Тема 14. Зайнятість і відтворення робочої сили

1. Зайнятість населення і ринок робочої сили

2. Заробітна платня|плата|, її види, форми і системи

3. Сутність|сутність,єство|, причини і форми безробіття

1. Зайнятість населення і ринок робочої сили

Закономірністю історичного розвитку особистого|особового| чинника|фактору| виробництва є|з'являється,являється| формування сукупного працівника. В умовах натурального домашнього|хатнього| господарства людина виступає|вирушає| як одиничний|поодинокий| працівник, який сам за допомогою примітивних засобів виробляє|виробляє,справляє| кінцевий|скінченний| продукт. Проте|однак| з|із| розвитком продуктивних сил, появою простого і складного розподілу праці продуктивна діяльність людини стає частиною|часткою| сукупної праці в створенні|створінні| готових продуктів, а сам він перетворюється на елемент сукупного працівника.

Сукупний працівник виникає і функціонує як соціально-економічна і технико-організаційна єдність працівників, які органічно взаємозв'язані і застосовують єдиний виробничий механізм в процесі виробництва кінцевого|скінченного| продукту.

Умовою реалізації сукупним працівником своїх здібностей і функцій є|з'являється,являється| зайнятість. Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих|особових| і суспільних|громадських| потреб, яка приносить їм дохід|доход| в грошовій або іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робітниками|робочими| місцями і визначення форм участі в суспільному|громадському| господарстві з метою отримання|здобуття| коштів для існування.

Повна|цілковита| зайнятість є|з'являється,являється| важливим|поважним| чинником|фактором| соціального захисту населення в трудовій сфері. Але|та| її не слід розуміти як обов'язкову суцільну зайнятість в суспільному|громадському| виробництві. Повна|цілковита| зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих хто вимагає оплачуваної роботи, тобто повинна бути забезпечена зайнятість всіх, хто бажає|воліє| і здатний|здібний| працювати. Необхідно ще враховувати ступінь|міру| раціональності зайнятості, на яку впливають технічні, соціальні і економічні чинники|фактори|. Під раціональною зайнятістю розуміють таку зайнятість, коли при певному розвитку продуктивних сил досягається найвища ефективність суспільного|громадського| виробництва. Важливою|поважною| умовою що забезпечує раціональність зайнятості, є|з'являється,являється| кількісне співвідношення роботи і працівника, структури трудових місць і трудових ресурсів.

Важливим|поважні| критерієм повноти і раціональності зайнятості є|з'являється,являється| її ефективність. Вона залежить перш за все|передусім| від рівня трудової участі населення у виробничому процесі і раціонального розподілу робочої сили по галузях і сферах господарювання; фондо-| і енергозабезпеченості праці і її продуктивності; економії робочого часу, організації трудового процесу на робочих місцях.

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення|приєднання| працівника в економічну систему. Найбільш поширеними серед них є|з'являються,являються| наймана праця за трудовою угодою в державному секторі, на об'єктах колективної або приватної власності без розпорядження її індивідуальною частиною|часткою|, особиста|особова| праця на об'єктах, де працівник має свою частку|долю| акцій, пайовий внесок, тобто є|з'являється,являється| і власником, і працівником, робота на орендованих засобах виробництва, робота в спільному підприємстві, наймана праця, суспільні|громадські| роботи і ін.

Важливу|поважну| роль у формуванні структури і зайнятості сукупного працівника грає ринок робочої сили. Він є|з'являється,являється| невід'ємною частиною|часткою| системи ринкового господарства.

Ринок робочої сили – це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, особливий, властивий розвиненим товарно-грошовим відносинам спосіб включення|приєднання| робочої сили в економічну систему. В умовах ринкової економіки робоча сила виступає|вирушає| як товар і в цьому схожа з|із| іншими товарами, піддається економічній оцінці і оптимізації. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями, а також відповідною інфраструктурою.

Головними суб'єктами ринку робочої сили є|з'являються,являються| найнятий робітник і працедавець|роботодавець|. Систему суб'єктів ринку робочої сили доповнюють посередники.

Елементами інфраструктури ринку є|з'являються,являються| сфера регулювання заробітної платні|плати| (закони, нормативні акти, угоди, колективні договори, арбітражні органи) і компенсацій (посібники з безробіття і ін.), мережа|сіть| кас і різні фонди|фундації|, служба зайнятості і працевлаштування, система профорієнтації, професійної підготовки і перенавчання трудових ресурсів, профспілкові організації і союзи|спілки,сполучники| працедавців|роботодавців| і ін.

Важливими|поважними| функціями ринку робочої сили є|з'являються,являються| забезпечення раціоналізації виробництва і зайнятості, регулювання і раціональне розміщення трудових ресурсів, узгодження економічних інтересів в системі суспільного|громадського| розподілу праці і ін.

Формування, функціонування, розвиток ринку робочої сили підпорядковані загальним|спільним| законам і тенденціям розвитку ринкової економіки.

Специфіка товару робоча сила обумовлює| взаємозв'язок економічних, соціальних, політичних, природно-демографічних, морально-етичних, психологічних чинників|факторів| і процесів, що впливають на динаміку ринку робочої сили.