3. Державний бюджет

Державний бюджет – це розпис (кошторис, баланс) грошових доходів держави.

Роль бюджету в розвитку національної економіки неоднозначна в різні періоди історії. При цьому достатньо|досить| чітко виділяються два етапи.

У епоху класичного капіталізму держава, як відомо, не втручалося активно в господарське життя. У провідних західних країнах через державний бюджет перерозподілялося від 9 до 19% національного доходу.

У другій половині ХХ в. бюджет перетворився на могутній регулятор|регулювальника| макроекономіки. Сьогодні в західних країнах через бюджет перерозподіляється від 1/3 до 1/2 ВНП|. Державний бюджет грає провідну роль в забезпеченні економічного зростання|зросту| і зайнятості працівників. Шляхом зміни рівня державних витрат і оподаткування уряду можуть регулювати об'єм|обсяг| сукупного попиту (величину споживчих і інвестиційних витрат), а тим самим впливати на короткострокові|короткотермінові| коливання економічної кон'юнктури. У зв'язку з цим розрізняють експансивну (розширювальну) і рестриктивну| (обмежувальну) бюджетну політику.

Експансивна виражається|виказується,висловлюється| в збільшенні державних витрат і зниженні рівня оподаткування, що дозволяє легше долати|переборювати| економічні кризи і прискорювати економічне зростання|зріст|.

Рестриктивна| означає зменшення витрат і підвищення податків, що допомагає ослабити інфляцію і нормалізувати господарську кон'юнктуру.

Ці два види державних заходів не можуть дати належного ефекту, якщо не ув'язуються з|із| відповідними змінами|перервами,перемінами| в кредитно-грошовій сфері. Якщо експансивна бюджетна політика не супроводжується|супроводиться| обмеженнями об'єму|обсягу| грошової емісії і кредиту, то це заглиблює|поглиблює| інфляційні тенденції. У свою чергу|своєю чергою|, коли рестриктивна| бюджетна політика поєднується|сполучається| з|із| жорсткими кредитно-грошовими заходами, то це може викликати|спричинити| економічну кризу.

Бюджетний механізм є важливий|поважний| інструмент довгострокової структурної політики. Він використовується для проведення крупних|великих| структурних зрушень|зсувів| в економіці, а також служить засобом досягнення економічної стабільності і виконує функції строєного бюджетного стабілізатора.

Що пригнічує|придушує| частину|частку| всіх доходів бюджету утворюється за рахунок податків.

У структурі всіх податків провідне місце займає|позичає,посідає| індивідуальний прибутковий податок . При цьому обкладаються|оподатковуються| всі особисті|особові| доходи громадян незалежно від джерел отримання|здобуття|).

Податки на прибутку компаній складають до 20% надходжень|вступів| до бюджету.

Податки на особисті|особові| доходи громадян і на прибутки компаній є|з'являються,являються| прямими і володіють високим коефіцієнтом еластичності, тобто залежності між надходженнями|вступами| від них до бюджету і коливаннями величини валового національного продукту. Цим обумовлена їх роль як важеля централізованої державної дії на економіку.

Істотну|суттєву| роль грають непрямі податки, які включаються в ціну товару і цілком оплачуються покупцями. У США і Канаді головним з|із| них є|з'являється,являється| податок з обороту|звороту,оберту|, в західноєвропейських країнах і Японії податок на додану вартість.

До непрямих податків відносяться також вибіркові акцизи. Ними обкладаються|оподатковуються| переважно алкогольні напої, тютюнові вироби і бензин. Ще одним різновидом непрямих податків є|з'являються,являються| митні збори.

Відмітна особливість непрямих податків – їх регресивна, підвищення їх рівня в загальній|спільній| сумі доходу у міру зменшення самого доходу.

У сучасних умовах продовжує діяти ряд|лава,низка| традиційних податків: а) із спадку|спадщини| і дарувань; би) майновий, який стягується з оцінної вартості землі|грунту|, будівель, споруд|споруджень|, індивідуального домоволодіння.

Другою складовою частиною бюджету є|з'являються,являються| витрати. Ця частина|частка| покликана забезпечити фінансовими ресурсами потреби держави, пов'язані з виконанням їм своїх функцій: забезпечення стійкого економічного зростання|зросту|.

На Заході через бюджет фінансується від 1/3 всіх інвестицій в основний капітал. Зросли державні витрати|затрати| на фундаментальні наукові роботи, прикладні дослідження і розробки. Значні суми держава витрачає на кредити, субсидії і дотації підприємцям, які беруть участь у виконанні державних програм економічного розвитку. Істотно|суттєво| збільшилися об'єми|обсяги| інвестицій в «людський капітал» (освіта|утворення|, підвищення кваліфікації і перекваліфікації робочої сили).

Найважливіша функція бюджету – збільшення об'єму|обсягу| сукупного попиту за допомогою державних закупівель товарів і послуг, у тому числі і на військові|воєнні| цілі.

Бюджет виступає|вирушає| також як основний інструмент соціальної політики держави. З|із| його допомогою проводиться перерозподіл доходів в цілях досягнення більшої соціальної справедливості. Як відомо, населення західних країн сплачує порівняно великі податки. Але|та| значна їх частина|частка| повертається у вигляді трансфертних платежів, що йдуть на соціальні потреби|нужду|. Загальна|спільна| сума податків за вирахуванням соціальних виплат населенню є чисті податки.

За останні десятиліття спостерігаються істотні|суттєві| структурні зрушення|зсуви| у витратній частині|частці| центральних бюджетів провідних країн Заходу. По-перше, збільшилася питома вага витрат|затрат|, що стосуються добробуту людей (охорона здоров'я, освіта|утворення|, підготовка і перепідготовка кадрів, пенсійне забезпечення). По-друге, сповільнилися темпи зростання|зросту| і відповідно зменшилася частка|доля| витрат, пов'язаних з обороною, управлінням і наданням послуг. По-третє, зросла питома вага витрат|затрат| центрального бюджету у валовому внутрішньому продукті.

Важливою|поважною| характеристикою державного бюджету є|з'являється,являється| співвідношення доходів і витрат. Періоду класичного капіталізму була властива тенденція до їх збалансованості (встановленню рівноваги між надходженнями|вступами| і витратами|затратами|). Але|та| різке зростання економічної ролі держави і величезне збільшення його витрат привели до хронічного бюджетного дефіциту (перевищенню витрат|затрат| над надходженнями|вступами|).

Питається, чи повинен державний бюджет бути щорічно|щорік| збалансованим? Як це ні парадоксально, але|та| відповідь буде негативна|заперечна|. Пояснюється це головним чином тим, що державний бюджет повинен відображати|відбивати| циклічний рух економіки. Антициклічна політика, що проводиться державою, має два неоднакові результати при формуванні співвідношення доходу і витрати бюджету.

Під час виробничого спаду бюджет має негативне|заперечне| сальдо, тобто дефіцит (витрати для подолання|здолання| кризи зростають і перевищують доходи).

В період підйому бюджет має позитивне сальдо. Істотне|суттєве| перевищення доходів над витратами є|з'являється,являється| слідством|наслідком| великого надходження|вступу| податкових платежів під час підйому виробництва. Таким чином, якщо бюджет буде жорстко збалансований, то держава не зможе проводити ту, що стабілізує антикризову політику.

Держава має такі джерела засобів для покриття бюджетного дефіциту:

а) емісія грошей, що є|з'являється,являється| джерелом інфляції;

б) неподаткові надходження|вступи|, наприклад, доходи від іноземного туризму;

в) зовнішній борг|обов'язок| – міжнародний кредит;

г) внутрішній борг|обов'язок| – державні цінні|коштовні| папери, що продаються фірмам і населенню.

7