1. Поняття про працю

Праця –– основний вид людської діяльності та одна з форм існування людини.

Праця –– свідома, доцільна, цілеспрямована та легітимна діяльність людини по виробництву матеріальних та духовних благ та послуг, здатних задовольняти певні людські потреби, та необхідних для людини.

Процес праці складається із наступних складових: предмет праці, засоби праці, технологія діяльності, організація праці, праця.

Праця характеризується наступними категоріями: змістовністю, характером, формами, функціям.

Змістовність праці –– сукупність її елементів, які визначаються професійною належністю робіт, складом, складністю та послідовністю виконання.

Характер праці –– якісні ознаки праці (форма власності, ставлення до праці, відносини розподілу, сутність соціальних розходжень).

Форми праці –– спосіб виразу її змістовної частини:

- біологічна (ступінь напруження)

- організаційно-технологічна (взаємодія працівника і обладнання)

- організаційно-соціальна (СТВ)

Функції праці:

1. участь у виробництві життєвих благ

2. формування суспільного добробуту

3. розвиток суспільства (НТП)

4. формування власне людини

5. спосіб самовиразитись

6. вільна творчість громадян

2. Тейлор та його внесок в розвиток вчення про працю.

Тейлор визначав працю як індивідуальну діяльність; обґрунтував деструктивний характер впливу трудового колективу на робітника, який зменшує продуктивність його праці.

Він є автором трактату «Управління фабрикою» та першим розробником принципів наукового управління. Він вперше визначив необхідність наукового добору працівників, зазначав, що відбір людей передбачає вибір серед звичайних людей тих небагатьох, які підходять саме для даного типу роботи. Займався дослідженням проблем управління працею; пошуком шляхів індивідуального розвитку працівників через зниження рівня втомлюваності, наукового відбору для роботи за відповідним фахом; вивченням можливостей забезпечення відповідності здібностей людей і вимог робочого місця; вдосконаленням системи стимулювання праці.

3. ЕМЕРСОН ТА ЙОГО ВНЕСОК В РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО ПРАЦЮ.

Емерсон займався розробкою штабного управління; приділяв головну увагу персоналу, наполягаючи на необхідності управління кадрами.. Розробив 12 принципів продуктивної праці. Ключовим моментом його розробки став принцип важливості та відповідності освітньо-кваліфікаційного рівня працівників до виконуваних ними функціональних обов'язків.

4. ФАЙОЛЬ ТА ЙОГО ВНЕСОК В РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО ПРАЦЮ.

Файоль виокремив основні принципи управління персоналом, а саме:

1. винагороду

2. справедливість

3. постійність складу

4. підпорядкування часткових інтересів загальним

5. єдність персоналу

5. КЕРЖИНЦЕВ ТА ЙОГО ВНЕСОК В РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО ПРАЦЮ.

Кержинцев –– економіст, історик, публіцист. Разом з іншими радянськими вченими очолив центральний інститут праці та заснував школу наукової організації праці. досліджував спільні риси, що є в будь-якій роботі, пов'язаній з управлінням людьми, питання взаємодії людини і колективу, ролі керівника, підготовки резерву і навчання кадрів

6. СТРУМІЛІН ТА ЙОГО ВНЕСОК В РОЗВИТОК ВЧЕННЯ ПРО ПРАЦЮ.

Струмілін всебічно розглядає процес праці з економічного, фізіологічного, психологічного, соціального та історичного поглядів. Розробив класифікацію професій і спеціальностей. Його праці "Проблеми кваліфікації праці" та "Господарське значення народної освіти" стали основою науки про економічну ефективність освіти. Розроблені ним методи класифікації і групування професій, велика робота з визначення основних факторів диференціації оплати праці мали вирішальне значення для організації заробітної плати. Вперше здійснив соціально-економічне дослідження бюджету часу різних груп працівників. Під його керівництвом вперше у світі був розроблений перспективний плановий баланс праці на 1927/28—1932/33 pp. дослідив співвідношення між зростанням продуктивності праці і зниженням собівартості. Започаткував наукову школу економіки праці.