Висновки та пропозиції

Таким чином, за економічною сутністю податки є обов'язковими плате­жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі­зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування вит­рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна із форм вирівнювання дохо­дів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. На перший погляд, податки виражають односторонні відно­сини держави з підприємцями та населенням під час їх спла­ти. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів.

На сьогодні доміную­чим стало положення про те, що податки — це плата за на­дані державою неподільні суспільні послуги. Дискусія нав­коло цього визначення розпочалася наприкінці XIX — на початку XX століть, її розвивали Ж.-Б. Сей, Д. Мілль, К. Віксель, П. Самуельсон, Ф. Нітті й інші представни­ки економічної науки. Так, Д. Мілль писав, що податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарю­вання. Ф. Нітті стверджував, що в державі є неподільні сус­пільні послуги, як, наприклад, внутрішній спокій, зовнішня безпека, правосуддя, охорона здоров'я, охорона території. Плата за ці послуги здійснюється населенням у формі по­датків. Треба зазначити, що більшість вчених-теоретиків у галузі податків стверджує, що це примусова плата і безпо­середнього зв'язку між сплаченими податками та одержани­ми послугами немає. З такими остаточними висновками важко не погодитися.

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків у бюджет і державні цільові фонди, що діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподатковування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, що проводить її в країні самостійно, виходячи з задач соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки і відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподатковування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. Правовою основою податкової системи є Податковий кодекс України [1]. Ця система будується на наступних принципах. По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки всіма суб'єктами оподатковування, що означає рівнонапруженість для підприємств усіх форм власності у формуванні загальнодержавного і місцевого бюджетів. У рамках цілісності економічної системи всі господарські суб'єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизно однакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означав би руйнування єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових і трудових ресурсів. По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб'єктів оподаткування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів, і в тому числі - про надання визначених пільг. По-третє, сполучення інтересів держави, підприємств і громадян і забезпечення надходження коштів у бюджети відповідних рівнів і державні цільові фонди.

Узагальнюючи теоретичні положення податкової системи були також запропоновані заходи її удосконалення на макрорівні. Так, у цьому напрямку необхідно:

- переглянути співвідношення прямих і непрямих податків, посиливши роль прямого оподаткування;

- за рахунок зменшення непрямих податків сформувати джерела зростання легальних доходів працівників і службовців і обігових коштів підприємств, забезпечивши на цій основі реструктуризацію елементів ціни і відтворювальних можливостей виробника;

- усунути дискрімінаційність системи оподаткування, скасувавши переважну більшість пільг і поставивши суб’єкти в рівні умови. За рахунок цього має активізуватися конкуренція за ефективну застосування ресурсів і збільшення виходу продукції на вкладений капітал;

- запровадити стимулююче оподаткування прибутку в залежності від способів його отримання (пільгове – за умов скорочення собівартості і збільшення виробництва і підвищене при умові зростання витрат);

- перейти від податку на додану вартість на одноступеневий податок з продаж з одночасним пониженням ставки оподаткування.

За результатами порівняльного аналізу техніко-економічних показників видно, що чиста виручка від реалізації в 2013 році збільшилася в порівнянні з 2012 роком на 116 тис. грн., чи на 3,1 %.

Валовий прибуток підприємства також зріс на 165,5 тис. гривень, чи на 30,7%. Підприємство за 2013 рік одержало чистого прибутку в сумі 31,0 тис. грн., при тім як торік чистий прибуток склав 13,0тис.грн., що більш ніж у три рази більше. Такі зміни зв'язані з незначним підвищенням собівартості продукції – вона виросла на 1,6%, у порівнянні з 2012 роком.

Збільшення собівартості не вплинуло на зниження рентабельності підприємства по чистому прибутку в цілому, вона зросла з 0,35% до 0,81% до кінця 2013 року. Якщо розглядати більш детально, то можна зробити висновок, що витрати на одну гривню виторгу від реалізації склали в 2013 році 0,814 грн., а в 2012 – 0,853. Крім усього спостерігається збільшення вартості основних засобів підприємства на 37,4 тис. грн., при тім, як фондовіддача зросла на 19,3%.

У 2013 році відбувся незначний зріст фонду оплати праці при збільшенні кількості робітників на одного. Обсяг реалізації на одного працівника при цьому зменшився з 122,7 тис. грн. до 122,5 тис. грн. чи на 0,2%.

Аналіз також свідчить про те, що у 2012 році підприємством було сплачено податків на загальну суму 153,2 тис. грн. Найбільшу питому вагу серед податків мають ПДВ, податок на прибуток та відрахування в Пенсійний фонд (43,1%; 28,7%; 26,5% відповідно). У 2013 році пропорції податків зберіглись, а загальна сума податків зросла з 153,2 до 162,6 тис. грн. у порівнянні з 2012 роком. Тобто спостерігається обернена тенденція – чим більший дохід тим більше податків.

Фінансовий результат від операційної діяльності в 2012 році склав 59,8 тис. грн., а в 2013-му зменшився до 58,4 тис. грн. Слід відмітити скорочення збитків від фінансової діяльності в 2013 році з 42,8 тис. грн. до 18 тис. грн.. у порівнянні з 2012 роком. Менший в 2013 році й фінансовий результат від іншої діяльності 0,9 тис. грн. порівняно з 1,6 тис. грн. в 2012 році. Кінцевий результат – чистий прибуток в 2013 році склав 31,0 тис. грн., що на 17 тис. грн. більше порівняно з 2012 роком.

Аналіз різних варіантів реформування законодавства про оподаткування прибутку та пропозиції вітчизняних науковців щодо удосконалення методики оподаткування прибутку дозволили зробити наступні узагальнення:

– застосування порядку оподаткування, що стимулює скорочення витрат виробництва (А.В.Базилюк, В.Ф.Волик);

– зміна об’єкту оподаткування (прибутку) на валові витрати (В.О.Парнюк, С.О.Коваленко);

– об’єднання ПДВ та податку на прибуток в єдиний податок з новою назвою – податок на кредиторську вимогу (Ю.В.Тимошенко, М.К.Вишневська, В.М.Колесникова, Т.М.Мараховська);

– уніфікація алгоритмів розрахунку фінансового результату та оподаткованого прибутку підприємства;

– диференціація податкових ставок (Л.М.Дейніс, В.М.Мельник).

На відміну від наведених пропозицій авторські рекомендації щодо удосконалення податку на прибуток підприємств базується на використанні концептуального положення про взаємозв’язок основної мети управління податками з розмірами його прибутку. А саме, мета управління податками полягає не в мінімізації податків підприємств, а в зростанні його прибутку, що спричинює зниження загального рівня оподаткування. Основні положення запропонованої методики оподаткування прибутку підприємств полягають у наступному:

– зміна об’єкту оподаткування прибутку підприємств (замість розрахункового оподаткованого прибутку – сукупні витрати підприємства: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати, розраховані згідно звіту про фінансові результати підприємства);

– ставка оподаткування має становити 1 відсоток сукупного розміру наведених вище складових валових витрат підприємств.

Спираючись на результати виконаного аналізу, розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств і пропозиції із внесення змін і доповнень до чинного законодавства щодо:

– зміни механізму розрахунку оподатковуваного прибутку і зближення бухгалтерського і податкового обліку за рахунок переходу від визнання доходів і витрат підприємств за правилом першої з подій, що сталася раніше, на загальновизнані правила, встановлені обліковими стандартами;

– скорочення податкового клина між емісійним і позиковим способами фінансування суб'єктів господарювання за рахунок переходу на шедулярну систему, яка передбачає застосування на рівні підприємств зниженої ставки податку для прибутку, що розподіляється на дивіденди;

– поступової відмови від політики надання часткових (у тому числі галузевих) пільг з податку на прибуток як таких, що легко піддаються політичним маніпуляціям в умовах недосконалості демократичних інститутів і процедур прийняття фіскальних рішень.

Реалізація обґрунтованих за результатами дослідження пропозицій з удосконалення механізму оподаткування прибутку підприємств за рахунок зміни правил визнання доходів і витрат, удосконалення порядку оподаткування прибутку, що розподіляється на дивіденди, реформування комплексу пільг по податку на прибуток створюють сприятливі умови для вирішення двоєдиної задачі – підвищення ефективності податкової системи України і забезпечення сталого розвитку підприємств реального сектора економіки.