Тема 16. Світове господарство
1. Світове господарство
2. Форми міжнародних економічних відносин
3. Економічні аспекти глобальних проблем
1. Світове господарство
Сучасне світове господарство є|з'являється,являється| цілісною системою, але|та| ця цілісність складалася поступово. Вона формувалася у міру еволюції міжнародного розподілу праці, процесу інтернаціоналізації господарського життя країн світової співдружності, інтеграції груп країн в регіональні господарські комплекси (союзи|спілки,сполучники|) з|із| міждержавним регулюванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізації| виробництва.
Історія формування світового господарства починається з міжнародного розподілу праці, пов'язаної з обміном діяльності і її продуктами між державами.
Міжнародний розподіл праці є|з'являється,являється| ступенем|рівнем| суспільного|громадського| територіального розподілу праці. Він спирається|обпирається| на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн і виявляється у взаємному обміні результатами спеціалізованого виробництва в певних пропорціях.
Міжнародний розподіл праці існує в двох основних формах: міжнародної спеціалізації і міжнародної виробничої кооперації.
Міжнародна спеціалізація – це форма розподілу праці між країнами, в якій зростання|зріст| концентрації однорідного виробництва відбувається|походить| на основі прогресуючої диференціації національних виробництв. Спеціалізація в рамках|у рамках| міжнародного розподілу праці зрештою|врешті решт| передбачає спеціалізацію країн і регіонів на виробництві окремих продуктів і їх частин|часток| для світового ринку.
Міжнародна виробнича кооперація є|з'являється,являється| наслідком|наслідком| спеціалізації національних виробництв, які взаємодіють в системі міжнародного розподілу праці.
Міжнародний розподіл праці і міжнародна кооперація заклали основи для виникнення світового ринку, який розвивався на основі внутрішніх ринків, що поступово виходять за національні межі|кордони|. Його остаточне формування завершилося на рубежі ХIХ- ХХ століть|віків|, коли товарне виробництво в провідних країнах досягло високого рівня розвитку.
Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному розподілі праці, і інших| чинників|факторів| виробництва.
Розвиток світового ринку товарів привів на межі ХIХ – ХХ століть|віки| до інтенсифікації міжнародного економічного спілкування, яке стало поступово виходити за рамки міждержавного обміну товарами. Бурхливий розвиток продуктивних сил і зростання|зріст| потужності фінансового капіталу привели до виникнення світового господарства.
Світове господарство – сукупність національних економік країн світу, зв'язаних між собою мобільними чинниками|факторами| виробництва.
Процес зближення національних економік шляхом створення|створіння| єдиного економічного простору і вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони одержав|отримав| назву економічної інтеграції.
В цілому|загалом| в світі близько 200 країн, дуже різних по рівню економічного розвитку. В рамках|у рамках| міжнародної економіки країною вважаються|лічаться| не тільки|не лише| територіальні одиниці, що є|з'являються,являються| державою, але і деякі територіальні одиниці, які не є|з'являються,являються| державами, проте|однак| проводять самостійну і незалежну економічну політику і ведуть окремий статистичний облік|урахування| свого економічного розвитку.
У аналітичних цілях в рамках|у рамках| міжнародної економіки країни діляться на три великі групи – індустріальні (24), такі, що розвиваються (132) і країни з|із| перехідною економікою (28).
Індустріальні країни – 24 промислово розвинених країни Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з|із| високим рівнем доходів.
Країни з|із| перехідною економікою –28 держав Центральної і Східної Європи і колишнього СРСР, перехідні від планової до ринкової економіки.
Країни, що розвиваються, – 132 держави Азії, Африки, Латинської Америки, що характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.