3. Біографічний метод у літературознавстві

Біографічний метод виходив із того, що творчість письменника, його характер вивчаються його біографією, фактами його особистого життя, своєрідністю особистості митця. Основоположник – франц літературознавець Сент-Бев, автор кількатомних *Літературних портретів* (ученого цікавила творча індивідуальність письменника, його життя, звички, *моральна фізіологія*, навіть домашня обстановка, дрібниці повсякденного побуту). Для Тена художній твір є наслідком впливу раси, середовища і моменту, натомість по іншому трактує літературознавчий аналіз Бев - відкидає вплив цих чинників. Письменник –людина одинокості і усамітнення, письменник працює окремо, на думку Бева.Завданням літературознавства на його думку-є написання добрих біографій і його біографії були дуже популярними. Історію л-ри він розглядав як цікаве читання, яке було потрібне для написання біографій, але не просто сухі біографії, це намагання ввійти в автора, оселитися в ньому. При аналізі твору треба вивчати всі звички автора. Франко сприймав метод Бева, але виступав проти надмірного ускладнення теорій учених 19 ст.(*…ми тільки те і робимо, що пояснюємо одні одних…*). Бев досліджуючи питання морально-психол статусу письменника писав: *…літературні творіння невіддільні для мене від усього останнього в людині, я можу насолоджуватися твором, але важко судити про нього поза моїми знаннями про людину..*. Біограф метод мав поширення у Європейських школах. Посилення уваги до цього методу пов’язано із демократизацією суспільства і освітньою реформою, що має історичне підґрунтя.Елементи цього методу були присутні при аналізі лірики, де авторське *я* ставало тотожним самому автору. Біогр. Метод можна вважати поширеним в працях О. Огоновського *Історія л-ри руської*.Це біобібліографічна робота, бо автор звернувся до живих письменників і попросив їх надіслати йому біографії та бібліографії творів, і це все Огон помістив у своїй *Історії л-ри руської*. Одним із яскравих представників був Брантес, якій зумів зацікавити читачів біографіями письменників. Цей метод по різному використовувався вченими. Представники формального методу, напр. Пруст, вважав, що цей метод іде в розрізі з тим, чого вчить нас глибше пізнання самих себе.*…Книга породження іншого *я*, аніж те, що виявляється в наших повсякденних звичках*-його слова. Він вв, що ознайомлення з автором, його способом життя, заважає дослідникові.У 20х роках 20ст. цей метод став предметом полеміки між вченими Скафтимовим та Євлаховим. За Євлаховим ні біографія, ні батьківщина художника не мають стосунку до його творчості. Скафтимов погоджувався з тим, що митець і людина в одній особі не одне і теж, не можна судити про твір тільки по тому, якою людиною є автор, бо у худ. творі є потреба аналізувати переживання не лише мистецькі, а й реально людські. Рос. Формаліст Томашевський у праці *Людина і біографія* виділяє 2 типи письменників:1) письм з біографією;( характерні для Романтизму, письменники всім своїм життям навмисне чи мимоволі створюють певний міф, в якому йдеться про розуміння твору і творчості) 2) письм без біогр.(письм періоду з 19 ст, їх більше. Томаш каже, що їх твори замкнені самі в собі. У цих письм є своя життєва біографія, у яку входить їх письменницька діяльність, але це біографія окремої людини, яка може бути цікавою для історика культури, а не для історика літератури. У 20 ст. цей метод став тим методом, якого використовує сучасна наука, але він не єдиний, що використовує сучасне літературознавство.

4. Види рим і принципи їх аналізу. Способи римування.

Римою називаємо співзвучність закінчень двох або кількох слів у віршових рядках, яка полягає у тому, що їхні наголошені голосні однакові або відповідні (а-я, у-ю, і т.д), а всі наступні звуки до кінця слова звучать приблизно однаково. Напр. нОри-гОри, лАска-кАзка. Рими можуть міститися в сусідніх рядках або на відстані кількох рядків одна від одної. Існує багато видів рим, і їх зазвичай класифікують за такими ознаками: за складовою,звуковою, граматичною будовою й місцем їх у вірші.(за Безпечним). 1. За складовою будовою: чоловічі (односкладові): в якій наголос стоїть на ост. складі, рима має сильне звучання: Козак на північ прудко мчить,Козак не хоче відпочить (Бажан). Жіночі (двоскладові): наголос стоїть на передостанньому складі (надає закінченню рядків м’якого звучання).: бýду — забýде. Дактилічні (три склад.): в якій наголос падає на третій від кінця склад (вíченьки — нíченьки). Дактилічна рима надає віршеві ще повільнішого характеру, ще в більшій мірі відчувається співучість вірша. Гіпердактилічною (чотирискл.) називається така рима, в якій наголос падає на четвертий або п’ятий від кінця склад (кíшечкою — усмíшечкою). До цієї рими вдаються тільки тоді, коли треба надати віршеві особливої повільності. 2. За звуковим значенням: точна називається така рима, коли збігаються усі звуки після останнього наголошеного звука в римованих словах: несíть — ідíть, зéрня — тéрня, прирÙдний — нарÙдний. Точна рима, що її творять п’ять, шість і більше фонем (сýджений — огýджений, стрáчених — небáчених), неточна в якій римовані звуки фонетично не збігаються, а тільки подібні приголосні або голосні після наголошеного звука: хвИлі-долИні, прилітАють-складАю. Коли ж співзвучними є тільки склади, на які падає наголос, або тільки голосні в цих складах, то така неточна рима називається асонансом: красИва-всерЕдину. І навпаки, коли співзвучними є тільки приголосні звуки при розбіжності наголошених складів, то така рима називається консонансом: рУнами-ворОнами. Багата в якій збігаються опорні звуки(переважно приголосні), розміщені ліворуч від наголошеного голосного: вікнО-винО. Бідна- чоловіча р, з відкритим складом, у якій збігаються лише кінцеві голосні: крупА-совА. Проста- складається з двох слів(грОші-хорОші), складена виникає із взаємодії двох-трьох слів: сон це-сонце. 3.Щодо граматичної будови – розрізняють рими однакової і різної будови. Римування слів одної част. мови- одногрупна рима, різних-різногрупна. СПОСОБИ РИМУВАННЯ. Залежно від того, які рядки вірша римуються одні з одними, розрізняють 3 основні способи римув.: 1. Суміжне або парне-чергові рядки вірша, що йдуть один за одним, римуються.(аа, вв, гг…). 2. Перехресне – коли рядки перехрещуються римами; перший римується з третім, а другий з четвертим (абаб). 3.Кільцеве або оповите- римується перший з четвертим, другий з третім (абба).Приклад на всі 3 типи рим (Енеїда: Еней був паробок моторний…). 4. Є ще внутрішнє римування, коли кінець рядка римується з якимось словом з середини віршового рядка.