- •2. Природа мови та її суспільні функції.
- •3. Поняття «мовна система». Форми національної мови.
- •Система мови
- •4. Поняття «мовна норма».
- •5.Типи мовних норм
- •Запитання та завдання
- •Лекція 2. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування
- •1. Поняття про стиль мовлення. Стилістична диференціація української мови.
- •3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Типологія видів і жанрів одс
- •3.2 Науковий стиль у мові професійного комунікатора
- •Типологія жанрів наукового стилю
- •1. Лексичне значення слова
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Групи слів за співвідношенням значень
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Паронімія
- •5. Стилістична диференціація слова
- •6. Фразеологія
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Лекція №4. Основні правила використання та правопису самостійних частин мови план
- •Література
- •2. Назви установ, закладів, організацій:
- •4. Назви найвищих державних посад та міжнародних посад:
- •Іменник Лексико-семантичні категорії:
- •1) Істоти неістоти
- •2) Загальні власні
- •3) Конкретні абстрактні
- •Назви опредмечених дій
- •Відміни іменників
- •Вибір граматичної форми іменника
- •2. Особливості вживання віддієслівних іменників
- •3. Найуживаніші граматичні форми прикметника
- •4. Вибір граматичної форми числівника
- •5. Використання граматичних форм займенника
- •Запитання і завдання
- •Лекція 5. Синтаксичні засоби ділового мовлення План
- •1. Словосполучення, сполучення слів
- •2. Поняття про речення
- •3. Просте речення
- •4. Поняття про складне речення
- •5. Складносурядне речення
- •6. Складнопідрядне речення
- •7. Безсполучникове складне речення
- •5.8. Складні синтаксичні конструкції
- •9. Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю мови
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Спілкування і комунікація
- •2. Функції спілкування
- •Види і форми спілкування.
- •4. Етапи спілкування
- •5. Поняття ділового спілкування
- •1. Форми колективного обговорення професійних проблем
- •2. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання
- •3. Основні види публічних виступів
- •4. Етапи підготовки публічного виступу
- •5. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань
- •6. Візитна картка як невід’ємний атрибут ділового спілкування.
- •Глосарій
- •1. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •2. Функції та види бесід
- •3. Співбесіда з роботодавцем
- •9 Найбільш підступних запитань:
- •4. . Етикет телефонної розмови
- •Глосарій
6. Фразеологія
У сучасній українській літературній мові є стійкі словосполучення, які називаються фразеологізмами.
Наприклад: бувати в бувальцях - мати досвід; за тридев'ять земель - далеко.
Фразеологізм найчастіше буває переосмисленням вільного поєднання слів.
Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко поєднуються з іншими словами (вдарити по ногах, по голові). Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від кількості слів, які входять до його складу, виражає одне поняття і вживається в мові як одиниця мови (собаку з'їв - досвідчений, содом і гоморра - безпорядок).
У реченні фразеологізм виступає як один член речення.
Фразеологізми широко використовуються у мовленні, надаючи емоційності, вони можуть передавати відтінки жарту, іронії, насмішки, дорікання.
За злитістю компонентів, що входять до стійких словосполучень, фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності й фразеологічні сполучення.
До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, загальне значення яких не випливає із значень тих слів, які входять до словосполучення: за ніс водити - обманювати, зарубити на носі - запам'ятати.
До фразеологічних єдностей належать такі фразеологізми, переносне значення яких певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять: крапля в морі - небагато, замітати сліди - приховувати.
До фразеологічних сполучень належать такі стійкі звороти, які характеризуються деякою самостійністю компонентів. Центральне слово в них є стійким і не може бути замінене іншим, а залежні слова можуть мати взаємну заміну: порушити питання (справу); здобути перемогу (отримати, одержати).
В офіційно-діловому стилі мови фразеологізми позбавлені образності, емоційне забарвлення відсутнє, смислова насиченість незначна. Насамперед виділяється група фразеологізмів, що широко вживаються у повсякденному спілкуванні - у документах, на зборах, засіданнях, а також ще кілька груп, закріплених за певними галузями людської діяльності (торговельна, економічна, юридична та ін.)
Частина сполучень стандартизується, вони починають вживатися як готові формули в документах. Наводимо типові зразки офіційно-ділової фразеології: згідно з наказом, згідно з оригіналом, порядок денний, вжити заходів, оголосити догану, прийняти рішення, внести пропозицію, висловити довір'я, залишити за собою право, порушити питання, надати слово, взяти до уваги, накласти резолюцію, закликати до порядку, залишити питання відкритим.
фразеологія української мови дуже багата. Джерела розвитку українських фразеологізмів різноманітні:
народні прислів'я та приказки (під лежачий камінь вода не тече);
висловлювання виробничо-професійного походження (сім разів приміряй, а раз одріж);
крилаті вирази українських письменників (вогонь в одежі слова - І. Франко);
крилаті вирази російських та зарубіжних письменників (А судді хто? - О. Грибоєдов. Бути чи не бути? - В. Шекспір);
біблійні та євангельські вислови (вавилонське стовпотворіння);
античні вислови (розрубати гордіїв вузол).