
- •2. Природа мови та її суспільні функції.
- •3. Поняття «мовна система». Форми національної мови.
- •Система мови
- •4. Поняття «мовна норма».
- •5.Типи мовних норм
- •Запитання та завдання
- •Лекція 2. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування
- •1. Поняття про стиль мовлення. Стилістична диференціація української мови.
- •3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Типологія видів і жанрів одс
- •3.2 Науковий стиль у мові професійного комунікатора
- •Типологія жанрів наукового стилю
- •1. Лексичне значення слова
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Групи слів за співвідношенням значень
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Паронімія
- •5. Стилістична диференціація слова
- •6. Фразеологія
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Лекція №4. Основні правила використання та правопису самостійних частин мови план
- •Література
- •2. Назви установ, закладів, організацій:
- •4. Назви найвищих державних посад та міжнародних посад:
- •Іменник Лексико-семантичні категорії:
- •1) Істоти неістоти
- •2) Загальні власні
- •3) Конкретні абстрактні
- •Назви опредмечених дій
- •Відміни іменників
- •Вибір граматичної форми іменника
- •2. Особливості вживання віддієслівних іменників
- •3. Найуживаніші граматичні форми прикметника
- •4. Вибір граматичної форми числівника
- •5. Використання граматичних форм займенника
- •Запитання і завдання
- •Лекція 5. Синтаксичні засоби ділового мовлення План
- •1. Словосполучення, сполучення слів
- •2. Поняття про речення
- •3. Просте речення
- •4. Поняття про складне речення
- •5. Складносурядне речення
- •6. Складнопідрядне речення
- •7. Безсполучникове складне речення
- •5.8. Складні синтаксичні конструкції
- •9. Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю мови
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Спілкування і комунікація
- •2. Функції спілкування
- •Види і форми спілкування.
- •4. Етапи спілкування
- •5. Поняття ділового спілкування
- •1. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •3. Основні види публічних виступів
- •4. Етапи підготовки публічного виступу
- •5. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •6. Візитна картка як невід’ємний атрибут ділового спілкування.
- •Глосарій
- •1. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •2. Функції та види бесід
- •3. Співбесіда з роботодавцем
- •9 Найбільш підступних запитань:
- •4. . Етикет телефонної розмови
- •Глосарій
2. Назви установ, закладів, організацій:
Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського; Донецька драматичний театр імені Артема
3. Індивідуально-умовні назви установ, закладів, організацій: ТОВ «Промбуд», ПП «Вересень», видавництво «Академія», АТ «Торговельна компанія «Гірничі машини»
4. Назви найвищих державних посад та міжнародних посад:
Президент України, Прем’єр-Міністр України, Голова Верховної Ради України, Генеральний секретар Організації Об’єднаних націй,
5. Назви конференцій, конгресів, заходів:
Міжнародна конференція молодих учених «Провесінь-2012»; ІІІ Всеукраїнська конференція «Термінологія і сучасність», АЛЕ: взяв участь у трьох міжнародних конференціях та двох всеукраїнських.
6. Умовні назви сторін підписання договору:
Продавець і Покупець, Орендар і Орендодавець
3) конретні і абстрактні назви. Конкретні – назви людей і тварин, предметів, рослин (пізнаються органами чуття). Абстрактні – називають поняття, що не мають реального виявлення і означають:
а) стан (хвороба, спокій);
б) почуття (жаль, радість);
в) особистісні інтелектуальні та фізичні якості (інтелект, характер, здоров’я, зір, розум, допитливість);
г) опредмечені ознаки і властивості (цілеспрямованість, ввічливість, активність, щільність, продуктивність);
д) опредмечені дії (облік, аудит, оцінювання, обчислення, менеджмент).
Більшість абстрактних іменників належать до книжної лексики і становлять велику питому частку лексичного складу наукового і ділового стилів. В основному це назви опредмечених дій та властивостей на –ання, -яння, ення, єння, іння: зростання, зменшення, активність, здатність. З огляду на точність і однозначність обох стилів, важливим для них є диференційоване вживання іменників, що позначають процес і його результат: оцінювання – оцінка, купівля – покупка, пакування – паковання, упаковка, розрізання – розріз, згинання – згин тощо.
Категорія роду іменника. Іменникам властива категорія роду: чоловічий, жіночий, середній та спільний: фінансист, перевірка, число, староста.
Офіційними назвами осіб за посадою, професією, видом діяльності, статусом традиційно вважають форми чоловічого роду незалежно від статі особи: професор, маркетолог, директор, бухгалтер, викладач. Хоча останнім часом з’явилася тенденція використання відповідних форм жіночого роду, утворених за традиційними словотвірними моделями української мови: директорка, завідувачка, професорка (порівняйте: вчителька, селянка, студентка тощо). Тим не менше в діловому мовленні усталилося використання агентивно-професійних назв саме чоловічого роду. Залежні від них прикметники і займенники також мають чол. рід: наш науковий керівник, головний бухгалтер. Проте дієслова змінюють рід відповідно до статі особи: Наш науковий керівник Ольга Петрівна зробила зауваження. Старший науковий співробітник Зарицька виступила на симпозіумі.
Відмінкові форми іменника. Іменники за типом відмінювання поділяються на 4 відміни і змінюються за сімома відмінками. Розглянемо найбільш актуальні питання вживання окремих відмінкових форм.
Форми давального відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни можуть мати паралельні закінчення: ректору (ові), декану (ові), начальнику (ові). У разі нанизування однакових відмінкових форм рекомендується чергування закінчень: ювілярові Шевченку Олегові Леонідовичу.
Абстрактні та збірні іменники ІІ відміни мають однакові закінчення -у в Р. і Д. од., що може спричинити двозначність повідомлення. Для уникнення цього варто в Д.в. вживати ові, еві, які є однозначними виразниками форми давального відмінка: допомога (кому?) заводові (порівняйте: допомога (чия?)заводу (завод допомагає)).
У деяких іменниках ІІ відміни ч.р. в Р.в. одн. вживаються паралельні закінчення –а,я та –у,ю , що пов’язане з розрізненням значень слів: терміна / терміну, каменя/каменю, блока/блоку, акта/акту, апарата/апарату, елемента/елементу, листопада/листопаду та ін. Для вибору такого відмінкового закінчення в більшості слів керуємося такими найбільш загальними критеріями:
-а, -я мають слова із загальним значенням: 1) конкретності; 2) одиничності, обчислюваності; 3) чіткої просторової окресленості: куща, грама, комп’ютера, долара.
-у, -ю: 1) абстрактності; 2) збірності; 3) формально-просторової невизначеності: інтелекту,характеру, обліку, банку, піску.