3. Найуживаніші граматичні форми прикметника

Якісні, присвійні та відносні прикметники в різних стилях мовлення вживаються з неоднаковою частотою. У науковому стилі переважають відносні прикметники, які уточнюють, конкретизують поняття, терміни і входять до терміносполук: електричне поле, маркетинговий аудит, мінеральна сировина та ін. Особливістю наукового стилю є перехід якісних прикметників у відносні внаслідок термінологізації, що зумовлює втрату ними здатності до утворення ступенів порівняння: полин гіркий (бот.), зелений кредит (екон.), вовчак червоний (мед.) та ін.

Щодо вживання форм ступенів порівняння якісних прикметників, у науковому стилі, як і на загальномовному рівні, перевага надається простим формам вищого і найвищого ступенів, проте досить поширеними є аналітичні форми, зокрема утворені від іншомовних основ, що мають виразний відтінок книжності: найбільш пріритетний напрям, більш адаптований комплекс тощо.

Порушенням норми є поєднання обох форм вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: більш точніше (замість більш точно або точніше); найменш прийнятніший (треба найменш прийнятний або найприйнятніший).

Присвійні прикметники у ролі означальної частини в науковому мовленні поступаються у вживанні неузгодженим означенням, вираженим іменником: порівняйте Шевченкова спадщина – спадщина Шевченка; Енштейнові дослідження – дослідження Енштейша.

Поширеною морфологічною помилкою, що трапляється в наукових текстах, є неправильне узгодження означень у роді з означуваним іменником. Для запобігання таким помилкам варто враховувати такі правила:

-Якщо означення стосується іменника, що має при собі додаток, то воно узгоджується з головним словом сполучення. Наприклад: новий вагон-лабораторія.

-Якщо означення стосується сполучення власного імені і прикладки (наприклад, композитор Пахмутова), то воно узгоджується з найближчим іменником, наприклад: відомий композитор Пахмутова. Винятком із правила є сполучення, коли означення виражається дієприкметником: Запрошена на збори директор школи В.Н. Лугова повідомила...

-Якщо означення стосується сполучення іменника з числівниками «два», «три», «чотири», то воно звичайно ставиться у формі родового відмінка, коли стосується слів чоловічого роду, і у формі називного відмінка, коли стосується слів жіночого роду. Наприклад: дві нові лабораторії; три нових будинки. Означення, що стоїть перед сполученням «числівник + іменник» (а не між цими словами), звичайно вживається у формі називного відмінка: за ці два тижні; за останні три роки.

Але слова добрий, повний, цілий не завжди підпорядковуються цьому правилу. Наприклад: за повних два місяці; цілих три тижні.

4. Вибір граматичної форми числівника

Нераціональне використання кількісних числівників являє собою ще один вид морфологічних помилок. При вживанні кількісних числівників потрібно пам'ятати такі правила:

Усі кількісні числівники відмінюються. При цьому змінюються тільки друга частина в складних числівниках на позначення десятків і всі частини – в складних числівниках на позначення сотень та складених кількісних числівниках. Наприклад: до п'ятисот сімдесяти чоловік; з трьомастами шістдесятьма експонатами.

Невідмінювання або неповне відмінювання складних і складених числівників є помилкою. У текстах кількісні числівники записуються цифрами. Щоб уникнути помилки в усному називанні їх в офіційній обстановці, необхідно подавати їхні словесні відповідники у відповідних відмінкових формах.

Складені числівники ніколи не повинні включати збірні числівники. Наприклад, неправильними є форми: двадцять двоє осіб, сімдесят семеро тощо.

При позначенні конкретних предметів можливим є використання слів одиниця, пара, штука, екземпляр та ін. Обов’язковим є вживання таких слів при називанні кількості предметів, що вживаються тільки у множині. Наприклад: двадцять п’ять штук ножиць, вісімнадцять пар чобіт.

Числівник півтора у формі називного (знахідного) відмінка поєднується з іменником у формі родового відмінка в однині. Наприклад:

півтора вагона;

півтори машини.

 У поєднанні з дробовими числівниками іменник вживається у тому відмінку, якого вимагає останнє слово дробового числівника: п’ять і одна четверта грама (неправильно: грамів), більше п’ятдесяти і п’яти десятих процента (а не процентів).

 У наукових текстах кількісні числівники, як правило, записуються цифрами, крім випадків, коли простий кількісний числівник називає однозначне число без вказівки на одиниці виміру: таких виробів має бути не більше трьох. Так само записуються прості числівники на позначення часових меж: випробування триватимуть три - п’ять місяців.

 Порядкові числівники, що передаються арабськими цифрами, вводяться в текст із відмінковими закінченями: по 1-му класу; після 3-ї спроби. У разі перерахування кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки після останнього з них: 1, 2 і 3-го сортів.

Складні слова з першою числівниковою частиною можуть писатися комбіновано: 20-процентний, 4-міліметровий. Дозволяється другу основу скорочувати, якщо вона позначає одиницю виміру: 50-км, 4-мм.