроблених щодо кожного члена групи.

У структурі сформованих груп чітко виявляються ієрархії стосунків її членів, які визначаються різними соціально-психологічними чинниками. Найпопулярніші з них входять до підгруп лідерів.

Лідер — це особистість, яка користується визнанням й авторитетом у групі, за якою група визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях, бути організатором діяльності групи й регулювати взаємини в ній.

Одним з вихідних моментів забезпечення психологічної сумісності є урахування особливостей темпераменту членів групи.

Темперамент – це система емоційних і динамічних (тих, що характеризують швидкість психологічних реакцій) властивостей особистості.

У сучасній психології широко поширена базова типологія темпераментів, що включає чотири їхні типи: сангвінік, меланхолік, холерик, флегматик.

Холерики являють собою нестабільних, а сангвініки – стабільних екстравертів; меланхоліки – нестабільних, а флегматики – стабільних інтровертів.

Екстраверсія означає психологічну орієнтацію людини на зовнішнє середовище, спілкування з іншими людьми, відкритість і активність. Екстраверти, як правило, є гарними організаторами і лідерами у колективі. У системі управління для них оптимальними є ролі керівників нижчого і середнього рівнів, у яких значна частина часу йде на спілкування з підлеглими.

Інтроверсія – прямо протилежний тип, що передбачає спрямованість уваги особистості на власний внутрішній світ і інтереси, підвищену рефлексивність, зосередженість на внутрішніх переживаннях і зовнішній пасивності, замкнутість. Інтроверти є акуратними, педантичними, обачливими; вони мають більш високий рівень інтелекту та за умови стабільного типу поведінки являють собою ідеальних менеджерів вищого рангу, головна сила яких полягає в умінні аналізувати і стратегічно мислити. При нестабільній поведінці можливості інтровертів, які інтелектуально перевищують своє оточення, не можуть адекватно реалізуватися у службовій кар'єрі, тому вони найчастіше перебувають у підприємстві у ролі рядових виконавців.[16]

Розділ ІІ. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В КОЛЕКТИВІ