Інтелектуальна власність
Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, здійсненою Всесвітнім банком, у 1995 р. в 192 країнах частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16% від загального обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що становить 64 %. Переваги людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80 % від загального обсягу капіталу. Проте в країнах Африки, розміщених на південь від Сахари, де людські ресурси обмежені, більше як половину національного багатства, як і раніше, становлять природні ресурси.
Економіка знань постає як головний комплекс економік країн — світових лідерів.
Інтелектуальна творчість — це цілеспрямована пошукова діяльність людини, результатом якої є створення нового матеріального блага, яке відрізняється неповторністю, оригінальністю, історичними традиціями та оригінальністю. Інтелектуальну творчість відповідно до напрямів застосування поділяють на два види — технічну та художню.
Інтелектуальна власність — це закріплені законом права на результати творчої діяльності людини. Інтелектуальна власність є складовою інтелектуального капіталу. Складовими частинами інтелектуального капіталу також є людські активи, інфраструктурні й ринкові активи.
Інтелектуальна власність має свою істотну специфіку, що полягає в нематеріальній природі об'єктів права інтелектуальної власності, творчому характері праці щодо їх створення, тобто це інститут власності на нематеріальні блага його суб'єктів.
Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із творчою діяльністю.
Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності
Суб’єкти права інтелектуальної власності поділяються на групи:
Творці інтелектуальної власності. Творцями можуть бути тільки фізичні особи - люди, творчою працею яких створюється інтелектуальна власність.
Фізичні, так і юридичні особи, які самі не створювали об'єктів права інтелектуальної власності, але вони стали суб'єктами цього права згідно із законом або договором.
Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути також і держава в особі її органів.
Об’єкт інтелектуальної власності — це конкретний результат творчих зусиль людини у відповідному виді діяльності:
• промисловість — засоби виробництва (машини, механізми, знаряддя, інструменти, пристрої, а також різні технологічні процеси, речовини та їх складові);
• твори художні — конкретні результати художньої творчості, зокрема картини, написані художниками, літературні твори, програми, ідеї, втілені в конкретні матеріальні блага, не захищені патентами чи авторськими свідоцтвами.
За напрямами діяльності всі об’єкти інтелектуальної власності поділяють таким чином:
Об’єкти промислової власності.
Об’єкти авторського права. Об’єкти суміжних прав.
Інші об’єкти.
