30. Конкуренція і моделі ринків

Конкуренція — боротьба (суперництво) мiж товаровиробниками за найвигiднішi умови виробництва i збуту товарiв i послуг, за привласнення найбiльших прибутків чи інших переваг.

За формами конкуренції економічна теорія виділяє чотири моделі ринку:

1) За чистої конкуренції дуже велика кількість фірм виробляє стандартизований продукт, контроль над ціною відсутній, а новостворені фірми можуть вільно ввійти в цей ринок, нецінова конкуренція відсутня.

2) Монополістична конкуренція означає ринкову ситуацію, за якої відносно велика кількість невеликих виробників пропонує схожу, але неоднакову продукцію. В умовах монополістичної конкуренції економічне суперництво зосереджується не лише на ціні, але й на нецінових чинниках збуту товарів

3) За олігополії на ринку є лише декілька продавців, які узгоджують між собою ціни та обсяги виробництва. Продукти повинні бути стандартизовані й диференційовані, а входження в олігопольні галузі є надто складним і суперечливим процесом.

4) за чистої монополії на ринку однорідного продукту чи послуги працює єдина фірма, входження нових фірм у галузь заблоковане з низки причин, а диференціації послуг немає. присутній значний контроль за ціною.

31. Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку

Функції ринку:

1) ціноутворююча – остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар

2) відтворююча функція - забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення, формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку.

3) стимулююча —спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів

4) регулююча - через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення

5) контролююча функція - сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін.

6) посилення конкуренції між виробниками

7)сануюча: ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та не життєздатних господарських одиниць

8) інформаційна - дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит.

Умови формування і розвитку ринку:

1) плюралізм - реальне існування різних форм власності та форм господарювання

2) здатність суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін

3) розвинуте антимонопольне законодавство та механізм його реалізації

4) розвинута система економічного і адміністративного регулювання економіки держави

5) наявність і доступність інформації про ринок

6) конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємництва (монополії-1-2 суб., олігополії-3-5, конкуренція-від 5, моноксонія-1-2сповивачі)

7) розвинутий і розгалужений комплекс об’єктів власності

8) наявність ринкової інфраструктури.

.

32. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство

Конкуренція — боротьба (суперництво) мiж товаровиробниками за найвигiднішi умови виробництва i збуту товарiв i послуг, за привласнення найбiльших прибутків чи інших переваг.

монополія – відсутність конкуренції на ринку, коли один виробник або споживач може впливати та контролювати ціноутворення і одержувати таким чином додаткові доходи. Монополія виростає із конкуренції.

Конкуренція зумовлює диференціацію товаровиробників (збагачення одних і розорення інших). Як наслідок, відбувається концентрація виробництва й капіталу.

Концентрація спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами. Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію.

Процес концентрація виробництва набуває рис закону концентрації виробництва. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більші прибутки, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати масштаби виробництва. В результаті з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших.

Розрізняють три основні типи монополій:

1) монополія окремого підприємства;

2) монополія як змова;

3) монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічного прогресу. Тому для обмеження монополіі використовують антимонопольне законодавство.

Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою).

Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.

В Україні антимонопольне законодавство базується на таких законах: «Про захист від недобросовісної конкуренції» та «Про захист економічної конкуренції»

Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:

1) організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;

2) економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;

3) економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

4)адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями;

5) недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.