1.2. Кредитні відносини і їх організація одна з найважливіших складових структури суспільства

Фінансово-кредитний механізм - це сукупність форм та методів використання державою фінансів та кредиту для реалізації завдань соціально-економічної політики. Регулюючим елементом товарно-кредитних відносин є Національний банк України, покликаний регулювати грошові потоки шляхом впливу на попит тп пропозицію. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, прте успіх може бути досягнутий тільки при координації зусиль кожного з них.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності, незалежно від галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних ) за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма зверення - лист. В документах зазаначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення, форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, та він надає в банк установчі документи з зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками. Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюється банком і визначається в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших фактрорів.

Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання і таке інше, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановлденим законгодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм, та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обгрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.

Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. У разі застосування страхування кредитного ризику банк має впевнитись у надійності страховика. Сума страхових зобов'язань, які страховик може прийняти на себе, залежить від правового Статусу товариства, у формі якого створена страхова організація.

Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк - гарант (поручитель, страхова організація) - позичальник.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором, а такожу готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції та в інших, передбачених чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України, випадках.

Кредити в іноземній валюті надаються комерційним банкам за умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню на міжбанківському валютному ринку України або в іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів. [1, с.119]

Сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків: в якості першого рівня виступає центральний банк (НБУ) з відповідною мережею своїх установ. Другий рівень - це комерційні банки. До небанківських кредитно-фінансових установ належать: лізингові, факторингові, інвестиційні, страхові, фінансові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємодопомоги.

Така модель банківської системи у західних країнах створювалася протягом кількох століть, що дало змогу накопити багатий досвід кредитних відносин.