52. Суб’єкти ринку праці.

Ринок праці –– система соціально-економічних відносин між роботодавцем (власником засобів виробництва) та населенням (власниками робочої сили) щодо задоволення попиту перших на працю, а других –– в пропозиції на робочі місця.

Суб’єкти ринку праці: покупці робочої сили (роботодавці), продавці робочої сили (наймані працівники), держава.

Роботодавець –– фізична або юридична особа незалежно від форм власності, яка на ринку праці формує попит на робочу силу.

Наймані працівники –– особи, які пропонують власну робочу силу на ринку праці та формують пропозицію робочої сили для забезпечення джерела існування та власного відтворення.

Держава регулює функціонування ринку праці через забезпечення нормативно-правової бази.

54. Попит ринку праці.

Попит ринку праці –– попит на робочу силу –– суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

Загальний попит характеризується загальним наявністю і структурою робочих місць у цій країні.

Ефективний попит - чисельністю і структурою зайнятих в економіці (різниця між загальним попитом і зайвої зайнятістю).

Задоволений попит - це реалізований попит. 

Незадоволений попит характеризується даними про наявність, рух і структурі вільних робочих місць та вакантних посад за різними ознаками.

55. Пропозиція ринку праці.

Пропозиція робочої сили –– пропозицію найманим працівником своєї робочої сили, яка належить йому і є невіддільною від нього, яка виступає в якості товару на ринку праці, покупцеві даного специфічного товару - роботодавцю за певну плату, на певний часовий період.

Види пропозиції:

1. сукупна пропозиція –– все економічно активне населення

2. поточна, яка складається з:

–– безробітних

–– працівників, які намагаються змінити місце роботи

–– працівників, які шукають роботу за сумісництвом

56. Кон’юктура ринку праці та її види.

Кон’юнктура ринку праці –– співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці.

Попит ринку праці –– платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій та кваліфікацій, яка визначається кількістю та якістю наявних робочих місць або тих, що потребують заповнення

Пропозиція на ринку праці –– чисельність осі, які потребують працевлаштування, визначається кількістю годин робочого часу, яку погоджуються надати носії робочої сили у розпорядження роботодавця за умов певного рівня оплати праці

Види кон’юнктури ринку праці:

1. трудодефіцитна ( попит перевищує пропозицію)

2. трудонадлишкова (пропозиція перевищує попит)

3. рівноважна (попит дорівнює пропозиції)

57. Сегментація ринку праці

Сегментація ринку праці –– поділ робочих місць і працівників за спільними ознаками на відносно стійкі замкнені сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїм кордоном.

Основні ознаки сегментації:

1. демографічні характеристики (стать, вік)

2. соціально-економічні (рівень освіти, кваліфікація)

3. економічні критерії (рівень життя, ступінь віддачі)

4. психографічні (належність до класів)

5. поведінкові

6. територіальне положення

Види сегментів ринку праці:

1. первинний –– престижні роботи (стабільна зайнятість)

2. вторинний –– непрестижні роботи

3. зовнішній –– відносини між продавцем і покупцем робочої сили в межах країни, регіону, галузі

4. внутрішній –– система соціально-трудових відносин в межах підприємства, є орієнтованим на кадрову ротацію: горизонтальну, вертикальну

5. відкритий –– все працездатне населення

6. прихований –– працівники, які у теперішній час зайняті на підприємствах, але мають високу ймовірність опинитися без роботи.