3.2. Основні терміни та поняття

Сукупний попит, сукупна пропозиція, довгостроковий та короткостроковий періоди, крива сукупного попиту, крива сукупної пропозиції, цінові та нецінові чинники, рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції, інвестиційний попит, споживчий попит, рівноважний рівень цін, рівноважний обсяг випуску, кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції, класичний відрізок кривої сукупної пропозиції, висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції.

3.3. Запитання для самоконтролю знань

1. Дайте визначення та поясніть економічну сутність сукупного попиту та сукупної пропозиції.

2. Назвіть і дайте характеристику основним складовим сукупного попиту.

3. Поясніть, які чинники впливають на споживчий попит.

4. Проаналізуйте чинники, які впливають на інвестиційний попит.

5. Дослідіть вплив нецінових чинників на сукупний попит.

6. Які нецінові чинники впливають на сукупну пропозицію?

7. Дайте визначення рівноважного рівня цін та рівноважного обсягу виробництва.

3.4. Тестові завдання

1. Класичний відрізок кривої сукупної пропозиції передбачає, що у довгостроковому періоді зміни сукупного попиту:

1. вплинуть на рівень цін, але не на обсяг випуску;

2. вплинуть на обсяг випуску, але не на рівень цін;

3. вплинуть як на рівень цін, так і на обсяг випуску;

4. не вплинуть на рівень цін і випуску.

2. В умовах повної зайнятості зростання сукупного попиту призведе до:

1. зниження цін;

2. зменшення рівня безробіття;

3. зростання номінального ВВП;

4. зростання реального ВВП.

3. До цінових чинників сукупної пропозиції відноситься:

1. зміна процентної ставки;

2. ефект реальних касових залишків;

3. гранична схильність до заощаджень;

4. гранична схильність до споживання.

4. До цінових чинників сукупного попиту відноситься:

1. зміна цін на виробничі ресурси;

2. зростання світових цін на нафту;

3. бюджетно-податкова політика;

4. ефект реальних касових залишків.

5. До нецінових чинників сукупного попиту відноситься:

1. зміна цін на виробничі ресурси;

2. ефект імпортних закупівель;

3. бюджетно-податкова політика;

4. падіння світових цін на нафту.

6. До нецінових чинників сукупної пропозиції відноситься:

1. ефект імпортних закупівель;

2. бюджетно-податкова політика держави;

3. гранична схильність до заощаджень;

4. гранична схильність до споживання.

3.5. Рекомендована література

Основна: 1, 2, 4, 5, 6

Додаткова: 1, 5, 8, 9, 19

Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції

4.1. Методичні рекомендації до вивчення теми

Дана тема ставить за мету поглибити знання окремих компонентів сукупного попиту. Розпочати вивчення теми слід із аналізу споживання, яке в макроекономічному сенсі є найбільш важливим компонентом ВВП. Після сплати домашніми господарствами податків у їхньому розпорядженні залишається дохід кінцевого використання, котрий йде на споживання і заощадження. Необхідно з’ясувати поняття середньої та граничної схильностей до споживання і середньої та граничної схильностей до заощаджень, окреслити коло чинників, котрі визначають функції споживання та заощаджень.

У макроекономічному аналізі велике значення мають зміни у споживанні, які зумовлені змінами у величині доходу. Величину додаткового споживання, що викликане однією додатковою одиницею доходу, називають граничною схильністю до споживання. Слід розуміти, що ума граничних схильностей до споживання і заощадження завжди дорівнює одиниці. Це пояснюється тим, що приріст доходу може використовуватися або на споживання, або на заощадження. Необхідно познайомитись із графічним зображенням, побудовою та аналізом функцій споживання та заощадження. Функція споживання (С) – графік або формула, що відображають зв’язок між сукупним споживанням та сукупним доходом, функція заощадження (S) – графік або формула, що відображає зв’язок між сукупними заощадженнями і сукупним доходом.

Залежність споживання від абсолютного розміру доходу Кейнс сформував у вигляді основного психологічного закону, відповідно до якого люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, меншою мірою, ніж зростають доходи. Слід також звернути увагу на взаємо­зв’язок між доходом і споживанням, доходом та заощадженнями, а також заощадженнями та інвестиціями.

Наступним етапом у вивченні даної теми є з‘ясування сутності сучасних неокласичних концепцій споживання, зокрема теорії міжчасового вибору І. Фішера теорії «життєвого циклу» Ф. Модільяні та концепції перманентного доходу М.Фрідмена.

Логічним продовженням роботи над темою є вивчення сутності інвестицій як компоненту сукупного попиту. Під інвестиціями розуміють усі витрати, які безпосередньо сприяють зростанню, загальної величини нагромадженого в економіці капіталу. З неокласичної моделі інвестицій випливає відповідь на питання, чому обсяг інвестицій залежить від реальної процентної ставки. З її зниженням витрати на одиницю капіталу знижуються, що збільшує прибуток власників капіталу і стимулює нагромадження більшого його обсягу. І навпаки, зі зростанням реальної процентної ставки стимул до інвестування знижується. Залежність між обсягом інвестицій і процентною ставкою виражає крива або функція інвестицій, яку слід пояснювати та зображати графічно. Слід розуміти специфіку двох видів інвестицій: автономних та індукованих, розуміти їх взаємозв‘язок із сукупним обсягом виробництва.

Наступним етапом на шляху до опанування теми має стати засвоєння суті мультиплікатора інвестицій та чітке визначення стану економіки, в якому виявляється механізм його дії. Ефект багаторазового зростання реального обсягу виробництва внаслідок початкового збільшення планових інвестицій отримав назву мультиплікатора витрат або мультиплікатора Кейнса. Слід також збагнути економічну природу явища, котре отримало назву “парадоксу ощадливості”.