- •1. Поняття про працю
- •2. Тейлор та його внесок в розвиток вчення про працю.
- •7. Види праці.
- •8. Функції праці.
- •9. Трудовий процес та його складові.
- •10. Змістовність праці.
- •11. Форми праці
- •12. Сутність ств.
- •13. Види ств.
- •1. За змістом діяльності:
- •15. Поняття і сутність соціальної політики
- •17. Роль і функції профспілок
- •18. Основні напрями соціальної політики.
- •19. Система соціального захисту і соціальної забезпеченості.
- •20. Визначення та види соціального страхування; його основні критерії.
- •21. Суб’єкти страхування
- •22. Класифікація страхових випадків:
- •23. Пенсійна система, мета її функціонування.
- •24. Види та випадки надання державної соціальної допомоги.
- •25. Соціальне партнерство, його сутність у ринкових умовах.
- •27. Населення та його характеристика.
- •28. Сутність демографії.
- •29. Поділ населення.
- •30. Трудові ресурси.
- •31. Поділ населення за традиційною методикою:
- •32. Поняття працездатності та її види.
- •34. Поділ населення за методикою моп:
- •35. Статус безробітного.
- •36. Рівень економічної активності населення.
- •37. Відтворення населення та його види.
- •38. Відтворення населення та його типи.
- •39. Відтворення населення та його режими.
- •40. Відтворення ресурсів для праці та його види.
- •41. Відтворення ресурсів та його типи.
- •42. Відтворення ресурсів та його режими.
- •43. Трудова адаптація.
- •44. Робоча сила.
- •45. Трудовий потенціал суспільства та його складові.
- •46. Трудовий потенціал особистості та його складові.
- •47. Абсолютні показники руху кадрів.
- •48. Відносні показники руху кадрів.
- •49. Абсолютні показники природного руху.
- •50. Відносні показники природного руху.
- •51. Ринок праці.
- •52. Суб’єкти ринку праці.
- •54. Попит ринку праці.
- •55. Пропозиція ринку праці.
- •56. Кон’юктура ринку праці та її види.
- •57. Сегментація ринку праці
- •58. Статуси зайнятості.
- •59. Поняття зайнятості.
- •60. Принципи зайнятості
- •87. Методи нормування трудових процесів
- •88. Сутність мотивації праці
- •89. Види мотивації праці
- •91. Класифікація мотиваційних теорій
- •92. Теорія мотивації а. Маслоу
- •93. Теорія к. Альдерфера («свр»)
- •94. Теорія надбаних потреб д. МакКлелланда
- •95. Мотиваційна гігієнична теорія ф. Герцберга
- •96. Процесуальні теорії мотивації
- •97. Теорія очікування в.Врума
- •98. Зміст поняття «валентність» та його застосування
- •99. Теорія справедливості с. Адамса
- •100. Модель портера - лоулера
- •101. Теорія встановлення мети е. Лока
- •102. Теорія «самоокупності» б. Шамира
- •103. Економічний зміст, визначення та принципи побудови мотиваційного мониторингу
- •104. Класифікація заробітної плати
- •105. Елементний склад заробітної плати
- •106. Сутність поняття «заробітна плата»
- •107. Відрядна форма оплати праці
- •108. Погодинна форма оплати праці
- •109. Системи оплати праці на підставі погодинної форми
- •110. Система оплати праці на підставі відрядної форми
- •111. Тарифна система оплати праці
- •112. Без тарифна система оплати праці
- •113. Сутність та шляхи застосування кту
- •114. Оплата праці в рослинництві
- •115. Оплата праці в тваринництві
- •116. Оплата праці в обслуговуючих виробництвах
- •117. Оплата праці керівників і спеціалістів
- •118. Натуральна оплата праці
- •119. Поняття рівня життя населення
- •120. Основні групи потреб населення
- •Оцінка рівня життя населення
- •Індекс людського розвитку
- •Концепція бідноти
- •Прожитковий мінімум
- •126. Мінімальна заробітна плата
- •127. Умови забезпечення якості трудового життя
- •128. Оцінка якості трудового життя
- •130. Завдання, зміст і показники плану з праці, порядок його розробки
- •131. Принципи планування продуктивності праці
- •132. Методи і методика визначення резервів зростання продуктивності праці
- •133. Класифікація чинників підвищення продуктивності праці
119. Поняття рівня життя населення
Кожна людина має право на життєвий рівень (їжа, одяг, житло, медичний догляд, соц. обслуговування), який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, а також право на забезпечення у разі безробіття, інвалідності тощо.
Якість життя характеризується рівнем споживання товарів і послуг і включає показники: середня тривалість життя, рівень захворюваності, умови й охорона праці, соціальна захищеність населення, поліпшення соціального середовища, забезпечення прав людини.
Рівень життя населення – найважливіший критерій оцінки соціально-економічної політики держави. Під рівнем життя розуміється ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, а також досягнутий рівень їх споживання.
120. Основні групи потреб населення
Розрізняють 3 групи потреб:
фізичні необхідні для виживання організму, їх людина має задовольнити, щоб підтримувати організм у життєдіяльному стані, оскільки вони породжені фізіологією людини (їжа, вода, одяг, повітря тощо).
духовні (розвиток власної особистості – освіта, професійний ріст тощо)
соціальні (потреби в соц. зв’язках) Людина прагне до участі у спільних з іншими діях, входження в певні об’єднання людей (належність до певного колективу, налагодження дружніх стосунків з колегами, знайомими).
Оцінка рівня життя населення
Під рівнем життя розуміється ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, а також досягнутий рівень їх споживання. В оцінці рівня життя важливе значення має порівняння його між країнами. Для цього застосовують індекс людського розвитку (ІЛР), він поєднує три складові:
1 – очікувану тривалість життя;
2 – рівень освіти населення, визначається за % освіти населення та середньому терміні навчання населення у віці 25 років та старше;
3 – середньодушовий ВВП, розраховується в доларах за певний рік.
Індекс людського розвитку включає три індикатори:
національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП),
тривалість життя,
рівень освіти населення.
Для обчислення інтегрального індексу рівня життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування, фонду домашнього майна, житла, здоров’я й охорони здоров’я (за тривалістю життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров’я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню. Головним показником поліпшення рівня життя є збільшення тривалості життя.
Виокремлюють 4 рівні життя населення:
Достаток – застосування благ, що забезпечують всебічний розвиток людини;
Нормальний рівень – раціональне споживання за науково-обґрунтованими нормами для повноцінного відтворення людини;
Біднота – споживання благ на рівні збереження працездатності на нижчій межі відтворення ресурсів для праці;
Скрута – мінімально можливий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких ледь дозволяє підтримувати життєдіяльність людини.
