19. Система соціального захисту і соціальної забезпеченості.

Соціальний захист — система економічних, соціальних, правових, організаційних заходів, яка надає працездатним громадянам відповідні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, а непрацездатним — гарантії у користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

Соціальний захист населення здійснюється через пасивні й активні заходи.

Пасивні заходи полягають у допомозі суспільства окремій особі або сім’ї, яка не має достатніх засобів існування. Соціальна допомога надається тим хто її потребує, тобто має адресну направленість.

Активні заходи спрямовані на захист особи та її сім’ї від втрат доходу, пов’язаних з безробіттям, старінням, хворобою, а також сприяння освіті й підвищенню кваліфікації.

Соціальне забезпечення –– система управління соціальними ризиками з метою компенсації шкоди, зниження або запобігання їх дії на процес розширеного відтворення населення. Як соціально-економічна категорія соціальне забезпечення є відносинами щодо перерозподілу національного доходу з метою забезпечення встановлених соціальних стандартів життя для кожної людини в умовах дії соціальних ризиків.

20. Визначення та види соціального страхування; його основні критерії.

Соціальне страхування –– спосіб створення необхідних економічних передумов для збереження працездатності економічно активного населення, а також матеріального забезпечення у разі втрати працездатності, старості, втрати годувальника.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування поділяється на види:

1. пенсійне страхування;

2. страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням;

3. медичне страхування;

4. страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричиняє втрату працездатності;

5. страхування на випадок безробіття.

Критеріями соціального страхування є такі правові категорії: страховий стаж, страховий ризик і страховий випадок.

Страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала обов’язковому соціальному страхуванню і виплачувала страхові внески.

Страховий ризик — це обставини, через які громадяни або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди працездатність і кошти до існування і потребують матеріальної підтримки або послуг за соціальним страхуванням.

Страховий випадок — це юридичний факт, що слугує підставою виникнення правовідносин на отримання матеріального забезпечення із страхових фондів.

21. Суб’єкти страхування

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є: 

1) застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи;

2) страхувальники

3) страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): 

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України. 

Страховиками є цільові страхові фонди з:

- пенсійного страхування; 

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; 

- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;  - страхування на випадок безробіття. 

Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.