1.2. Податкова система України та її структура

Оподаткування є одним із найбільш складних економічних механізмів, що має двоїстий характер. З однієї сторони, в ньому проявляються інтереси держави, а з другої - інтереси платників податків, тобто суб'єктів господарювання і фізичних осіб. І цілком зрозуміло, що ці інтереси в багатьох випадках не збігаються і навіть суперечать один одному.

Для держави податки - це необхідне джерело фінансування суспільних видатків, тому її фіскальні інтереси полягають у збільшенні податкових надходжень. За допомогою податків держава може зацікавити платників податків виконувати ті дії, які відповідають інтересам суспільства (наприклад, стимулювати інноваційну діяльність) або навпаки утриматися від діяльності, що не відповідає таким інтересам (запровадження акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби).

Податковий чинник у діяльності підприємства впливає на його платоспроможність та фінансову стійкість, формування фінансових ресурсів та інвестиційну активність, конкурентоспроможність продукції та ін. характеристики фінансового стану. Система оподаткування (види податків, рівень їх фіскальності та методи справляння) може призвести до несприятливих фінансових наслідків або навіть до банкрутства підприємства.

Стягнення податків як примусове і безповоротне вилучення державою частини майна чи доходу платника не вписується у загальні правові норми, які визначають майнові та громадянські відносини у західному суспільстві. Це протистояння оподаткування у загальній системі права проявляється, зокрема, у прийнятій в податковому праві презумпції вини. Якщо право у всіх інших сферах забороняє громадянину свідчити проти себе і своїх близьких та забороняє засудження або винесення покарання без доказу провини, то податкові закони, навпаки, виходять з того, що податкоплатник зобов'язаний сам збирати і повідомляти податкові дані про себе; і якщо він цього не робить, то визнається винним у податкових правопорушеннях і несе відповідне покарання. Тобто, у податкових справах платник податку повинен бути готовий до того, що йому доведеться доводити свою податкову невинність.

Враховуючи те, що правильне використання передбачених податковим законодавством пільг і знижок може забезпечити не тільки збереження фінансових накопичень, але і можливості фінансування розширення діяльності, кожен платник податку шукає шляхи мінімізації податкових платежів, збільшення своїх доходів і прибутку. У світовій практиці оптимізації податкових зобов'язань сприяє корпоративний податковий менеджмент, головною метою якого є забезпечення оптимальних податкових платежів з урахуванням законодавства [1; 2].

З точки зору платника податків податкові платежі є витратами, при чому витратами невиробничого характеру. Виключити такі витрати в межах чинного податкового законодавства неможливо, оскільки згідно зі ст. 67 Конституції України «кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, що встановлені законом», але знизити абсолютну величину податкових видатків (не порушуючи при цьому норм чинного законодавства) цілком реально. Справа в тому, що податкоплатнику надана свобода вибору варіантів господарської діяльності , які мають різні податкові наслідки. Саме цим обумовлена можливість активної податкової політики, основним етапом якої є податкове планування.

В економічній літературі описано способи зниження податкових платежів, які поділяються на дві групи: законні і незаконні. Вони обумовлюють такі моделі поведінки податкоплатника: «обхід податку» (tax avoidance), «ухилення від сплати податків» (tax evasion) і «податкове планування» (tax planning) [1; 4]. Обхід податків - ситуація, коли особа не є податкоплатником через різні причини. Ухилення від сплати податків - це несвоєчасна сплата податків, ненадання документів, незаконне використання податкових пільг тощо, що призводять до незаконного зменшення податкових зобов'язань, а це уже - правопорушення. Суть податкового планування ґрунтується на праві платника податків захищати свою власність усіма можливими і припустимими способами, передбаченими законодавством, що підтримується більшістю цивілізованих країн світу [4].