- •1. Поняття про працю
- •2. Тейлор та його внесок в розвиток вчення про працю.
- •7. Види праці.
- •8. Функції праці.
- •9. Трудовий процес та його складові.
- •10. Змістовність праці.
- •11. Форми праці
- •12. Сутність ств.
- •13. Види ств.
- •1. За змістом діяльності:
- •15. Поняття і сутність соціальної політики
- •17. Роль і функції профспілок
- •18. Основні напрями соціальної політики.
- •19. Система соціального захисту і соціальної забезпеченості.
- •20. Визначення та види соціального страхування; його основні критерії.
- •21. Суб’єкти страхування
- •22. Класифікація страхових випадків:
- •23. Пенсійна система, мета її функціонування.
- •24. Види та випадки надання державної соціальної допомоги.
- •25. Соціальне партнерство, його сутність у ринкових умовах.
- •27. Населення та його характеристика.
- •28. Сутність демографії.
- •29. Поділ населення.
- •30. Трудові ресурси.
- •31. Поділ населення за традиційною методикою:
- •32. Поняття працездатності та її види.
- •34. Поділ населення за методикою моп:
- •35. Статус безробітного.
- •36. Рівень економічної активності населення.
- •37. Відтворення населення та його види.
- •38. Відтворення населення та його типи.
- •39. Відтворення населення та його режими.
- •40. Відтворення ресурсів для праці та його види.
- •41. Відтворення ресурсів та його типи.
- •42. Відтворення ресурсів та його режими.
- •43. Трудова адаптація.
- •44. Робоча сила.
- •45. Трудовий потенціал суспільства та його складові.
- •46. Трудовий потенціал особистості та його складові.
- •47. Абсолютні показники руху кадрів.
- •48. Відносні показники руху кадрів.
- •49. Абсолютні показники природного руху.
- •50. Відносні показники природного руху.
- •51. Ринок праці.
- •52. Суб’єкти ринку праці.
- •54. Попит ринку праці.
- •55. Пропозиція ринку праці.
- •56. Кон’юктура ринку праці та її види.
- •57. Сегментація ринку праці
- •58. Статуси зайнятості.
- •59. Поняття зайнятості.
- •60. Принципи зайнятості
- •87. Методи нормування трудових процесів
- •88. Сутність мотивації праці
- •89. Види мотивації праці
- •91. Класифікація мотиваційних теорій
- •92. Теорія мотивації а. Маслоу
- •93. Теорія к. Альдерфера («свр»)
- •94. Теорія надбаних потреб д. МакКлелланда
- •95. Мотиваційна гігієнична теорія ф. Герцберга
- •96. Процесуальні теорії мотивації
- •97. Теорія очікування в.Врума
- •98. Зміст поняття «валентність» та його застосування
- •99. Теорія справедливості с. Адамса
- •100. Модель портера - лоулера
- •101. Теорія встановлення мети е. Лока
- •102. Теорія «самоокупності» б. Шамира
- •103. Економічний зміст, визначення та принципи побудови мотиваційного мониторингу
- •104. Класифікація заробітної плати
- •105. Елементний склад заробітної плати
- •106. Сутність поняття «заробітна плата»
- •107. Відрядна форма оплати праці
- •108. Погодинна форма оплати праці
- •109. Системи оплати праці на підставі погодинної форми
- •110. Система оплати праці на підставі відрядної форми
- •111. Тарифна система оплати праці
- •112. Без тарифна система оплати праці
- •113. Сутність та шляхи застосування кту
- •114. Оплата праці в рослинництві
- •115. Оплата праці в тваринництві
- •116. Оплата праці в обслуговуючих виробництвах
- •117. Оплата праці керівників і спеціалістів
- •118. Натуральна оплата праці
- •119. Поняття рівня життя населення
- •120. Основні групи потреб населення
- •Оцінка рівня життя населення
- •Індекс людського розвитку
- •Концепція бідноти
- •Прожитковий мінімум
- •126. Мінімальна заробітна плата
- •127. Умови забезпечення якості трудового життя
- •128. Оцінка якості трудового життя
- •130. Завдання, зміст і показники плану з праці, порядок його розробки
- •131. Принципи планування продуктивності праці
- •132. Методи і методика визначення резервів зростання продуктивності праці
- •133. Класифікація чинників підвищення продуктивності праці
19. Система соціального захисту і соціальної забезпеченості.
Соціальний захист — система економічних, соціальних, правових, організаційних заходів, яка надає працездатним громадянам відповідні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, а непрацездатним — гарантії у користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.
Соціальний захист населення здійснюється через пасивні й активні заходи.
Пасивні заходи полягають у допомозі суспільства окремій особі або сім’ї, яка не має достатніх засобів існування. Соціальна допомога надається тим хто її потребує, тобто має адресну направленість.
Активні заходи спрямовані на захист особи та її сім’ї від втрат доходу, пов’язаних з безробіттям, старінням, хворобою, а також сприяння освіті й підвищенню кваліфікації.
Соціальне забезпечення –– система управління соціальними ризиками з метою компенсації шкоди, зниження або запобігання їх дії на процес розширеного відтворення населення. Як соціально-економічна категорія соціальне забезпечення є відносинами щодо перерозподілу національного доходу з метою забезпечення встановлених соціальних стандартів життя для кожної людини в умовах дії соціальних ризиків.
20. Визначення та види соціального страхування; його основні критерії.
Соціальне страхування –– спосіб створення необхідних економічних передумов для збереження працездатності економічно активного населення, а також матеріального забезпечення у разі втрати працездатності, старості, втрати годувальника.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування поділяється на види:
1. пенсійне страхування;
2. страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням;
3. медичне страхування;
4. страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричиняє втрату працездатності;
5. страхування на випадок безробіття.
Критеріями соціального страхування є такі правові категорії: страховий стаж, страховий ризик і страховий випадок.
Страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала обов’язковому соціальному страхуванню і виплачувала страхові внески.
Страховий ризик — це обставини, через які громадяни або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди працездатність і кошти до існування і потребують матеріальної підтримки або послуг за соціальним страхуванням.
Страховий випадок — це юридичний факт, що слугує підставою виникнення правовідносин на отримання матеріального забезпечення із страхових фондів.
21. Суб’єкти страхування
Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є:
1) застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи;
2) страхувальники
3) страховики.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно
Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.
Страховиками є цільові страхові фонди з:
- пенсійного страхування;
- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - страхування на випадок безробіття.
Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.
