Розділ I. Теоретичні основи функціонування та економічна сутність кредитних відносин в україні
1.1.Теоретичні основи банківського кредитування
З точки зору функцій грошей в системі товарно-грошових відносин розрізняють дві підсистеми - фінанси та кредит. Гроші в своєму історичному процесі розвитку виконують такі функції як міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження. Гроші у функції міри вартості використовуються у всіх сферах економічного життя, таких як внутрішньо-виробничого планування, фінансування, кредитування, аналіз господарської діяльності. При виконанні грішми функції засобу платежу та засобу обігу, вони набувають реального змісту і є еквівалентом товарно-матеріальних цінностей. Відмінність товарно-кредитних відносин від товарно-грошових полягає у тому, що в першому випадку гроші використовуються у функціях засобу платежу і обігу і не залежать від руху товарів.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. [8, с.847]
Інструментами монетарної політики НБУ є:
купівля та продаж цінних паперів на відкритому ринку;
відсоткова політика НБУ щодо надання кредитів комерційним банкам;
норми обов'язкового інвестування і ін.
НБУ також виконує такі функції як: емісія грошей, банк банків, фінансове обслуговування держави, функція нагляду і контролю за дотриманням комерційними банками законодавства.
Кредит являє собою економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникли у зв'язку з рухом грошей від кредитора до позичальника на умовах зворотності, платності, цільового використання і
забезпеченості. Гроші у цьому випадку виступають як специфічний товар. Кредит виконує велику кількість функцій.(Таблиця 1.1)
Таблиця 1.1
ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ |
Перерозподільна |
Контрольна |
Стимулююча |
Капіталізація вільних грошових доходів |
Грошові ресурси через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Рушійний мотив такого перерозподілу –отримання додаткового доходу кожним із суб’єктів кредитних відносин :кредитор отримує його у вигляді процента ,а позичальник- у вигляді прибутку на запозичені кошти. |
Виявляється не тільки в необхідності контролю кредитора за позичальником,а й у контолі позичальника за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно погасити отриманий кредит. |
Оскільки позичальник має повернути позичену вартість у певний строк з оплатою процента це стимулює його вкористати її так, щоб у необхідний час грошівивільнялись з обігу і пренисли дохід, достатній для погашення кредиту,сплати процентів та отримання прибтку. |
Полягає у трансформації завдяки кредиту грошових заощаджень юридичних та фізичних осібу вартість, що дає дохід,тобто у позичковий капітал. |
Основним провідником кредитних відносин є банки. Вони діють одночасно в ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних коштів визначають пасивні операції банків, а продаж та інвестування - активні операції.
Активні і пасивні операції здійснюються банком у відповідності з визначеними принципами з застосуванням тих чи інших засобів, методів, форм та іншого інструментарію. [7, с.249]
Головним видом активних операцій комерційного банку є кредитування. Воно здійснюється у відповідності з такими принципами: строковість, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту. Кредитні відносини між банками і клаєнтами базуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі. Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженням протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік з поквартальною розбивкою.
Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:
- матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи тощо);
- фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо);
- матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм тощо).
Забороняється надання кредитів на:
- покриття збитків господарської діяльності позичальника;
- формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.