Запитання і завдання для самоперевірки

1.     Що вивчає лексикологія?

2.     Що таке "слово"? Якими ознаками воно характеризується?

3.     Які слова називаються багатозначними та однозначними?

4.     Що таке пряме та переносне значення слова?

5.     Які слова називаються омонімами?

6.     Які слова називаються синонімами?

7.     Які слова називаються антонімами?

8.     Які слова називаються паронімами?

9.     Які слова складають лексику сучасної української літературної мови?

10. Які слова належать до загальновживаної лексики?  

11. Що таке термін?

12. Які ознаки власне української лексики?

13. У чому різниця між історизмами та архаїзмами?

14. Які слова називаються неологізмами?

15. Що таке фразеологізми?

16. Назвіть типи фразеологізмів.

Лекція №4. Основні правила використання та правопису самостійних частин мови план

1. Поняття про морфологію та морфологічні норми.

2. Поняття про іменник та вживання його граматичних форм.

3. Найуживаніші граматичні форми прикметника.

4. Числівник у професійному мовленні.

5. Граматичні форми займенника.

Література

Основна:

1. Вивчення української мови (за професійним спрямуванням): Навч. посібник для студ. усіх спец. / Кобзар І.М., Мацнєва Є.А., Мозгова Н.І. та ін. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – С. 49 – 59.

Додаткова:

1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навчальний посібник. – К., 1998.

2. Л.Мацько, Л.Кравець. Культура української фахової мови. – К.: Видавничий центр «Академія». – 2007.

3. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – 480 с.

4. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. К.: Алерта, 2011. – 696с.

1. Основою будь-якого функціонального різновиду мови є загальномовні, міжстильові засоби. Водночас кожен функціональний стиль характеризується добором специфічних, стилістично зумовлених засобів на всіх рівнях мови. Це стосується, зокрема, і відбору морфологічних форм для потреб офіційно-ділового та наукового спілкування. Нормативність такого добору визначається морфологічними нормами.

Морфологія – це розділ мовознавства, що вивчає частини мови та способи і форми їх словозміни. Морфологічні норми регулюють вибір варіантів форм частин мови в мовленнєвому контексті.

Від вибору найдоцільнішої форми слова, особливо, коли в мові існує кілька паралельних засобів висловлення, залежить дотримання таких основних вимог до ділового тексту, як точність, чіткість, висока стандартизованість та сувора регламентованість.

2. Іменник.

Лексико-семантичні категорії: 1) істоти і неістоти (дослідник, керівник, дилер, бухгалтер, обліковець // звіт, кошторис, статут, рахунок). Вони мають певні відмінності в граматичному оформленні.

а) в Р.в. одн. чол.р. тільки закінчення а,я – для назв істот; і закінчення а,я та у,ю – для назв неістот (аудитора, декана, референта, але процесу, дебету і разом з тим акта, предмета).

б) у З.в. од. чол.р. назви істот тотожні формою з родовим відмінком: контролювати директора, заохотити інженера; назви неістот мають тотожні форми в З.в. і Н.в.: затвердити звіт, підписати акт. Вживання паралельних форм на зразок: відремонтувати комбайна (а не комбайн), загострити олівця – зустрічається в розмовному стилі і не властиве офіційному мовленню.

в) у підрядних реченнях з відносними займенниками назви істот співвідносять із займенником хто, а назви неістот – із займенником що: Ті, хто не відвідав заняття, повинні надати виправдувальні документи. Ті, що не були зареєстровані в обумовлений термін, до розгляду не приймаються (про документи). Займенник який, які стосується обох категорій;

2) власні і загальні назви. Загальні назви служать для позначення ряду однорідних предметів і понять, власні є індивідуальними найменуваннями певного предмета з ряду однорідних: філософ // Сковорода, банк // «Аваль», річка // Кальміус, місто // Донецьк. Загальні назви пишуться з малої літери, власні – з великої.

Запам’ятайте!

1. Назви вищих державних установ:

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України