
- •2. Природа мови та її суспільні функції.
- •3. Поняття «мовна система». Форми національної мови.
- •Система мови
- •4. Поняття «мовна норма».
- •5.Типи мовних норм
- •Запитання та завдання
- •Лекція 2. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування
- •1. Поняття про стиль мовлення. Стилістична диференціація української мови.
- •3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Типологія видів і жанрів одс
- •3.2 Науковий стиль у мові професійного комунікатора
- •Типологія жанрів наукового стилю
- •1. Лексичне значення слова
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Групи слів за співвідношенням значень
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Паронімія
- •5. Стилістична диференціація слова
- •6. Фразеологія
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Лекція №4. Основні правила використання та правопису самостійних частин мови план
- •Література
- •2. Назви установ, закладів, організацій:
- •4. Назви найвищих державних посад та міжнародних посад:
- •Іменник Лексико-семантичні категорії:
- •1) Істоти неістоти
- •2) Загальні власні
- •3) Конкретні абстрактні
- •Назви опредмечених дій
- •Відміни іменників
- •Вибір граматичної форми іменника
- •2. Особливості вживання віддієслівних іменників
- •3. Найуживаніші граматичні форми прикметника
- •4. Вибір граматичної форми числівника
- •5. Використання граматичних форм займенника
- •Запитання і завдання
- •Лекція 5. Синтаксичні засоби ділового мовлення План
- •1. Словосполучення, сполучення слів
- •2. Поняття про речення
- •3. Просте речення
- •4. Поняття про складне речення
- •5. Складносурядне речення
- •6. Складнопідрядне речення
- •7. Безсполучникове складне речення
- •5.8. Складні синтаксичні конструкції
- •9. Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю мови
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Спілкування і комунікація
- •2. Функції спілкування
- •Види і форми спілкування.
- •4. Етапи спілкування
- •5. Поняття ділового спілкування
- •1. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •3. Основні види публічних виступів
- •4. Етапи підготовки публічного виступу
- •5. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •6. Візитна картка як невід’ємний атрибут ділового спілкування.
- •Глосарій
- •1. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •2. Функції та види бесід
- •3. Співбесіда з роботодавцем
- •9 Найбільш підступних запитань:
- •4. . Етикет телефонної розмови
- •Глосарій
1. Форми колективного обговорення професійних проблем
Основними формами колективного обговорення проблем є: перемовини, збори, нарада, дискусія, дебати та презентація. Перемовини – це обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди. Проводяться вони з різною кількістю учасників, на різних рівнях, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Виконують такі функції: інформативно-комунікаційну, досягнення домовленостей, регулювання, контролю та координації дій. Класифікація перемовин:
- за кількістю учасників: двосторонні та багатосторонні;
- за повторюваністю: разові, постійні;
- залежно від цілей: спрямовані на встановлення відносин, на нормалізацію стосунків, на зміну характеру контактів, на одержання додаткових результатів:
- за змістом: політичні, економічні, особисті; - за характером: офіційні та неофіційні.
Мають три стадії: 1) підготовка до перемовин (аналіз ситуації); 2) проведення перемовин; 3) завершення перемовин.
Поширеною формою колективного обговорення ділових та професійних проблем є збори – зустріч, зібрання членів організації, що проводиться метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість. За складом учасників збори поділяються на відкриті – зібрання членів якогось колективу із запрошенням сторонніх осіб; закриті – без присутності сторонніх осіб та урочисті – зібрання з нагоди відзначення певних урочистостей чи історичних дат. Збори готуються заздалегідь і складаються з таких етапів: підготовка зборів; висвітлення проблеми та її обґрунтування: обговорення проблеми: ухвалення рішення.
Нарада – спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до рішення актуальних завдань. Оптимальна кількість учасників наради – 10-12 осіб. Класифікація ділових нарад:
1. За метою і завданням:
- навчальні;
- роз’яснювальні;
- проблемні;
- координаційні;
- диспетчерські (оперативні);
- інструктивні (інформаційні).
2. За способом проведення:
- диктаторські ( право голосу має тільки керівник);
- автократичні (запитання керівника – відповіді учасників);
- сегрегативні (керівник визначає тих, хто має виступити, кого він бажає вислухати);
- дискусійні (демократичний спосіб вирішення проблем, які винесені на нараду);
- довільні (обмін думками працівників, професійні обов’язки яких тісно взаємопов’язані.).
3. За ступенем підготовленості:
- заплановані (шотижневі, у точно визначений час, зі сталим складом учасників, з постійним порядком денним);
- позапланові (у разі виникнення непередбачуваних, надзвичайних ситуацій).
В організації ділової наради виділяють три етапи: підготовка, перебіг наради та підсумовування наради.
Дискусія – (від лат disscussio – дослідження, розгляд) діалогічний метод творчої діяльності групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але спірного питання і спрямований на певний позитивний результат. Дискусія – діалог не внутрішній, а зовнішній. Предметом дискусії не може бути другорядне, випадкове для конкретної аудиторії питання, воно повинне бути проблемним, важливим у даній ситуації та викликати неоднозначні думки та пропозиції. Справжні дискусія – не суперечка, не з’ясування стосунків, а об’єктивне й доброзичливе обговорення питання з обов’язковою повагою як до своєї прихильників, так і до опонентів. Тому за результатами дискусії не може бути переможців і переможених.
Виділяють три етапи організації дискусії: підготовчий, основний та заключний.
Готуючи й проводячи дискусію, слід пам’ятати про етичні та психологічні вимоги до неї: якщо учасники матимуть єдину мотивацію, прагнутимуть знайти відповіді на хвилююче питання, будуть достатньо поінформовані про предмет обговорення, не витрачатимуть час на обговорення «білих плям», створять атмосферу доброзичливості та поваги, тоді дискусія приречена на успіх, а її учасники розійдуться з почуттям задоволення від проведеної роботи. Форми дискусії:
«дерево рішень»
в стилі телевізійного ток-шоу;
«мозковий штурм».
Дебати – обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найголовніше у дебатах – передавання повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто завдання дебатів – переконати опонентів і слухачів у правильності поглядів. Промовці намагаються залучити на свій бік якомога більше людей, тому дебати мають характер змагання, за регламентом якого стежить ведучий. Називають три етапи проведення дебатів:
1) формулювання та обґрунтування власного бачення проблеми ;
2) обмін аргументами та запитаннями;
3) останнє слово опонентів.