МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія "Соціальна робота"

КУРСОВА РОБОТА

Методики та технології соціальної роботи

"Вплив колективу на формування особистості"

Студентки 3 курсу, групи 531

спеціальності "Соціальна робота"

денної форми навчання

Загородньої Тетяни Сергіївни

Керівник:

Викладач Санжаровець В. М.

ВАСИЛЬКІВ – 2014

Зміст

Вступ...............................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ОСОБИСТІСТЬ І КОЛЕКТИВ .…………………..…………..6

1.1.Сутність поняття колективу……………………………………….......7

1.2. Соціально – психологічні проблеми колективу… …………..…….11

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В КОЛЕКТИВІ……......14

2.1. Включення особистості в колектив……………………………....…14

2.2.Позитивний і негативний вплив колективу на особистість…….….19

Розділ ІІІ. ДОСЛІЖДЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН……24

3.1.Самопочуття особистості у групі………………………………..…...24

3.2.Виховний вплив колективу……………………………………..........26

Розділ ІV. ОСОБЛИВОСТІ КОЛЕКТИВУ…………………………..….29

4.1.Розвиток творчої індивідуальності у колективі………………..…...29

4.2. Згуртованість колективу………………………………………..…....31

Висновок…………………………………………………………………..34

Список використаної літератури

Додаток 1

Вступ

Актуальність досліджуваної теми пояснюється тим, що колектив – є основною ланкою суспільства, потім його роль була знівельована і на перше місце було поставлено індивідуальність дитини. Однак, виходячи з усіх сучасних досліджень і досліджень видатних педагогів минулого, колектив (особливо дитячий) відіграє важливу роль саме у формуванні індивідуальності. Тому, сміло можна говорити, що дитячий колектив – це один з найважливіших факторів виховання підростаючого покоління. Тому, власне, дане питання потрібно вивчати і на практиці застосовувати результати подібних досліджень.

На цьому в педагогіці обгрунтовується принцип виховання в колективі і через колектив, згідно з яким колектив учнів є засобом виховання особистості. Творцями і розробниками педагогічної теорії колективу були А. Макаренко, Н. Крупська, пізніше В.А. Сухомлинський та ін.

Людина не може існувати ізольовано від суспільства. Вона постійно знаходиться у русі, здобуває нові знання і обмінюється інформацією з оточуючими. Протягом життя, існування людини постійно змінюється, у неї формуються нові погляди та інтереси. Ще з самого дитинства, з народження людину оточує сім’я, яка виховує в неї почуття поваги та любові і поступово відкриває шлях у дорослий світ.

А.С. Макаренко, вважав, що колектив у духовному житті, у вихованні школярів відіграє значну й своєрідну роль. «Життя і праця в колективі є школою становлення буквально всіх рис особистості. Від того, які ідеї лежать в основі трудових, морально-етичних взаємин між членами колективу як людської спілки, залежить становлення понять і уявлень особистості про добро і зло, про обов'язок і справедливість, честь і гідність. [ 15, с. 150].

Формування особистості відбувається безпосередньо за участі колективу. Він безсумнівно впливає на її становлення та відіграє важливу роль.

Від того, в якому оточенні перебувала людина, які поради та настанови вона отримувала, залежатиме і її життя. Буде зрозуміло, чи зможе вона досягти чогось у житті і стати тим, ким прагне бути. Тож, як бачимо, проблема колективу доволі актуальна і потребує обговорення.

У житті зрілої людини колектив також відіграє суттєву роль. Роки студентства формують в неї почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно. Формування особистості відбувається безпосередньо за участі колективу. Він безсумнівно впливає на її становлення та відіграє важливу роль.

Від того, в якому оточенні перебувала людина, які поради та настанови вона отримувала, залежатиме і її життя. Буде зрозуміло, чи зможе вона досягти чогось у житті і стати тим, ким прагне бути.

Повноцінне існування людини поза людським колективом, поза певною групою, спільнотою людей неможливе. За будь-яких умов народження, розвиток, становлення, соціалізація людини відбувається тільки в умовах функціонування середовища собі подібних істот. Отже, і виховання особистості в колективі є об'єктивною історичною закономірністю. Стадність у здоровому біологічному розумінні властива абсолютній більшості живих істот. їх групи, об'єднання нерідко відзначаються високою організацією, раціональністю, доцільністю. Навіть сучасну цивілізовану, високорозвинену людину дивує і захоплює раціональність організації життєдіяльності бджіл. Не менш загадковою е діяльність колоній мурашок, пінгвінів. За певними законами колективізму живе багато тварин: вовки, слони, олені, мавпи, бобри, пацюки.

Люди з давніх-давен жили групами, об'єднаннями, племенами, кланами та ін. Це давало змогу створювати оптимальні умови для виживання, збереження і продовження роду, розвитку дітей — фізичного, психічного і соціального, добування їжі, будівництва житла, здійснювання обрядів, ритуалів, захисту від стихій, оборони від ворогів.

З упевненістю можна стверджувати, що величезні досягнення людства в освоєнні природних багатств, у розвитку науки й техніки — результат колективної діяльності. Колектив — це геніальний "формовитвір" соціальної діяльності людства, важлива передумова розвитку як окремої особистості, так і соціуму. Відмежовуючись від розуміння і трактування колективу в автократичному, тоталітарному сенсі (такий підхід неприйнятний для справді цивілізованого, культурного, демократичного суспільства), не можна відкидати реальну, позитивну, системотвірну роль колективу у вихованні, розвитку, формуванні людини. Саме колектив є важливим засобом, інструментом створення оптимальних психологічних і соціальних умов для всебічного гармонійного розвитку особистості, розкриття і розгортання її фізичних і психічних потенцій.

Ми маємо усвідомлювати, що ідея виховання особистості в колективі за своєю суттю є природною необхідністю, породженням соціальної діяльності людства. Вона міцно за корінена в менталітеті українського народу. Українська народна педагогіка зосередила тисячолітній досвід щодо місця і ролі колективу у вихованні людини. У колективі вона вбачає живильне джерело всебічного розвитку особистості і передусім соціальну силу, що забезпечує формування її моральних цінностей. У народних прислів'ях знаходимо думки, які підтверджують колективістську психологію українців: "Громада великий чоловік", "Де дружно, там і хлібно", "Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться", "Громада — це рада, що рішила — так і буде", "У товаристві лад — усяк тому рад" .

Погляньмо на українські обрядові дійства — хрещення дітей, весілля, храмові свята, свято Івана Купала, толока, свято врожаю — всі вони здійснюються колективно, є колективними за своєю психологічною сутністю.

Яскравим прикладом розвитку філософії колективізму є громадська діяльність людей за часів козацької доби в Україні.

Нині в Україні, яка прагне побудувати відкрите, громадянське, демократичне суспільство, принцип колективізму має бути вирішальним чинником

виховання вільної людини.

Мета:розглянути процес формування особистісних якостей в колективі, необхідність визначити і теоретично обґрунтувати особливості колективу та його вплив на життя людини.

Предмет: особистість у різних вікових періодах.

Завдання:

1.Вивчити соціально-психологічні основи взаємодії колективу і особистості;

2.Показати процес виховання особистості в колективі;

3.Описання позитивних і негативних ознак формування особистості в колективі.

Об’єкт дослідження: особистість яка взаємодіє в колективі.

РОЗДІЛ І. ОСОБИСТІСТЬ І КОЛЕКТИВ